Районне підприємство (лікарня) державної ветеринарної медицини на правах управління районної державної адміністрації є місцевим органом державної мережі ветеринарної медицини, входить до складу районної державної адміністрації та підпорядковується обласному управлінню державної ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією з питань, віднесених до його компетенції. Районному управлінню підпорядковуються дільничі лікарні з дільницями та пунктами, державна лабораторія ветеринарної медицини з лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках та ін.
Районне управління (підприємство) має право давати розпорядження щодо виконання протиепізоотичних і ветеринарно-санітарних заходів, які обов'язкові для виконання керівниками господарств, підприємствами, організаціями та громадянами. При встановленні випадків заразних хвороб чи появі підозрювання про наявність особливо небезпечного захворювання тварин районне управління вповноважене видавати розпорядження про їх забій, знезараження продуктів і сировини тваринного походження, переробку їх чи утилізацію. Воно має право забороняти використання для споживання продуктів тваринного походження, а також переробку тваринницької сировини, що не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам. Районне управління має право накладати адміністративні стягнення на посадових та інших осіб за порушення закону України "Про ветеринарну медицину".
5. Різновидом державної служби є державні інспекції в сільському господарстві. Термін "інспекція" в перекладі з латинської мови означає огляд, розгляд і вживається в сучасний період для найменування державного або громадського органу, який покликаний здійснювати державно-наглядову функцію із специфічних питань у сфері сільськогосподарського виробництва і пов'язаних з ним виробничо-технологічних та соціальних проблем (охорона навколишнього середовища, охорона здоров'я людини, захищеність флори і фауни та ін.).
Державно-правове регулювання сільського господарства включає в себе визначення сфери сільськогосподарського виробництва, у якого є необхідність нормативно-правовими засобами регулювати питання державного насіннєвого контролю. Правове становище цієї інспекції визначено Положенням про Українську державну насіннєву інспекцію Міністерства сільського господарства і продовольства України, що затверджене 27 липня 1992 р.
Названа інспекція здійснює державний насіннєвий контроль в науково-дослідних і навчально-виробничих об'єднаннях і системах, колективних сільськогосподарських підприємствах, радгоспах, заготівельних та інших підприємствах і організаціях, незалежно від їх відомчої належності, а також в асоціаціях, організаціях орендарів, орендних підприємствах, сільськогосподарських кооперативах, акціонерних сільськогосподарських товариствах, селянських (фермерських) господарствах, в організаціях інших форм господарювання і в громадян, які займаються виробництвом, заготівлею, обробкою, зберіганням і реалізацією насіння сільськогосподарських культур та садивного матеріалу картоплі.
Важливим повноваженням державної насіннєвої інспекції є визначення перспектив розвитку насіннєвого контролю на основі науково-технічного прогресу, розробка і реалізація науково-технічної політики в насіннєвому контролі, направленої на створення насіннєвих фондів з високими сортовими і посівними якостями. Інспекція забезпечує державний контроль в організаціях України за якістю насіння всіх сільськогосподарських культур і садивного матеріалу картоплі. Зона наділена правом накладати заборону до прийняття необхідних заходів і відповідних рішень на використання для посіву некондиційного насіння, а також складських приміщень, тари, транспортних засобів в разі непридатності їх для зберігання і транспортування насіння та ін.
В системі Мінагропрому України функціонує сім спеціалізованих державних інспекцій:
— Українська державна насіннєва інспекція (Укрдержнасінінспекція) входить до складу Головного управління землеробства та маркетингу продовольства й рослинництва Міністерства АПК України;
— Державна племінна інспекція (Держплемінспекція) входить до складу Головного управління виробництва маркетингу продовольства та тваринництва з державною племінною інспекцією Міністерства АПК України;
— Державна інспекція по заготівлях і якості продукції (Держзаготінспекція) є окремим відділом Міністерства АПК України;
— Державна хлібна інспекція (Держхлібінспекція) є окремим відділом Міністерства АПК України;
— Державна інспекція по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів (Держтехнагляд) є окремим відділом Міністерства АПК України;
— Ветеринарна інспекція Державного департаменту ветеринарної медицини;
— Головна державна інспекція України з карантину рослин.
Практично можна виділити три форми (види) правового становища вказаних інспекцій:
1) інспекції, які входять до складу структурних підрозділів МінАПК України — Головних управлінь МінАПК України;
2) інспекції, які самі є структурними підрозділами (самостійними відділами) МінАПК;
3) інспекції, які за правовим статусом не входять до Міністерства АПК України.
6. На виконання Закону "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 р. в Україні здійснена приватизація заготівель сільськогосподарської продукції з усією її матеріальною базою. Держава залишила за собою лише контроль за належним її зберіганням і забезпечення додержання вимог щодо її якості. З метою здійснення державно-правового регулювання суспільних відносин з цього приводу Мінагропром України утворив державну інспекцію з питань заготівлі і якості продукції і визначив її правове становище завдяки Положенню про державну інспекцію по заготівлях і якості продукції (відділ) Міністерства агропромислового комплексу України. Це Положення затверджено наказом від 19 грудня 1997 р.
Названа інспекція (відділ) становить собою міжгалузевий орган агропромислового комплексу України з питань державного контролю заготівель і якості сільськогосподарської продукції; вона є самостійним структурним підрозділом центрального апарату Міністерства агропромислового комплексу України. Держзаготінспекція здійснює координацію діяльності інспекції заготівель і якості сільськогосподарської продукції обласних і Севастопольської міської державної адміністрації. Серед її повноважень основними завданнями є організація роботи відповідних державних служб з питань заготівель та якості продукції, сприяння здійсненню заходів щодо державної підтримки виробників, цільового використання бюджетних коштів. Інспекція наділена правом розробляти умови заготівель сільськогосподарської продукції і сировини та інших нормативних документів, що регламентують її закупівлю заготівельними організаціями, а також вимог, пов'язаних з якістю і сертифікацією сільськогосподарської продукції та ін.
Самостійним структурним підрозділом центрального апарату Міністерства агропромислового комплексу України є державна хлібна інспекція. Правове становище цієї інспекції визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом від 19 грудня 1997 р.
На хлібну інспекція покладається обов'язок здійснювати державний контроль за якістю, збереженням та раціональним використанням зерна і продуктів його переробки, насіння олійних культур, сировини для комбікормового виробництва і комбікормів.
Хлібна інспекція контролює дотримання підприємствами галузі встановленого порядку приймання, розміщення, збереження та раціонального використання зерна, продуктів його переробки, а також правильність визначення якості зерна і розрахунків за нього при закупівлях. На хлібну інспекцію покладено обов'язок аналізувати причини зараження зерна при зберіганні, визначати здійснення необхідних заходів по ліквідації зараженості та захисту хлібопродуктів від шкідників та ін.
§ 4. Державно-економічне сприяння розвитку сільського господарства
1. Державно-правове регулювання охоплює собою засоби державно-економічного сприяння розвитку сільського господарства шляхом матеріальної підтримки, фінансово-кредитних засобів, налагодженню організаційно-правових форм реалізації сільськогосподарської продукції на засадах ринкових економічних відносин. Зазначене сприяння безпосередньо стосується усіх колективних і державних сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств. Його метою є зміцнення їхнього економічного та прибуткового господарювання. Завдання і цілеспрямованість державно-економічних методів полягає у сприянні і допомозі держави вийти із того кризового становища, в якому опинилися нині сільськогосподарські товаровиробники.
2. За сучасних умов стану економіки одержання кредитів (позичок) набуває значення необхідної умови господарювання колективних і державних сільськогосподарських підприємств і селянських (фермерських) господарств. Кредиторами виступають Національний банк України, комерційний агро-банк "Україна" та інші комерційні банки. Кожний з них за надану підприємству суму кредиту одержує від нього гарантію її повернення та забезпечення максимального доходу (маржі) від цієї операції. Залежно від цілей використання кредитів вони поділяються на довгострокові і короткострокові. Перші головним чином використовуються на капіталовкладення (придбання комбайнів, тракторів, іншої сільськогосподарської техніки, племінної худоби, будівництво господарських споруд і приміщень і т. ін.). Короткостроковий кредит використовується головним чином як обігові кошти господарства. За сучасних скрутних економічних умов кошти позичаються на сільськогосподарські поточні потреби: придбання пально-мастильних матеріалів для проведення весняних польових робіт, збирання врожаю, придбання мінеральних добрив, запасних частин для ремонту машин та покриття інших необхідних витрат.