§ 3. Права і обов'язки власників
і користувачів земель та природокористувачів
в аграрному виробництві
1. Відповідно до законодавства землевласники і землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі, використовувати для потреб господарства наявні на земельній ділянці корисні копалини місцевого значення, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі, зводити у встановленому порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруд. Власники фермерських земель можуть передавати у тимчасове користування ділянку або її частину у разі втрати працездатності або досягнення пенсійного віку за рішенням відповідної ради одному з членів сім'ї, який веде спільно з ним селянське господарство. У разі відсутності таких осіб фермер має право передати у тимчасове користування земельну ділянку іншим членам сім'ї, які не ведуть разом з ним господарство, але мають необхідну кваліфікацію, досвід роботи в сільському господарстві і бажають вести це господарство, чи іншим особам, які беруть участь у веденні господарства і мають відповідний досвід роботи в цій галузі. Вони мають також право надати ділянку у тимчасове користування цим особам на підставі договору при тимчасовій втраті працездатності або з інших поважних причин.
Землевласникам і землекористувачам сільськогосподарських підприємств, кооперативів, товариств надається право одержувати від нового землевласника, землекористувача або місцевої ради компенсацію за підвищення родючості землі у разі вилучення або добросовісної відмови від ділянки, право власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалізації та на посіви і посадки сільськогосподарських культур та насаджень.
Землевласники і землекористувачі вправі використовувати землю відповідно до умов її надання, використовувати наявні на ділянці природні ресурси та експлуатувати інші корисні властивості землі, одержувати при припиненні користування землею відшкодування вартості поліпшень, проведених за власний рахунок, реалізувати право власності на посіви, посадки відповідних культур та вироблену продукцію. На землевласників і користувачів покладаються обов'язки по ефективному використанню земель відповідно до проекту внутрішньогосподарського землеустрою, підвищенню її родючості, застосуванню природоохоронних технологій виробництва, недопущенню погіршення екологічної обстановки на території в результаті господарської діяльності, здійсненню комплексу заходів щодо охорони земель, своєчасному внесенню земельного податку та орендної плати за землю.
Вони зобов'язані використовувати землю за цільовим призначенням, додержуватись прав інших землевласників та користувачів, включаючи орендарів, не чинити перешкод у проведенні до суміжної ділянки необхідних інженерних комунікацій, дотримуватися вимог санітарноохоронних режимів, не допускати забруднення та іншого негативного впливу на якість земель.
Система ефективного використання земель та інших природних ресурсів повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий, відтворювадьний характер і передбачати збереження грунтів, обмеження негативного впливу на них, а також на рослинний і тваринний світ, геологічні породи, водні джерела та інші компоненти навколишнього середовища, Зокрема, землевласники і землекористувачі, в тому числі орендарі, зобов'язані здійснювати раціональну організацію території, збереження і підвищення родючості грунтів, захист земель від водної і вітрової ерозії, селю, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами, захищати землі від інших процесів руйнування; а також орендарі землі мають не допускати заростання сільськогосподарських угідь чагарником і дрібноліссям, попереджувати погіршення культурно-технічного стану земель.
У разі необхідності на власників і землекористувачів покладається вжиття заходів щодо рекультивації порушених земель,підвищення їх родючості та інших корисних властивостей землі, зняття, використання і збереження родючого шару грунту при проведенні робіт, пов'язаних з порушенням земель, тимчасову консервацію деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способами неможливо відновити родючість грунтів.
2. У процесі використання вод для потреб сільського господарства сільськогосподарські колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства і громадяни мають право користуватися поверхневими, підземними та Іншими водами для задоволення питних, господарсько-побутових та сільськогосподарських потреб, споруджувати гідротехнічні та водогосподарські споруди і пристрої, здійснювати їх реконструкцію та ремонт, передавати у користування воду за плату іншим водокористувачам, вимагати від власника водного об'єкта підтримання належної якості води за умовами користування тощо.
В той же час, використовуючи води для сільськогосподарських потреб, водокористувачі зобов'язані економко використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення та поліпшення, дотримуватися умов цільового водокористування, встановлених нормативів скидання забруднюючих речовин та лімітів забору води, здійснювати заходи щодо запобігання їх забрудненню стічними (дощовими, сніговими) водами, не допускати порушення прав інших водокористувачів та заподіяння шкоди водогосподарським об'єктам, утримувати в належному стані прибережні захисні смуги та смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні й водогосподарські споруди і технічні пристрої.
Поряд з цим вони мають здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності спеціального дозволу (ліцензії), проводити комплекс заходів щодо охорони, відновлення вод, своєчасно сплачувати платежі за спеціальне водокористування, виконувати інші вимоги щодо використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Користування корисними копалинами суб'єктами сільськогосподарського виробництва повинно здійснюватися із забезпеченням цільового, раціонального та комплексного використання надр, безпеки для працюючих та населення, охорони навколишнього природного середовища, приведення порушених земельних ділянок у придатний для подальшого використання стан тощо.
3. При здійсненні тимчасового лісокористування сільськогосподарські підприємства, кооперативи, акціонерні товариства і громадяни мають право використовувати лісові ресурси для спеціальних потреб, користуватися ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих, рекреаційних та інших цілей, прокладати дороги, обладнувати лісові склади, стоянки для автотранспорту, зводити господарські будівлі та споруди для зберігання і первинної обробки заготівельної сировини. При цьому вони зобов'язані забезпечувати користування ділянками лісового фонду відповідно до умов їх надання, вести роботи способами, які забезпечувати б збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, створювали сприятливі умови для відновлення насаджень, охорони, захисту, використання та відтворення лісів, охорони рідкісних видів флори і фауни, своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів, не порушувати права інших лісокористувачів.
Використання об'єктів тваринного світу повинно здійснюватися з додержанням встановлених правил, норм, лімітів і строків, способами, що не допускають порушення цілісності природних угрупувань і забезпечують їх збереження і проведення комплексних заходів щодо відтворення, збереження і поліпшення середовища їх перебування, охорони цих об'єктів.
Користувачі зобов'язані також своєчасно вносити плату за використання об'єктів тваринного світу, не допускати погіршення стану середовища перебування тварин внаслідок сільськогосподарської діяльності, застосовувати природоохоронні технології під час здійснення виробничих процесів та виконувати інші зобов'язання відповідно до вимог законодавства.
§ 4. Особливості права орендного землекористування в аграрному виробництві
Суб'єкти аграрних правовідносин в сучасних умовах наділяються також правом використання земель на орендних умовах. Ця можливість сільськогосподарських товаровиробників передбачена Земельним Кодексом України (в редакції від 13 березня 1992 р.) та спеціальним Законом України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 р.
Орендне землекористування може здійснюватися сільськогосподарськими колективними підприємствами, кооперативами, акціонерними товариствами, селянськими (фермерськими) господарствами та іншими товаровиробниками аграрного сектору економіки для виконання основних статутних завдань, залучення допоміжних земельних ділянок для Потреб виробництва, розширення мережі сінокісних та пасоугідь, зайняття традиційними народними промислами у сільському господарстві, створення належної соціальної інфраструктури для працівників та інших потреб сільського населення.
Право орендного землекористування сільськогосподарських товаровиробників — це юридична можливість цих суб'єктів тимчасово володіти та користуватися земельною ділянкою на підставі договору оренди за відповідну плату для здійснення господарської (підприємницької) та іншої діяльності.
Об'єктами орендних земельних правовідносин є земельні ділянки, що перебувають на праві власності держави, територіальних громад, сіл, селиш, міст (комунальної власності) та інших юридичних і фізичних осіб як зайнятих так і не зайнятих відповідними будівлями, спорудами, іншими об'єктами чи розташованими на них лісовими і нелісовими насадженнями та водоймами.