4. Предметом спеціального регулювання є організаційно-правові, кредитні та страхові відносини, що виникають у сфері взаємодії всіх сільськогосподарських підприємств між собою, з іншими спеціальними суб'єктами (банками, страховими компаніями тощо), а також із державою та місцевими радами народних депутатів. Ці відносини регулюються низкою нормативних актів, зокрема Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 p., Законом "Про систему оподаткування".
5. Відповідно до Законів "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про сільськогосподарську кооперацію" і "Про господарські товариства" особливості фінансової діяльності цих суб'єктів підприємництва полягають у тому, що їхні фінансові ресурси формуються за рахунок доходів, амортизаційних відрахувань, коштів, одержаних від продажу майна, цінних паперів, пайових та інших внесків. Вказані суб'єкти мають право одержувати кредити, зокрема, під заставу. Причому держава не несе відповідальності за їхніми кредитними зобов'язаннями.
Фінансові правовідносини державних сільськогосподарських і міжгосподарських підприємств, співзасновником яких є держава, грунтуються на нормах Закону "Про підприємства в Україні", в якому передбачаються джерела фінансування, а. також можливість користування кредитом, їхні фінансові ресурси формуються за рахунок прибутку, внаслідок реалізації різноманітних договорів, державної підтримки та інших джерел. Селянське (фермерське) господарство відповідно до ст. 20 Закону "Про селянське (фермерське) господарство формує свої фінанси за рахунок власних доходів, тобто прибуткової господарської діяльності.
6. Предметом правового регулювання законодавства проз фінансову діяльність суб'єктів аграрного підприємництва є сукупність фінансових відносин, які виникають у процесі організації та виконання ними фінансових зобов'язань та підприємництва. У цьому процесі виникають, зокрема:
1) фінансові відносини, що складаються між суб'єктами аграрного підприємництва і фінансовими органами щодо податків з прибутку, котрі повинні сплачувати ці підприємства, тощо;
2) розрахункові відносини, що виникають між аграрними та іншими суб'єктами підприємництва у процесі господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань;
3) кредитні відносини, що виникають між суб'єктами аграрного підприємництва, установами банків та суб'єктами у зв'язку з одержанням позичок.
7. Безпосереднє відношення до фінансової діяльності сільськогосподарських товаровиробників має Мінагропром України і його органи на місцях. До структури Мінагропрому України належить Головне управління фінансово-кредитної та податкової політики. Положення про це Головне управління затверджене Наказом від 19 грудня 1997 р. Згідно з цим актом Головне управління в межах своїх повноважень узагальнює практику застосування законодавства з питань, які належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та у встановленому порядку вносить їх керівництву міністерства, організовує виконання законодавчих актів, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Воно наділене правом розробляти річні та перспективні плани економічного і соціального розвитку сільського господарства.
Головне управління здійснює заходи щодо державної підтримки товаровиробників, цільового використання бюджетних коштів, створення рівних умов для розвитку усіх форм власності і господарювання. До його повноважень віднесена участь у розробці нових і вдосконалення діючих форм фінансових взаємовідносин держави з підприємствами і організаціями усіх форм управління, проведення гнучкої цінової і податкової політики, спрямованої на створення належних умов для розширення виробництва. На нього покладається завдання готувати пропозиції щодо вдосконалення ринкових механізмів, регулювання цін і тарифів на сільськогосподарську продукцію і продукцію її переробки, а також послуги виробничо-технічного призначення, податкової політики, фінансування і кредитування державних програм; захищати інтереси товаровиробників системи міністерства. Головне управління бере участь у розробці економічних та організаційно-правових заходів, спрямованих на захист вітчизняних товаровиробників, стимулювання їхньої інтеграції та кооперування, залучення кредитних ресурсів щодо пріоритетних напрямів розвитку агропромислового комплексу, а також проводить перевірку фінансової діяльності державних підприємств, установ і організацій, які входять до сфери управління міністерства, органів управління агропромисловим комплексом, без особливого на це доручення; воно перевіряє законність використання асигнувань з державного бюджету, коштів централізованих фондів.
Головне управління в разі виявлення порушень і зловживань вимагає від керівників негайного їх усунення, має подавати керівництву міністерства, правоохоронним органам пропозиції щодо притягнення до адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності посадових осіб, винних у порушенні державної фінансової дисципліни.
§ 2. Фінансові правомочності сільськогосподарського підприємства
1. Колективно-кооперативні і державні сільськогосподарські підприємства проводять свою виробничо-господарську і фінансово-економічну діяльність на засадах сучасних ринкових економічних відносин. Правову основу цієї діяльності становить Конституція України, ст. 42 якої наділяє громадян
правом займатися підприємницькою діяльністю. Держава забезпечує захист підприємницької діяльності. У ній беруть участь колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства та їхні члени, вони реалізовують наявне в них право власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і право розпорядження майном і коштами; державні сільськогосподарські підприємства здійснюють свої фінансові правомочності на основі права повного господарського відання. Поряд із законами кожне з сільськогосподарських підприємств при здійсненні своїх фінансових прав та обов'язків керується Статутом підприємства.
У процесі цієї діяльності підприємства виходять із наявних ресурсів земель сільськогосподарського призначення, матеріально-технічного забезпечення, фінансових коштів, витрат на оплату праці спеціалістів і працівників підприємства, амортизаційних відрахувань, витрат на ремонт техніки, сплати податків і зборів, у сучасних умовах сільськогосподарські товаровиробники мають здійснювати збут (продаж) виробленої продукції і вивчати можливості переходу від виробництва до маркетингової концепції їх підприємництва.
Для кожного з товаровиробників є необхідним пошук покупців, виявлення запитів і потреб споживача. За умов становлення ринкових економічних відносин набуває особливої значущості для товаровиробника закріплене (приналежне) своє місце на ринку, а також рівень його конкурентоздатності.
Зазначені фактори обов'язково враховуються при складанні плану економічного і соціального розвитку сільськогосподарського підприємства або його бізнес-плану.
В плані економічного і соціального розвитку сільськогосподарського підприємства викладено кількість і види сільськогосподарської продукції, яку підприємство планує реалізувати, основні економічні показники (валова продукція в рослинництві, тваринництві), чисельність зайнятих працівників. В плані зазначаються фонди споживання (всього тисяч), фонд оплати праці, в тому числі доходи від індексації; фонд оплати працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві; грошові виплати і заохочення; середній доход одного працівника (в гривнях), в тому числі зайнятого у виробництві, рівень продуктивності його праці (в гривнях).
У плані приділяється увага виробництву і собівартості продукції рослинництва (зайняті під ними земельні площі, урожайність сільськогосподарських культур, собівартість повноцінного зерна), потреба в насінні та посадковому матеріалі для посіву й посадки в наступному році; баланс продукції рослинництва.
В плані спеціальним резервом викладено програму розвитку тваринництва: виробництво продукції, вирощування худоби і птиці, реалізація худоби і птиці в живій вазі, реалізація на м'ясо, виробництво молока, яєць; поголів'я тварин, птиці та кількість бджолосімей; кількість свиней, молодняка (всього голів); розрахунок продуктивності худоби і птиці, їхня собівартість; забезпечення худоби і птиці кормами; виробництво промислової продукції і реалізація (мукомельно-круп'яна, випікання хліба, ін.), (цегла та ін.).
В плані також зазначаються питання щодо соціального розвитку села. Завершується план даними про валовий і чистий доход підприємства.
Питанням виробничо-господарської і фінансової діяльності приділяється увага і у бізнес-плані підприємства. Покажемо яким е зміст бізнес-плану на прикладі цього акта у відкритому акціонерному товаристві агрофірми "Першотравне-ва" Василівського району Запорізької області.
В розділі І бізнес-плану викладається юридичний статус підприємства: його назва, адреса, код агрофірми, розрахунконий рахунок в АПБ "Україна", форма власності — колективна; виробничий напрям — продовольчий; статутний фонд — 7998390 грн.; кількість акціонерів дорівнює 31993560. Номінальна вартість 1 акції — 0,25 грн.
Розділ II. Коротка характеристика товариства. Загальна земельна площа — 3935 га; сільськогосподарських угідь — 3504 га; в тому числі орних земельних насаджень — 1014 га; природні пасовиська — 213 га; інтенсивний сад 1124 га для постачання м. Запоріжжя свіжими фруктами. Поряд з садівництвом у господарстві розвивається тваринництво;