Вимогу про захист порушеного права суд приймає до розгляду незалежно від закінчення позовної давності. Позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленої нею до винесення судом рішення. Закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зміна осіб у зобов'язанні не має наслідком зміну позовної давності та порядку її обчислення.
Які є підстави для зупинення і переривання перебігу позовної давності?
За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом зажадання, перебіг позовної давності починається від моменту, коли у кредитора виникає право виставити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання (такої вимоги, обчислення позовної давності починається із закінченням зазначеного строку.
Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсними та застосування наслідків про це до правочину, вчиненого під впливом насильства, погрози, обману починається від дня припинення насильства, погрози, обману або від дня, коли позивач довідався чи повинен був довідатися про ці обставини. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від моменту виконання основного зобов'язання.
У житті обставини можуть скластися так, що позивач у зв'язку з умовами, які від нього не залежали, не зміг вчасно звернутися до суду. Законодавець враховує такі об'єктивні обставини і допускаєзупинення перебігу позовної давності. Таке зупинення означає, що до строку позовної давності не зараховується проміжок часу, протягом якого особа не мала можливості звернутися з позовом.
Відповідно до Цивільного кодексу України настання таких обставин є підставою для зупинення перебігу позовної давності:
1) якщо поданню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за цих умов подія (непереборна сила);
2) за встановленим Кабінетом Міністрів України відстроченням виконання зобов'язання (мораторій);
3) за зупиненням дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;
4) якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При виникненні зазначених вище обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин, а при припиненні цих обставин перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Перебіг позовної давності може бути не тільки зупинено, а й перервано.
Переривання перебігу позовної давності відрізняється від її зупинення як за підставами, так і за юридичними наслідками. Загальною підставою для переривання перебігу позовної давності є звернення з позовом у встановленому порядку, тобто вчинення позову належним позивачем до належного відповідача і в належний суд, а також вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу чи іншого зобов'язання (часткове виконання зобов'язання, письмове прохання про відстрочку боргу тощо).
Залишення позову без розгляду не перериває перебігу позовної давності. Якщо суд залишив без розгляду позов, вчинений у кримінальній справі, то перебіг позовної давності, що почався до вчинення позову, зупиняється до набирання чинності вироком, яким позов було залишено без розгляду, а час, протягом якого давність була зупинена, не зараховується до тривалості позовної давності. Коли частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона продовжується до шести місяців.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново, — час, що сплинув до переривання, до нового строкуне зараховується.
Таким чином, при зупиненні перебіг позовної давності зупиняється, а в разі переривання — перебіг позовної давності починається спочатку.
Позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятками тих, які передбачено безпосередньо в Цивільному кодексі України або в інших нормативних актах.
Зокрема, позовна давністьмепоширюється:
а) на вимоги, що випливають з порушення немайнових прав, — крім випадків, передбачених законом;
б) на вимоги вкладників до кредитних установ про видачу вкладів;
в) на вимоги про відшкодування шкоди, завданої життю чи здоров'ю фізичної особи (крім випадків, передбачених законом);
г) на вимогу власника або інших осіб про визнання недійсними актів органів державної влади або органів влади Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування, якими порушуються права зазначених осіб щодо володіння, користування та розпорядження належним їм майном;
д) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
Законом може бути передбачено й інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
Що означає здійснення цивільних прав?
Зміст суб'єктивного цивільного права становлять можливі дії уповноваженої особи. Таким чином, суб'єкт правовідносин шляхом здійснення певної поведінки задовольняє свої потреби та інтереси. Наприклад, зміст права власності полягає в тому, що власник здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном, а в разі порушення цих прав може звернутися за захистом до суду.
Дії, які здійснює уповноважена особа, називають способами здійснення суб'єктивного права.
Отже, здійснення суб'єктивного цивільного права — це реалізація його змісту через вчинення уповноваженою особою дій, що визначають можливість певної поведінки.
Цивільні права здійснюються у межах, наданих особі законами, іншими актами цивільного законодавства та договорами.
Здійснення тієї чи іншої дії залежить насамперед від характеру правової норми. Наприклад, згідно з Цивільним кодексом України покупець, при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного або інших термінів, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором,має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
а) заміни на аналогічний товар належної якості;
б) відповідного зменшення купівельної ціни;
в) безоплатного усунення недоліків товару;
г) заміни на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.
У цьому разі уповноважена особа може обрати один із варіантів поведінки, передбаченої законом.
У деяких випадках здійснення суб'єктивного права можливе лише за згодою особи, інтереси якої можуть бути порушені. Наприклад, для продажу частки у спільній власності продавець зобов'язаний повідомити у письмовій формі решту учасників спільної власності про намір продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни та інших умов, на яких продає її. Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права привілейованої купівлі, продавець вправі продати свою частку будь-якій особі.
Вибір способу здійснення суб'єктивного права залежить також від мети, яку ставить уповноважена особа. Наприклад, якщо ця особа хоче передати своє майно безоплатно, то робить це шляхом дарування. У разі одержання грошового еквівалента особа укладає договір купівлі-продажу, а— в разі отримання іншого майна — міни.
Особа може також відмовитися від свого майнового права. Але відмова від права власності на транспортні засоби, нерухомі речі повинна бути здійснена у порядку, встановленому законом.
Вибір способу здійснення права виявляється також у вчиненні дій особисто або через представника. Так, за договором доручення, одна сторона (повірений) вчиняє від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії. При цьому треба мати на увазі, що деякі дії можуть бути вчинені лише уповноваженою особою безпосередньо (наприклад, складання заповіту через представника не допускається).
Цивільний кодекс України зазначає, щоособи здійснюють свої цивільні права на власний розсуд. При цьому відмова від здійснення (нездійснення) особами своїх цивільних прав не буде підставою для їх припинення, крім випадків, передбачених законом.
Необхідно звернути увагу й на те, що особа, здійснюючи свої цивільні права, повинна додержуватися певних принципів, закріплених у цивільному законодавстві. Межі вільного здійснення цивільних прав передбачають можливість діяти так, як це визначено особі законами та договором.
Неприпустимими є дії осіб, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Не допускається використання цивільних прав з метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим становищем на ринку. В умовах ринкової економіки важливе значення має належне здійснення права на підприємницьку діяльність.
Отже, межею здійснення суб'єктивного права може бути:
• порушення прав та інтересів інших осіб і держави;
• заподіяння шкоди навколишньому середовищу;
• дотримання моральних засад суспільства;
• порушення чинного законодавства.
Зловживання правом — це особливе цивільне правопорушення, специфіка якого полягає в тому, що дії порушника випливають з належних йому прав, але при цьому порушуються права та охоронювані законом інтереси інших осіб.