Основні виробничі фонди закріплюються, як правило, за внутрішніми структурними підрозділами підприємства (бригадами, фермами, дільницями, цехами тощо). І якщо основні фонди свою вартість на готовий продукт, виконані роботи, надані послуги переносять частинами, то обігові — повністю споживаються в кожному циклі виробничого процесу і втрачають свою натурально-речову форму, їхня вартість включається повністю в затрати виробництва.
Виступаючи як особлива економіко-правова категорія для забезпечення фінансування, обліку і контролю, аналізу і оцінки господарської діяльності підприємства, обігові засоби одночасно не утворюють самостійного фонду в його майні. Вкладені в запаси сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, осідаючи на рахунках у банках, вони підпорядковуються правовому режимові обігових виробничих фондів чи фондів обігу залежно від стадії обертання, в якій вони в даний час перебувають. Обігові засоби поділяються на власні та позичені. Власні кошти формуються за рахунок прибутку підприємства, а позичені — за рахунок кредитів банку, авансів заготівельників чи фінансової допомоги державних органів.
В умовах переходу до ринкової економіки, приватизації підприємств поділ майна на основні та обігові фонди поступово втрачає своє правове значення і залишається як економічна категорія. Для майнових відносин у нинішніх умовах більшого правового значення набуває поділ майна на статутний фонд, рухоме і нерухоме майно. Це дозволяє повніше та обгрунтованіше вирішувати питання про захист майнових прав власника чи державної організації, за якою державне майно закріплене на праві повного господарського відання, забезпечити цілісність і неподільність майна, потрібного для нормального виробництва.
4. Статутний фонд — це сукупність вкладу (у грошовому вираженні) власника в майно ДСГП при його створенні для забезпечення діяльності останнього в розмірах, визначених установчими документами.
Державне сільськогосподарське підприємство, якщо це передбачено статутом, створює з прибутку резервний фонд для покриття непередбачених втрат і збитків. Залишки невикористаних коштів цього фонду переходять на наступний рік.
Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство самостійно вирішує питання про основні напрями використання наявного у нього майна, капітальних вкладень, поділу майна за фондами, поділу його на фонди нагромадження і споживання.
У фонди нагромадження спрямовуються майно і кошти, що використовуються на розширене відтворення виробництва, розвиток науки і техніки, капітальне будівництво виробничого і соціального призначення, спорудження пансіонатів, фізкультурно-оздоровчих закладів тощо.
Впровадження в господарську практику на рівні підприємств фондів споживання обумовлено необхідністю впливу держави на стан обігу і стабілізацію інфляційних процесів. Під коштами фонду споживання розуміють сукупність прямих і непрямих грошових сум, витрата яких має індивідуальний характер. Вони включають усі види витрат на оплату праці працівників, у тому числі нештатних. До цього фонду включаються трудові й соціальні пільги, надані грішми чи натуральною продукцією, доходи (дивіденди), що виплачуються по акціях і вкладах трудового колективу. З уведенням в обіг фондів споживання з'явилася можливість забезпечити регулювання витрат на оплату праці та на інші витрати споживчого характеру.
§ 3. Особливості приватизації державного майна радгоспів
1. Реформа аграрного сектора в цілому неможлива без реформування відносин власності. Зміна форм власності на майно в АПК повинна здійснюватися шляхом роздержавлення економіки, створення приватної та широкого спектра колективних форм власності. Роздержавлення створює умови для вивільнення економічних процесів з-під адміністративно-командного регулювання, передбачає застосування економічних методів управління господарським комплексом країни. Приватизація майна державних підприємств — це зміна форм власності, тобто відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних і недержавних юридичних осіб. Вона є одним із шляхів до багатоукладної соціально орієнтованої економіки. Мета приватизації — відродження господаря на землі, яким забезпечується підвищення ефективності господарювання на селі, збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, випуск продуктів харчування високої якості.
Приватизація повинна здійснюватися згідно з такими основними принципами: законність, забезпечення соціальної захищеності та рівності прав громадян України у процесі приватизації; пріоритетне надання прав громадянам України на придбання державного майна; безоплатна передача частки державного майна кожному громадянинові України; приватизація майна на платній основі із застосуванням приватизаційних паперів, додержання антимонопольного законодавства, повного, своєчасного інформування громадян про всі дії щодо приватизації. Ці та інші принципи закріплено в законах про приватизацію. Але їх реалізація у процесі приватизації малоефективна через суперечливість. Так, законодавче проголошується, що забезпечується надання пільг трудовим колективам підприємств, які приватизуються, і рівність прав громадян України. Зрозуміло, що одночасно реалізувати ці два базисні принципи неможливо, оскільки вони передбачають різні підходи до процесу приватизації.
Приватизація в АПК може бути проведена успішно, досягнуто її цілей за умови, якщо цей процес супроводжуватиметься відповідним правовим забезпеченням. Необхідну правову базу приватизації складають закони "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а також Державні програми приватизації, які щорічно приймаються Верховною Радою України.
2. Необхідність розкриття основних положень, закріплених у загальних законах про приватизацію, викликається тим, що протягом значного періоду — до прийняття (17 травня 1993 р.) спеціальних нормативно-правових актів про приватизацію в АПК, остання здійснювалася відповідно до вищезазначених законів. Значну частину підприємств АПК, особливо в переробній промисловості, було передано в оренду з умовою викупу орендованого майна. Його приватизація, як було зазначено в постанові Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 р. "Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі майна, що перебуває в загальнодержавній та комунальній власності", здійснювалась відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду".
Загальні законодавчі акти про приватизацію дають її поняття і визначають коло суб'єктів, їхні права та обов'язки у процесі приватизації, встановлюють способи і порядок її проведення, називають майно, яке не підлягає приватизації.
На підприємствах АПК поширюються основні принципи приватизації державного майна, передбачені законами України. Але приватизація майна в АПК має свої відмінності від загального порядку. Вони визначені Законом від 10 липня 1996 р. "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі".
Недержавним сільськогосподарським підприємствам передається безоплатно 51 відсоток акцій підприємств, що приватизуються, включно з розміщенням приватизаційних майнових сертифікатів, а також власних коштів і компенсаційних сертифікатів працівників відповідних сільськогосподарських підприємств та прирівняних до них осіб через довірчі товариства, створені в колективах товаровиробників. У плані приватизації підприємств, які переробляють сільськогосподарську сировину та виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам, передбачається відповідна квота для діючих радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств для подальшої передачі відповідної частки після їх приватизації та розміщення приватизаційних майнових сертифікатів їхніх працівників.
Недержавні сільськогосподарські підприємства мають право на придбання акцій за номінальною вартістю в межах зазначених квот у разі, коли трудові колективи підприємств, які приватизуються, сільськогосподарські товаровиробники і прирівняні до них особи не викупили цих акцій у межах установлених квот.
Розподіл акцій між державними, колективними та іншими сільськогосподарськими підприємствами, селянськими (фермерськими) господарствами здійснюється пропорційно до обсягів сировини, зданої на об'єкт приватизації, виконаних робіт і наданих послуг у середньому за п'ять років, що передують рокові приватизації, а ті, які існують менше 5 років, — за час їх діяльності.
Акції, що не були викуплені на пільгових умовах протягом одного року від дня початку їх продажу, реалізуються на загальних підставах згідно з чинним законодавством.
У разі приватизації майна підприємств і організацій, що підлягають приватизації за погодженням із Кабінетом Міністрів України, визначається частка акцій, яка тимчасово залишається у власності держави.
3. Чинним законодавством встановлено, що приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій здійснюється шляхом перетворення ЇХ у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (Зборів уповноважених).
З метою правового і організаційно-методичного забезпечення реалізації приватизації радгоспів Мінсільагропромом, Держхарчопромом, Фондом державного майна, Мінекономіки і Мінюстом України 27 січня 1994 р. затверджено Положення про порядок перетворення радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій у колективні сільськогосподарські підприємства. В порядку, передбаченому цим Положенням, працівникам підприємства, що приватизується, та прирівняним до них особам безоплатно передається частка державного майна, розмір якої визначається як добуток вартості майна, що припадає на одного члена колективного сільськогосподарського підприємства по області (Автономній Республіці Крим), і кількості працівників підприємства, що приватизується, та прирівняних до них осіб. Решта державного майна понад зазначену вище частку приватизується за приватизаційні майнові сертифікати. Право на першочергове придбання цього майна мають працівники цього підприємства та прирівняні до них особи.