Спадкування — перехід майнових прав та обов'язків (і окремих немайнових прав) померлої особи до іншої особи (осіб).
Спеціальна правоздатність (у міжнародному приватному праві) — набуття суб'єктом прав та обов'язків відповідно до цілей, зазначених у статуті, договорі, законі.
Спільна сумісна власність — майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Спільна часткова власність — майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, якщо інше не встановлено письмовою угодою
між ними.
Способи забезпечення виконання зобов'язання — передбачені законом або договором спеціальні засоби (стимули), спрямовані на забезпечення виконання зобов'язання боржником (неустойка, застава, порука, завдаток, гарантія, при-
тримання).
Способи набуття права власності — передбачені законом юридичні факти, що ведуть до виникнення права власності у набувача майна (розрізняють первісні і похідні юридичні факти виникнення права власності).
Справедливість — при здійсненні цивільних прав особа повинна виявляти справедливість і розумність. Це означає, що наймач повинен використовувати майно за призначенням; підрядник при виготовленні речі повинен виконувати всі вказівки замовника; власник придбавши собаку в разі порушення правил його утримання і створення незручно-стей сусідам, повинен негайно усунути ці незручності; особа має бути справедливою при вирішенні спорів, тобто додержуватися моральних засад суспільства. При визначенні розміру відшкодування шкоди суд також враховує вимоги розумності та справедливості.
Страхування — за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується при настанні страхового випадку виплатити страхову суму або страхове відшкодування другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, уповноваженій на її одержання, а страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові платежі та виконувати інші удіови договору.
Строк виконання обов'язку — проміжок часу або момент, коли має бути вчинена дія, що становить об'єкт зобов'язання (є загальні та окремі строки).
Суб'єкти виконання цивільно-правових обов'язків — особи, до яких звернуто вимогу закону щодо заборони певної поведінки, або особа, яка взяла на себе виконання цих обов'язків добровільно.
Суб'єкти цивільно-правового відношення — особи, які є учасниками цивільно-правових відносин (фізичні особи, юридичні особи, територіальні громади, держава).
Суб'єктивний юридичний обов'язок — покладений на зобов'язальну особу обов'язок забезпечення певного право-відношення. Виконання юридичного обов'язку є правовою гарантією здійснення суб'єктивного права.
Суброгація — придбання всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суб-рогантом) обов'язків боржника щодо цього кредитора. Тобто суброгант стає на місце кредитора.
Судовий імунітет (у міжнародному приватному праві) — непідсудність держави без її згоди судам іншої держави (рівний над рівним не має юрисдикції).
Суміжні права — права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення на результати своєї діяльності, пов'язані з використанням ними творів літератури і мистецтва, які охороняються авторським правом.
Суперфіцій — довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується, право використання чужої земельної ділянки для забудови. Суперфіцій може бути встановлено законом, договором або заповітом на визначений або невіїзначе-ний строк.
т
Творчість — цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що характеризується неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю.
Типові договори — своєрідні нормативно-правові акти, затверджені у встановленому порядку компетентними органами (договори охорони квартир, охорони об'єктів, найму жилого приміщення тощо).
Товариство з додатковою відповідальністю — засноване однією або кількома особами товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом. Учасники цього товариства, на відміну від товариства з обмеженою відповідальністю, несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном в однаковому для всіх розмірі, кратному вартості внесених ними вкладів, який визначається статутом. До товариства з додатковою відповідальністю застосовують правила Цивільного кодексу України про товариства з обмеженою відповідальністю — якщо інше не передбачено установчими документами товариства.
Товариство з обмеженою відповідальністю — засноване однією або кількома особами товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчим документом розмірів. Засновники цього товариства несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства лише в межах належних їм часток у статутному фонді.
Торговельна марка — будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатних для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
У
Удаваний правочин — вид недійсного правочину, який здійснено з метою приховати інший правочин.
Узус — речове право користування чужою річчю без отримання прибутків. Узуарій може лише користуватися чужою річчю, проте не має права на плоди від неї.
Узуфрукт — речове право певної особи користуватися і вилучати прибутки з чужої неспоживчої речі без зміни її субстанції.
Умови дійсності правочину — встановлені законом вимоги (про форму; про сторони; про зміст правочину; про відповідність (єдність) внутрішньої волі і волевиявлення сторін; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним), дотримання яких надає правочину належну юридичну силу.
Умовні правочини — правочини, що здійснюються під умовою (відкладальною чи скасувальною).
Установа — організаційно-правова форма юридичної особи, що є організацією, створеною однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
Установчі документи юридичної особи — для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи: статут або засновницький договір, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження.
Ф
Факторинг — договір, за яким одна сторона (фактор) передає або бере на себе зобов'язання передати кошти в
розпорядження другої сторони (клієнта) на платній основі, а клієнт відступає або бере на себе зобов'язання відступити факторові ту грошову вимогу до третьої особи, яка випливає з відносин клієнта (кредитора) з цією третьою особою — боржником. Предметом договору факторингу може бути як грошова вимога, строк платежу якої закінчився (наявна вимога), так і право на отримання коштів, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Філія юридичної особи — структурно-територіально відокремлена частина юридичної особи, яка за своїм місцезнаходженням виконує всі найголовніші функції юридичної особи (виробничу, наукову тощо). Не є юридичною особою.
Форма правочину — форма волевиявлення сторін при здійсненні правочину (усна; письмова — проста чи нотаріальна; шляхом конклюдентних дій; шляхом мовчання).
Франчайзинг — договір, за яким один підприємець — франчайзер (праволоділець) — надає іншому підприємцеві — франчайзі (користувачеві) — за певну винагороду право експлуатувати франчизу з метою продажу визначеного сторонами виду товарів та/або послуг. Франчиза є комплексом виключних прав (право на найменування торговельного підприємства (фірму), право на знак для товарів і послуг, винаходи, корисні моделі, авторські права, конфіденційну торговельну інформацію та інші об'єкти права інтелектуальної власності, що підлягають використанню користувачем (франчайзі)). Відповідає договору комерційної концесії.
ц
Цесія — передача цедентом (кредитор, який поступився своїми правами) цесіонарію (новому кредитору) своїх прав за зобов'язанням. За загальним правилом цесія може застосовуватись у будь-яких зобов'язаннях, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою.
Цивільна дієздатність юридичної особи — юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через
свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Цивільне право — галузь права, що на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності учасників регулює особисті немайнові і майнові відносини (власності і товарообігу), відносини, які складаються у сфері інтелектуальної власності, а також відносини щодо захисту і охорони цих благ.
Цивільно-правова відповідальність — невигідні майнові наслідки, встановлені законом або договором на випадок невиконання абсолютного обов'язку або невиконання чи неналежного виконання боржником свого зобов'язання.
Цивільно-правові відносини — майнові та особисті немайнові відносини і відносини у сфері підприємництва між майнове самостійними, юридичне рівними учасниками, що є носіями суб'єктивних цивільних прав і обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.