Громадяни, зайняті у сільському господарстві, або ті, які проживають у селах, можуть використовувати землі на праві приватної власності для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва.
Зокрема, громадянам, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що грунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, передаються за їх заявами земельні ділянки у власність або користування відповідними районними (міськими) радами. Якщо члени колективного сільськогосподарського підприємства та працівники інших сільськогосподарських підприємств (крім дослідних господарств), члени сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств побажають вийти з їх складу і вести особисте селянське (фермерське) господарство, то за рішенням відповідної районної, міської ради їм передаються ділянки із земель зазначених юридичних осіб безплатно або за плату, якщо розмір ділянки перевищує середню земельну частку. Всім іншим громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства ділянки повинні надаватися із земель запасу та резервного фонду. Переважне право на одержання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства мають громадяни, у яких є досвід роботи у сільському господарстві і необхідна кваліфікація. У разі відмови такі громадяни вправі оскаржити це питання в судовому порядку.
Для ведення селянського господарства використовуються земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 га сільськогосподарських угідь і 100 га усіх інших земель. Конкретні розміри ділянок в межах норм визначають відповідно районні, міські ради, з урахуванням регіональних особливостей, спеціалізації селянського господарства і можливостей обробітку наданих земель переважно членами даних господарств. До того ж ці ділянки не підлягають поділу.
Поряд з названою формою права власності законодавством передбачається передача безоплатно земельної ділянки у розмірі не більше 0,6 га громадянам для ведення особистого підсобного господарства на підставі рішень сільської, селищної, міської ради. Збільшення розміру таких ділянок до 2 га може провадитись за погодженням з обласною радою.
У сільських населених пунктах громадянам за рішенням сільської ради можуть надаватися у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку у розмірі не більше 0,25 га, для будівництва гаражів — площею не більше 0,01 га та для індивідуального дачного будівництва — ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 0,10 га.
Земельні ділянки для ведення садівництва використовуються громадянами при умові, що вони не мають на праві власності або в користуванні ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства та дачного будівництва. Для індивідуального садівництва використовуються ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 0,12 га; а для ведення колективного садівництва кооперативам громадян передаються і використовуються в подальшому ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 0,12 га на одного члена кооперативу. Для зайняття традиційними народними промислами використовуються земельні ділянки, які надаються громадянам у сільській місцевості за рішенням сільських рад. Розміри їх встановлюються відповідними радами з урахуванням місцевих умов.
2. Поширеною формою використання природних ресурсів суб'єктами сільського господарства є право користування землею, водами, лісами, надрами та іншими природними ресурсами. Сільськогосподарським державним, кооперативним та іншим господарюючим підприємствам, установам і організаціям земля у користування надається для сільськогосподарських цілей, несільськогосподарським підприємствам, організаціям і установам надаються землі сільськогосподарського призначення для ведення підсобного господарства, а громадянам та їх об'єднанням — для городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення підсобного господарства тощо. Стаття 38 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що використання природних ресурсів здійснюється у загальному і спеціальному порядку. Громадянам, зайнятим у сільському господарстві, гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за ними та надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.
Для спеціального використання земель та інших природних ресурсів громадянам та сільськогосподарським підприємствам, установам, організаціям передаються у встановленому порядку землі та інші природні ресурси у власність або надаються у користування чи оренду на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у відповідних органах місцевої виконавчої влади, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством — на пільгових умовах.
Чинне законодавство передбачає такі види використання природних ресурсів: право землекористування, водокористування, лісокористування, право користування надрами, корисними копалинами місцевого значення, торфом тощо, право користування тваринним світом для потреб сільського господарства. Право користування землею може бути постійним або тимчасовим з встановленням строку до трьох років (короткостроковим) та від трьох до десяти років (довгостроковим). Зокрема, громадянам можуть надаватися в користування земельні ділянки для індивідуального городництва у розмірі, що не перевищує 0,15 га. Кооперативам громадян надаються ділянки для колективного городництва. Якщо громадяни мають у власності худобу, то їм надаються в користування ділянки для сінокосіння і випасання худоби у розмірі, який не перевищує 1 га.
Користування водами для потреб сільського господарства здійснюється у порядку загального і спеціального водокористування. Під час зрошення земель сільськогосподарського призначення водокористувачі повинні здійснювати заходи щодо попередження підтоплення, заболочення, засолення та забруднення земель. Для зрошення таких земель використовуються води, якість яких повинна відповідати встановленим нормативам. Зрошення сільськогосподарських угідь та скидання дренажних вод у водні об'єкти провадиться на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Зрошення цих угідь стічними водами може дозволятися тільки органами охорони навколишнього природного середовища за погодженням з органами санітарного і ветеринарного нагляду.
У разі проведення осушення земель сільськогосподарського призначення слід вживати заходів щодо запобігання деградації та вітровій ерозії цих земель, а також погіршення стану водних об'єктів.
Для потреб сільського господарства можуть здійснюватися такі види використання земель лісового фонду та лісокористування: заготівля деревини, другорядних лісових матеріалів, побічні лісокористування. Заготівля деревини у порядку спеціального використання може здійснюватися під час рубок головного користування в стиглих деревостанах, у виняткових випадках — у пристигаючих деревостанах у лісах другої групи та інших рубок (санітарних, з метою прокладення просік, реконструкції деревостанів, лісовідновних робіт тощо) за лісорубним квитком чи ордером, що видаються органами, які ведуть лісове господарство.
Найбільш поширеними є побічні лісові користування: випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, деревних соків, дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лісової підстилки та очерету на підставі лісових квитків. Для заготівлі сіна і випасання худоби постійним лісокористувачам щороку визначаються земельні ділянки лісового фонду на підставі лі-совпровадження або спеціального обстеження.
Використання надр суб'єктами, що ведуть сільське господарство, може здійснюватися шляхом користування ними для своїх господарських і побутових потреб, не пов'язаних з добуванням корисних копалин, користування з метою добування для своїх потреб корисних копалин місцевого значення і торфу без надання гірничих відводів та промислова розробка таких копалин і торфу на підставі гірничих відводів.
Зокрема, вони мають право в межах наданих їм земельних ділянок користуватися надрами для своїх господарських та побутових потреб шляхом видобування корисних копалин місцевого значення без отримання спеціальних дозволів (ліцензій). Користування з метою добування таких копалин і торфу без надання гірничого відводу дозволяється за умови, що це має здійснюватися в межах наданих ділянок загальною глибиною розробки до 2 м і прісних підземних вод до 20 м. У випадках застосування спеціальних технічних засобів користування надрами має погоджуватися з місцевими радами народних депутатів та органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки на місцях.
Відповідно до законодавства допускається використання сільськогосподарськими підприємствами, кооперативами та акціонерними товариствами корисних властивостей життєдіяльності тварин — природних санітарів середовища, запилювачів рослин, а також використання тварин з метою одержання продуктів їх життєдіяльності (меду і воску диких бджіл тощо) без їх вилучення та знищення, погіршення середовища перебування і без заподіяння їм шкоди.
Не виключаються й інші види користування тваринним світом для потреб сільськогосподарського виробництва — добування диких тварин з метою утримання і розведення у неволі чи напівневільних умовах, ведення рибальства у рибогосподарських водоймах, в тому числі — і на умовах оренди тощо.