Розповсюдження шкідників, збудників хвороб рослин та інших карантинних об'єктів можуть створити умови для запровадження карантинного режиму з обмеженням використання природних ресурсів. Так, зокрема сільськогосподарська сировина для виготовлення продуктів дитячого і дієтичного харчування може вироблятися у спеціальних сировинних зонах, правовий режим яких визначається Кабінетом Міністрів України.
3. Складовою організаційно-правового механізму забезпечення ефективного природокористування у сільському господарстві є управління, тобто цілеспрямована діяльність уповноважених органів, направлена на забезпечення додержання всіма підприємствами, організаціями, установами, іншими юридичними особами і громадянами агропромислового комплексу приписів і вимог чинного законодавства по ефективному використанню земель, інших природних ресурсів, вжиття необхідних заходів щодо попередження, припинення і встановлення правопорушень у цій сфері, відновлення порушених прав та законних інтересів власників і користувачів земель та інших природних ресурсів.
Управління природокористуванням у сільському господарстві передбачає досягнення ефективного, збалансованого, науково обгрунтованого, комплексного і цільового використання земель та інших природних ресурсів, стимулювання Відтворення цих ресурсів, захисту агроландшафтів, як складних природних (природноантропогенних) утворень (екосистем), гарантування сприятливої екологічної обстановки і безпеки в процесі ведення сільського господарства.
Цьому сприятиме координація сільськогосподарської діяльності суб'єктів агропромислового комплексу по ефективному використанню і відтворенню природних ресурсів з боку органів загального управління: організація комплексного прогнозування І цій сфері, облік і ведення земельного та інших природноресурсових кадастрів, збалансований розподіл та перерозподіл природних ресурсів між суб'єктами сільськогосподарського природовикористання, організація землевпорядних та інших територіально-планувальних робіт, екологічної та землевпорядної експертизи щодо обгрунтувань передачі у власність та надання у використання природних ресурсів, проведення екологічного контролю, стандартизації і нормування, встановлення лімітів використання природних ресурсів, систематичне інформування населення та органів держави про можливі зміни внаслідок здійснення сільськогосподарської діяльності, моніторингу і вирішення спорів у галузі природовикористання.
Залежно від повноважень, структури, мети і завдань, які реалізують державні органи у сфері організації ефективного використання природних ресурсів, можна виділити такі форми управління: загальне, спеціальне і галузеве.
Загальне управління здійснюється Кабінетом Міністрів України, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими органами державної виконавчої влади, місцевими органами самоврядування.
Спеціальне управління покладається на уповноважені органи — Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Державний комітет земельних ресурсів, Державний комітет лісового господарства, Державний комітет по геології і використанню надр, Державний комітет по водному господарству тощо.
Галузеве управління забезпечує Міністерство агропромислового комплексу.
Центральне місце у системі організаційно-правового механізму (КСГП, ВСГК, АСГТ, ДСГТ) належить внутрішньогосподарському управлінню щодо ефективного використання земель та інших природних ресурсів Йдеться, насамперед, про вищі органи самоврядування — загальні збори членів колективного сільськогосподарського підприємства або збори уповноважених, правління цих підприємств, а також про голову акціонерного сільськогосподарського товариства. Вони здійснюють управлінські функції у сфері внутрішньогосподарського використання належних їм земель відповідно на праві колективної, приватної власності на землю або на праві користування окремими земельними ділянками, природними ресурсами відповідно до земельного законодавства.
Такі функції передбачають внутрішньогосподарське зонування земель відповідно до структури, спеціалізації господарської діяльності і внутрішньогосподарського проекту землеустрою, первинного обліку земель та інших природних ресурсів щодо їх кількісного та якісного використання, підготовки та своєчасного подання статистичної звітності про порядок використання, відтворення і охорони земель та природних ресурсів, участі у здійсненні моніторингу, контролю за цільовим і господарським природокористуванням, веденням кадастрів природних ресурсів тощо.
4 У системі організаційно-правового механізму забезпечення ефективного природокористування в сільському господарстві широкого застосування набувають заходи стимулювання, зокрема, економічні важелі. Йдеться про нормативи плати і розміри платежів за використання земель та інших природних ресурсів, погіршення якості цих ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище. Економічні заходи застосовуються при встановленні лімітів використання природних ресурсів, наданні можливості отримання останніх під заставу, наданні пільг при оподаткуванні сільськогосподарським юридичним особам та громадянам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві, у разі реалізації ними заходів щодо раціонального природокористування, надання на пільгових умовах короткострокових і довгострокових позичок для реалізації заходів з метою відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про використання природних ресурсів, а також застосовуються Інші економічно-правові заходи.
Запровадження плати за землю, інших економічних засад у формі різних платежів у даний механізм сприяє розвитку нових, незалежних зв'язків управлінської, науково-технічної і господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб і громадян, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, стимулює ощадливе використання землі та інших природних ресурсів, створює умови для нових форм організації праці і господарювання та найбільш продуктивного природокористування і задоволення матеріальних, естетичних, оздоровчих, пізнавальних та інших потреб суб'єктів агропромислового комплексу.
Стимулюючим чинником ефективного використання земель та інших природних ресурсів у механізмі організаційно-правового забезпечення є юридична відповідальність за земельні та інші правопорушення у цій сфері.
Залежно від характеру вчиненого правопорушення, екологічного ризику і ступеня суспільної та екологічної небезпеки юридична відповідальність може наставати за винні і протиправні дії власників земель і природокористувачів у формі адміністративної, кримінальної та майнової відповідальності шляхом відшкодування заподіяних збитків.
§ 2. Правові форми використання земель
та інших природних ресурсів
в аграрному виробництві
1. Використання земель та інших природних ресурсів суб'єктами сільськогосподарської діяльності може здійснюватися на праві колективної і приватної власності на землю та права природокористування, в тому числі орендного. Основними користувачами земель сільськогосподарського призначення є колективні та інші сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи і акціонерні товариства, а також сільськогосподарські науково-дослідні й навчальні заклади.
На праві колективної власності можуть використовуватись землі, які передаються безкоштовно колективним сільськогосподарським: підприємствам, кооперативам, акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Передача ділянок у колективну власність провадиться місцевими радами народних депутатів, на території яких вони розташовані. Разом з тим, не можуть передаватись у таку власність землі загального користування населених пунктів, землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної системи, транспорту, зв'язку, оборонного, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісового фонду, за винятком невеликих ділянок до 5 га; водного фонду, за винятком невеликих до 3 га, земельних ділянок, що входять до складу сільськогосподарських угідь, та землі сільськогосподарських науково-дослідних установ, навчальних закладів тощо. Розпорядження землями, які перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.
Кожний член колективу сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства має право на земельну частку (пай) землі, яка перебуває у власності відповідного підприємства, кооперативу, товариства. Це право посвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки в умовних кадастрових гектарах та вартісному виразі, яке може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування й застави. В той же час ці особи можуть безперешкодно вийти з відповідного підприємства, кооперативу, товариства та одержати безкоштовно у приватну власність належний їм пай у натурі на місцевості і отримати на цю частку Державний акт на право приватної власності на землю.
Разом з тим, власникам таких земель можуть передаватися для використання ділянки для сільськогосподарських цілей на праві постійного або тимчасового користування, у тому числі на праві орендного використання земель.
Розміщення об'єктів внутрішньогосподарського будівництва на землях сільськогосподарських кооперативів, підприємств, товариств проводиться відповідно до затверджуваних проектів внутрішньогосподарського землеустрою. Однак, як правило, не допускається використання для будівництва цих об'єктів зрошувальних і осушених земель, ріллі, ділянок, зайнятих багаторічними плодовими насадженнями, тощо.