Здійснення державно-правового регулювання сільського господарства і належне правозастосування мають безпосереднє відношення до діяльності органів контролю і відповідних інспекцій, які функціонують в системі сільського господарства. За своєю юридичною природою такі відносини є адміністративно-правовими. В разі порушення посадовими особами і працівниками сільськогосподарських підприємств або ж селянського (фермерського) господарства правил карантину рослин чи карантину тварин, вчиняється адміністративний проступок, і за скоєне настає адміністративно-правова відповідальність у формі адміністративного штрафу. Ця відповідальність встановлена на підставі норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (статті 105—107).
Частина друга
Аграрні внутрішньогосподарські
правовідносини
РозділXI
ПРАВО ВЛАСНОСТІ КОЛЕКТИВНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА
§ 1. Поняття права власності колективного сільськогосподарського підприємства
І. Наукою політичної економії власність розглядається як суспільно-економічні відносини з приводу історично конкретної форми привласнення, розпорядження і використання матеріальних благ і, насамперед, засобів виробництва. Власність лежить в основі виробничих відносин і проявляється у відповідних формах. Форма власності зумовлює, кому належать засоби виробництва — всьому суспільству (народу), державі, колективу чи окремим особам. Основною у відносинах власності є обставина, яка визначає, хто привласнює засоби виробництва. Форма власності на засоби виробництва обумовлює форму власності на продукти виробництва і форму їх розподілу між членами суспільства.
Суспільні відносини власності і права власності врегульовані Конституцією України. В Основному Законі нашої держави визнається право державної, комунальної та приватної власності (ст. 41). У цьому акті не згадується про колективну і кооперативну власність. Одначе це не означає, що в Україні не існують інші форми (види) власності і права власності, в тому числі і права колективної власності. Зокрема, Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. містить в собі розділ IV-й про колективну власність, Закон "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 р. цьому праву приділяє статті 7—9. Згідно з Законом "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р. суб'єктом права власності визнається кооператив. Законом України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. визнано, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Слова "колектив" і "кооператив" латинського походження і являють собою синоніми. Такими ж синонімічними належить розглядати поняття права колективної власності і права кооперативної власності. Ці види власності розглядаються як тотожні в чинному аграрному законодавстві, в управлінській діяльності органів державного управління сільським господарством, у процесі розгляду судових і арбітражних спорів КСГП і сільськогосподарських кооперативів.
2. Суспільна колективна (кооперативна) власність має відповідне політичне, соціально-економічне, правове і наукове значення. Вона становить економічну основну виробничо-господарської діяльності КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ, колективного самоврядування, організацію й особливості оплати праці, паювання і одержання дивідендів, вирішення соціальних проблем селян — членів колективно-кооперативних підприємств.
Поняття права власності колективних підприємств характеризується особливостями її речового, матеріально-виробничого і матеріально-невиробничого складу, з одного боку, і власності як системи суспільно-виробничих відносин — з іншого.
Перші становлять зумовлені характером і особливостями сільськогосподарського виробництва та іншою, пов'язаною з ним виробничо-господарською діяльністю, конкретні засоби і знаряддя виробництва — об'єкти речового права, об'єкти права власності підприємства. Перелік таких об'єктів законодавче закріплено в статтях 22—28 Закону "Про власність" та в ст. 7 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство".
Друга особливість власності колективного підприємства полягає в її суспільно-економічній сутності як комплексі своєрідних суспільно-економічних відносин конкретно визначеної форми привласнення, розпорядження і використання засобів та продукції виробництва, коштів та інших матеріальних благ. Суспільно-економічний зміст форми колективної власності зумовлюється і визначається таким принципом: кому належать засоби виробництва, тому належать і продукти виробництва. Зокрема, лише підприємству належить делеговане його членам право володіти, користуватися і розпоряджатися власністю; лише підприємство може бути господарем і має право розпоряджатися створеним у ньому додатковим продуктом; виходячи з наведених засад може брати участь у товарно-грошових ринкових відносинах.
Цими властивостями та особливостями власності колективного сільськогосподарського підприємства визначаються характер і зміст його правоздатності як юридичної особи, його правове становище у процесі здійснення внутрішньогосподарської діяльності та цілої сфери зовнішніх економічно-юридичних зв'язків.
3. Власність кожного окремого підприємства утворювалась і створюється в процесі виробничо-господарської діяльності його трудового колективу — членів цих підприємств через використання земель сільськогосподарського призначення, що використовуються ним як суб'єктом права колективної власності на землю. Все це в сукупності призводить до виникнення комплексу наукових суспільно-майнових відносин. Нові виробничі відносини породжують нові правові норми, покликані закріпити і ефективно регулювати ці відносини. Існування власності колективних підприємств викликало прийняття ряду нормативних актів і окремих правових норм, які в сукупності та єдності визначили правовий режим основних суб'єктів права колективної власності і склали його інститут.
4. Суб'єкт права колективної (кооперативної) власності здійснює свої правомочності власника залежно від сфери їх застосування — чи в процесі внутрішньогосподарської діяльності, чи зовнішніх підприємницьких, в тому числі ринкових економічних відносинах. При здійсненні внутрішньогосподарської діяльності у відповідності із Статутом і на основі волевиявлення вищого та інших органів самоврядування КСГП, ВСГК, провадиться володіння, користування і розпорядження окремими об'єктами права власності (використовується насіння в рільничій бригаді, згодовуються корми в тваринницькій фермі та ін.) реалізовується бізнес-план, будуються господарські приміщення.
Для здійснення правомочностей власника в сфері зовнішніх позагосподарських відносин колективне сільськогосподарське підприємство наділено правом юридичної особи. Зокрема, в ст. 7 п. 2 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" записано, що останнє визнається суб'єктом права власності як юридична особа. Згідно з Законом "Про сільськогосподарську кооперацію" кооператив визнається суб'єктом права власності на майно кооперативу. У цьому законі відсутня правова норма однозначна п. 2 ст. 7 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство". Це право належить також і акціонерному товариству, що визначено Законом "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р.
Колективна (кооперативна) власність становить економічну основу діяльності КСГП, ВСГК і акціонерного сільськогосподарського товариства. Ця діяльність охоплює собою як внутрішню господарську, так і зовнішню, головним чином, підприємницьку діяльність. Відносини колективної (кооперативної) власності у цих двох сферах характеризуються певним складом об'єктів і змістом, майновим наповненням. Право-суб'єкт КСГП, ВСГК, АСГТ як суб'єкт права власності визначається через категорію юридичної особи. Застосування категорії (правового феномена) юридичної особи є правовим засобом забезпечення їхньої участі у зовнішніх, в тому числі, ринкових економічних відносинах, у визначенні його правоздатності, укладання виробничо-підприємницьких договорів, юридичної відповідальності у взаєминах з іншими суб'єктами права власності або ж права повного господарського відання у державному підприємстві.
Наявність у колективного сільськогосподарського підприємства права юридичної особи є неодмінною умовою реалізаціїйого правоздатності. Однак для здійснення права власності в системі внутрішньогосподарських правовідносин КСГП, ВСГК, АСГТ їхня ознака юридичної особи не є необхідною. Кожне із названих сільськогосподарських підприємств має свого господаря в особі загальних зборів членів утворення (зборів уповноважених). Кожне таке підприємство має систему самоврядування. Виходячи із засад права самоврядування кожне колективне сільськогосподарське підприємство має властиву йому систему органів управління, які в межах своєї компетенції забезпечують реалізацію права власності, організовують належне здійснення права володіння, права користування, права розпорядження об'єктами права власності, розпоряджаються коштами, продукцією сільськогосподарського виробництва, беруть участь у ринкових економічних правовідносинах. Суб'єктом права власності є виключно саме колективне сільськогосподарське підприємство, а право юридичної особи, яке йому належить, є засобом реалізації права власності, правовим методом, що забезпечує КСГП, ВСГК, АСГТ у суспільному співжитті виробників сільськогосподарської продукції.