Аграрне право України є важливою навчальною дисципліною в системі вищих юридичних і аграрних навчальних закладів. Воно має свій предмет і застосування, принципи, методи правового регулювання аграрних відносин, вчення про інститути і суб'єкти аграрного права. За допомогою цієї навчальної дисципліни вивчаються аграрне право і аграрне законодавство, аграрно-правові норми та ефективне їх застосування у повсякденній виробничо-господарській, господарчо-підприємницькій, господарсько-договірній, аграрно-трудовій, управлінській та іншій діяльності сільськогосподарських підприємств та їхніх працівників, господарюванні селян-фермерів. Цією навчальною дисципліною розглядаються питання особливостей діяльності загальних і арбітражних судів, до яких звертаються суб'єкти аграрного права.
Наука аграрного права приділяє значну увагу узагальненню практики державно-правового регулювання сільського господарства, компетенції органів державного управління сільським господарством, особливостям державного контролю та функціонуванню державних інспекцій в системі АПК. її предметом є дослідження співвідношення повноважень органів державного управління і права самоврядування в діяльності колективних і державних сільськогосподарських підприємств, визначення рівня ефективності державно-правового регулювання та його подальше вдосконалення за умов ринкових економічних відносин в АПК. Особливої науково-практичної значущості набувають проблеми соціально-економічного і правового становища селян, власників фермерського господарства, працівників сільського господарства, в першу чергу членів колективно-кооперативних і акціонерних сільськогосподарських підприємств.
З урахуванням цього автори у другому виданні підручника намагалися висвітлити всі вищезазначені питання відповідно до навчальної програми.
Істотно доопрацьована третя частина підручника. Спеціальний розділ присвячено питанню характеристики господарчо-підприємницьких правовідносин. В ньому викладено правомочності таких державних утворень, як "Хліб України", концерн матеріально-технічного і сервісного обслуговування; розглядається статус акціонерного комерційного агробанку "Україна"; приділено увагу правосуб'єктності переробних підприємств АПК. Окремий розділ присвячено питанням правового регулювання реалізації сільськогосподарської продукції та юридичного обслуговування сільськогосподарських підприємств.
Автори підручника прагнули створити основну навчальну базу для аграрно-правової підготовки випускників вищих юридичних і сільськогосподарських навчальних закладів України. З допомогою книги студенти цих закладів мають володіти основами правових знань, необхідних їм для виконання своїх посадово-господарських функцій у процесі майбутньої трудової діяльності.
В цілому автори прийшли до висновку, що питання аграрних господарчо-підприємницьких правовідносин є самостійною галуззю права і тому вони повинні бути вилучені із господарського права, тобто законодавство щодо аграрних господарчо-підприємницьких (зовнішніх) правовідносин підлягає вилученню із загального господарчого законодавства і повинно мати свій самостійний статус. У третій частині підручника аграрне господарчо-підприємницьке право характеризується як наука та навчальна дисципліна; подана інформація про зовнішньоекономічні зв'язки агробізнесу. Таким чином, аграрне право України охоплює собою складові: власне аграрне право (воно регулює внутрішньогосподарські аграрні відносини) і аграрне господарчо-підприємницьке право, яке охоплює собою зовнішні аграрні господарчо-підприємницькі відносини.
Викладена правова інформація є слушною для підвищення рівня правових знань з аграрного права працівників правоохоронних органів, керівників і спеціалістів органів державного управління сільським господарством, колективних і державних сільськогосподарських підприємств, економістів, бухгалтерів для юрисконсультів. Це — практичний посібник з юридичних питань, оскільки в ньому викладено положення чинного законодавства України з сільського господарства, забезпечення договірної, виробничої, фінансової, технологічної, трудової дисципліни та додержання правової охорони праці і здоров'я працівників сільськогосподарських підприємств; розглядається порядок вирішення трудових спорів, правове становище власників селянських (фермерських) господарств. У цій книзі на відміну від виданої в 1996 р. висвітлюються питання про взаємозв'язок і співвідношення тих видів правовідносин, суб'єктами яких є сільськогосподарські товаровиробники, крім того, наводяться правові норми, які визначають адміністративні та цивільні правові норми щодо охорони праці, відповідальність за порушення права власності, вперше в аграрно-правовій літературі приділено увагу питанням маркетингу, лізингу, оподаткування і банкрутства сільськогосподарських підприємств.
Опанування викладеними в підручнику правовими знаннями певною мірою сприятиме належному виконанню і застосуванню аграрно-правових норм, додержанню їхніх вимог працівниками сільського господарства, що в цілому сприятиме зміцненню законності у діяльності сільськогосподарських підприємств та охороні й захистові прав їхніх працівників.
Аграрне право як галузь права, наука і навчальна дисципліна перебуває у тісному зв'язку і взаємозалежності з економікою сільського господарства та аграрною економічною наукою. Автори підручника "Аграрне право України" при написанні цієї книги виходили із зазначеної взаємозалежності і використали наукові розробки, висновки і пропозиції стосовно подальшого розвитку і вдосконалення економіки сільського господарства. В першу чергу автори скористалися працями вчених економістів-аграрників Інституту аграрної економіки Української академії аграрних наук України.
Умовні скорочення, використані в підручнику
АПК — агропромисловий комплекс;
АСГТ — акціонерне сільськогосподарське товариство;
ВАТ — відкрите акціонерне товариство;
ВС — виробничі системи;
ВСГК — виробничий сільськогосподарський кооператив;
ДСГП — державне сільськогосподарське підприємство;
ЗАТ — закрите акціонерне товариство;
ЗПСК — заготівельні підприємства споживчої кооперації;
КСГП — колективне сільськогосподарське підприємство;
КТС — комісія з трудових спорів;
МЗЕЗіТ — Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України;
МінАПК — Міністерство агропромислового комплексу;
МСГП — Міністерство сільського господарства і продовольства України;
НВО - науково-виробничі об'єднання;
НВС ---- науково-виробничі системи;
ППГГ --- підсобне господарство громадян;
СГВК --- сільськогосподарський виробничий кооператив;
СГП -- сільськогосподарське підприємство;
СОК. — сільськогосподарський обслуговуючий кооператив;
СпС — спілка селян;
СФГ — селянське (фермерське) господарство;
ТОВ — товариство з обмеженою відповідальністю.
Частина перша
Загальна теорія аграрного права
Розділ І
ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА АГРАРНОГО ПРАВА
§ 1. Поняття і предмет аграрного права
1. Аграрне право України — одна з найважливіших галузей національного права. Воно певною мірою є правонаступником як колишнього колгоспного, так і сільськогосподарського права. Однак на відміну від останнього (комплексної, інтегрованої галузі) аграрне право України перебуває в стані становлення як самостійної та інтегрованої галузі національного права, котрій притаманні власний предмет, власні й частково інтегровані об'єкти, власні суб'єкти, методи, система.
Кожна галузь права характеризується властивим їй предметом правового регулювання. Таким своєрідним предметом є аграрні правовідносини, які, по-перше, випливають із спеціальної правосуб'єктності суб'єктів аграрного права, із специфіки їхніх завдань та предмета діяльності; по-друге, складаються в сфері виробництва продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного і тваринного походження, переробки і реалізації останньої суб'єктами аграрної підприємницької діяльності. Аграрні правовідносини як предмет зграйного права являють собою взаємопов'язані інтегровані відносини майнового, земельного, членського, учасницького, корпоративного, управлінського й трудового характеру в усій багатогранності їх прояву в процесі здійснення завдань діяльності суб'єктів аграрного підприємництва.
їм притаманний певний суб'єктний склад, наділений спеціальною правосуб'єктністю, а також об'єктний склад, тобто засоби виробництва продуктів харчування, сировини й продовольства рослинного і тваринного походження. Тому особливістю діяльності суб'єктів аграрного підприємництва і властивостями об'єктів аграрного права визначається своєрідність предмета аграрного права як галузі національного права. На своєрідність цього предмета впливає також притаманне українському аграрному праву визначення й здійснення соціально-економічної діяльності колективних, кооперативних, корпоративних (по суті — приватних) та державних виробників товарної маси продовольства, продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження.
2. Предметом аграрного права є ті суспільні (в тому числі виробничі, підприємницькі та соціального спрямування) віденки, що виникають у зв'язку з утворенням (заснуванням) і статутною діяльністю суб'єктів аграрного підприємництва форм власності та легальних організаційно-правових норм господарювання. Вони являють собою складний комплекс відносин як за складом суб'єктів (зокрема громадян, які беруть участь і є членами чи акціонерами або учасниками суб'єктів аграрного підприємництва, кооперативного чи корпоративного типів), так і за предметом та змістом. Суб'єктами цих відносин є кожний аграрний підприємець зі статусом юридичної особи приватного права кооперативного чи корпоративного типів і відповідно його члени чи акціонери або учасники. У підприємствах кооперативного типу між цією юридичною особою (кооперативом) та його членами виникають складні, засновані на праві членства, внутрішньогосподарські трудові, управлінські, майнові та земельні правовідносини. Як родове поняття всі вони складаються з окремих і зумовлюються характером виробничо-господарської, фінансової, соціально-побутової діяльності аграрного суб'єкта підприємництва. Кожний з видів цих відносин має притаманний йому суб'єктний склад (наприклад, орган управління) об’єкт та зміст правового регулювання. Майнові відносини, що складаються при цьому, своєю соціально-економічною основою маютьвласність і право власності, засноване на членстві. Останнє позначається якна характері трудових, управлінських відносин, так і на сутності майнових відносин, що виникають при розподілі прибутків між членами утворення, зокрема при одержанні членами колективного сільськогосподарського підприємства (КСГП), сільськогосподарського виробничого кооперативу (ВСГК) чи спілки селян (СпС) свого паю в разі виходу зі складу такої юридичної особи. Усі ці відносини за своїм предметом і суттю є аграрними.