До контракту можна включити умови про самостійний вибір працівником режиму робочого часу або встановлення робочого дня, про заборону роботи за сумісництвом і т. д.
В контракті можуть обумовлюватись суспільно-побутові умови, наприклад, виділення автомашини, поліпшення житлових умов, забезпечення дитини місцем у дитячій дошкільній установі, погашення банківської позички або заборгованості у зв'язку зі вступом до житлово-будівельного кооперативу, захист від інфляційних процесів та ін.
Перевага контракту перед звичайним трудовим договором полягає в тому, що він дозволяє з метою захисту прав та інтересів працівника максимально індивідуалізувати кожну контрактну угоду про працю.
12. Важлива роль у правовому регулюванні трудових відносин працівників сільського господарства і визначенні їх правового становища належить професійним спілкам працівників агропромислового комплексу. ЗО травня 1990 р. І з'їзд профспілок АПК України затвердив Статут професійної спілки працівників агропромислового комплексу України та Основні напрями діяльності професійної спілки працівників агропромислового комплексу України.
Створена профспілка працівників агропромислового комплексу с самостійною і незалежною від будь-яких політичних, інших громадських організацій, державних, господарських і адміністративних органів. Вона покликана представляти і захищати економічні, соціальні, духовні та інші законні права та інтереси її членів перед державними, громадсько-політичними та господарськими органами.
В Основних напрямах діяльності професійної спілки працівників агропромислового комплексу України визначено її конкретні завдання щодо захисту професійно-трудових, соціально-економічних, культурно-духовних інтересів, прав і соціальних гарантій трудівників агропромислового комплексу.
З метою захисту прав та інтересів сільськогосподарських працівників профспілки беруть активну участь у нормотворчості. Більшість правових актів із питань праці приймається тільки за погодженням з профспілковими організаціями або за їх участю, чи з урахуванням їхньої думки. Так, профспілковий комітет бере участь у у розробленні колективних договорів і угод, контролює їх виконання, стан охорони і умови праці, заробітної плати, додержання трудового законодавства, соціальної справедливості при розподілі житла, путівок, інших благ, які надаються з фондів економічного стимулювання і госпрозрахункового прибутку.
Право професійних спілок представляти інтереси працівників агропромислового комплексу в галузі виробництва, праці, побуту і культури викладено також у главі XVI КЗпП.
§ 2. Права та обов'язки сільськогосподарських
працівників як членів виробничих підрозділів
підприємств
1. Виробнича бригада є первинною ланкою колективу сільськогосподарського підприємства (незалежно від його форми власності та форми господарювання). Вона виступає як самостійний суб'єкт, наділений певними повноваженнями щодо управління трудовим процесом. Як суб'єкт права колектив бригади вступає в організаційно-управлінські відносини з адміністрацією підприємства при вирішенні питань комплектування бригади, плануванні та організації її роботи, оплати і стимулювання праці, підвищення кваліфікації працівників,
притягнення до відповідальності порушників трудової дисципліни тощо.
Повноваження колективу виробничої бригади визначаються, передусім, типовими і галузевими положеннями про бригаду, на підставі яких адміністрація, зокрема ДСП, за погодженням із профкомом затверджує місцеві (локальні) положення про бригаду після розгляду їх колективами бригад, а також статтями 2526—2528 КЗпП.
Питання про організацію бригади розглядається на зборах її майбутніх членів. Рішення про її створення оформляється протоколом зборів, на підставі якого керівник підприємства видає наказ (розпорядження) про організацію бригади.
Відповідно до ст. 2526 КЗпП зарахування в бригаду нових працівників провадиться за згодою її трудового колективу. Однак зарахування працівників, направлених у бригаду для працевлаштування згідно з законодавством (молодих спеціалістів, випускників навчальних закладів системи професійно-технічної освіти, осіб, звільнених від покарання, після примусового лікування і т. д.), є обов'язковим.
Колектив бригади має право вимагати від власника або уповноваженого ним органу виведення зі складу бригади працівників у разі скорочення її чисельності, невідповідності працівника виконуваній роботі та в інших випадках, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП. Власник або уповноважений ним орган відповідно до законодавства переводить таких працівників, за їх згодою, на іншу роботу або звільняє у встановленому порядку.
Бригадири обираються на зборах колективів бригад (таємним або відкритим голосуванням) і затверджуються керівником підрозділу, до складу якого входять ці бригади.
Відповідно до ст. 2527 КЗпП колектив бригади може розподіляти колективний заробіток із застосуванням коефіцієнта трудової участі. Коефіцієнти членам бригади затверджуються колективом бригади за поданням бригадира (ради бригади). При цьому заробітна плата працівника не може бути нижчою від встановленого державного мінімального розміру.
2. Значну самостійність мають госпрозрахункові бригади, яким поряд із планом з обсягу виробництва, зростання продуктивності праці й підвищення її якості, встановлюються плановий фонд заробітної плати, норми витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, електроенергії та ін. матеріальних ресурсів, використання яких безпосередньо залежить від їхньої діяльності. Взаємні обов'язки адміністрації та госпрозрахункової бригади, а також форми і розміри їх заохочення відображаються в договорі між ними.
3. У відносинах, що складаються між найманими працівниками виробничої бригади і працедавцем в особі органу (посадової особи), уповноваженого власником (-ами) суб'єкта підприємництва, сторони несуть певні обов'язки.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язані створити належні умови для високопродуктивної праці: надати роботу, забезпечити справність сільськогосподарських механізмів та обладнання, створити безпечні умови праці. Колектив бригади зобов'язаний своєчасно і якісно виконати весь комплекс робіт і виростити передбачену договором кількість сільськогосподарської продукції та забезпечити її збереження; він несе відповідальність за невиконання зобов'язання, за непродуктивні витрати та інші види збитків.
Законодавством (ст. 252sКЗпП) передбачено не тільки відповідальність колективу бригади, а й відповідальність дирекції ДСП, ТОВ та правління КСГП, AT у випадках, коли з їхньої вини були зриви в роботі бригади.
Працівникам виробничих бригад надано широкі повноваження у вирішенні питань виробничо-господарської діяльності усередині бригад. Колектив (рада) виробничої бригади має право: брати участь у вирішенні питань її комплектування, в тому числі у висуненні кандидатури бригадира та інших керівників, плануванні та організації її роботи, оплати і стимулювання праці, підвищення кваліфікації працівників, притягнення до відповідальності порушників дисципліни; розглядати проекти виробничих планів бригади і заходи, що забезпечують їх виконання; брати участь у роботі зі зміцнення трудової дисципліни, покращення використання робочого часу, техніки, обладнання, палива; розглядати випадки порушення трудової дисципліни; розглядати і затверджувати пропозиції бригадира щодо встановлення членам бригади коефіцієнта трудової участі з урахуванням реального внеску в спільні результати праці; визначати розміри премій і заробітної плати кожного члена бригади; надавати (анулювати) надбавки й доплати за професійну майстерність і суміщення професій; рекомендувати адміністрації та профспілковій організації змінювати в установленому порядку кваліфікаційний розряд працівника; розглядати питання матеріального і морального заохочення членів бригади, черговості надання їм відпусток; розглядати питання прийняття в бригаду нових працівників, звільнення членів бригади, а також виключення з її складу окремих працівників; вимагати від адміністрації звільнення бригадира, якого обрав колектив, якщо він не виправдав довір'я колективу, та ін.
При цьому працівники бригади самі визначають, як будуть реалізовуватися їхні повноваження: загальними зборами (конференцією) чи радою бригади.
§ 3. Особливість правового становища
працівників міжгосподарських підприємств
в аграрному секторі
1. У процесі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції сільськогосподарські підприємства різних форм власності добровільно об'єднують матеріальні, фінансові й трудові ресурси з метою збільшення виробництва, поліпшення зберігання і переробки продовольства, продуктів харчування і сировини рослинного та тваринного походження.
Державні й недержавні (приватні, кооперативного й корпоративного типів) сільськогосподарські підприємства здійснюють свою виробничо-господарську діяльність на основі різних форм власності. Суттєві відмінності цих форм власності обумовлюють як особливості правового становища сільськогосподарських підприємств і створюваних ними міжгосподарських формувань, так і правового статусу їх працівників. Питання організації праці, тривалості робочого часу і часу відпочинку, надання вихідних днів і відпусток, застосування заходів заохочення і дисциплінарного впливу, а також інші питання організації праці працівників вирішуються відповідно до чинного трудового законодавства. Однак щодо працівників міжгосподарських підприємств (організацій) певною мірою застосовується і законодавство, що регулює діяльність суб'єктів підприємництва корпоративного і, особливо, кооперативного типу.