При витребуванні майна у недобросовісного набувача власник має право вимагати повернення або відшкодування усіх доходів, що їх особа набула або могла набути за весь час володіння; від добросовісного набувача — усіх доходів, що він їх набув або мав би набути з часу, коли дізнався або повинен був дізнатися про незаконність володіння чи отримав повістку за позовом власника про повернення майна.
Володілець — як добросовісний, так і недобросовісний — у свою чергу має право вимагати від власника відшкодування здійснених необхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи на майно.
Зразок віндикаційного позову про витребування майна власником від добросовісного набувача
До Кіровського місцевого районного суду М.Дніпропетровська
Позивач:
Костенко Ігор Павлович, який мешкає за адресою ...
Відповідач:
Міщенко Анатолій Іванович, який мешкає за адресою ...
ПОЗОВНА ЗАЯВА
У липні 2004 р. мною був куплений у магазині "Електрон" по вул. Щорса, 4, переносний магнітофон "Ореадна" № 1145102. Даний магнітофон перебуває у моїй власності з моменту вчинення договору купівлі-продажу і знаходився в моїй квартирі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, 15, кв. 10.
У серпні 2003 р. я передав магнітофон для тимчасового користування своєму другові Марченку Андрію Петровичу, який 24 серпня 2004 р. забув його на дискотеці, яка знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 6 а. Таким чином, магнітофон вибув з моєї власності поза моєї волі.
У даний час мені стало відомо, що спірне майно перебуває у володінні відповідача.
Моє звернення до відповідача розв'язати спір мировою угодою та передати мені майно, що належить мені на праві власності, відповідачем відхилено. Останній заявив, що магнітофон йому подарований на День народження.
Моє право на спірне майно підтверджується паспортом № 114 на магнітофон "Ореадна" із зазначенням дня купівлі-продажу, комплектуючими деталями, що видаються до нього, чеком про сплату вартості магнітофона.
Наявність спірного майна у відповідача документально не підтверджується.
Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України
ПРОШУ:
1. Зобов'язати відповідача передати належний мені на праві приватної власності магнітофон "Ореадна" № 1145102.
2. На підтвердження викладеного визвати у судове засідання таких свідків:
— Харченка Андрія Петровича — м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, 3, кв. 7;
— Кушніра Семена Павловича — м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, 3, кв. 15.
Додаток:
1. Паспорт на магнітофон "Ореадна" № 1145102.
2. Чек магазину про сплату вартості магнітофона від 18 липня 2004 р.
3. Докази про наявність відповідного майна у відповідача.
4. Копія позовної заяви
5. Квитанція про сплату державного мита.
25 вересня 2004 р. Підпис (Костенко І.П.)
Який позов називають негаторним?
Права та інтереси власника можуть бути порушені не тільки позбавленням права володіння річчю. Як відомо, власнику, крім права володіння, належить також право користування та право розпорядження річчю. Ці права власника теж можуть бути порушені. Можливі випадки, коли власник здійснює своє право володіння річчю, але хтось перешкоджає йому користуватися або розпоряджатися нею. Наприклад, особа самовільно зайняла те чи інше нежитлове приміщення будинку. У цьому разі власник продовжує володіти будинком, але йому перешкоджають самовільно користуватися зайнятою частиною будинку, а це може перешкоджати власнику здійснювати і право розпорядження. Отже, власник може звернутися до суду з позовом про усунення порушень його права. Цей позов називається негаторним (асїіо пе^аіогіа).
Відповідно до Цивільного кодексу України формула не-гаторного позову набуває такого вигляду:"Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном".
Негаторний позов характеризується такими ознаками:
• на відміну від віндикаційного позову, власник, який звертається за захистом, зберігає майноу своєму володінні. Порушення права власності полягає в тому, що треті особи створюють власникові певні перешкоди у користуванні належним йому майном (будинком, земельною ділянкою, автомобілем тощо), або внаслідок певних обставин власник не може фактично розпоряджатися належним йому за законом майном, маючи це майно у своєму володінні. Наприклад, трапляються випадки, коли після передачі земельних ділянок у власність чи в оренду громадянам, власники не дозволяють новим власникам (орендарям) користуватися земельними ділянками відповідно до їх призначення, створюють перешкоди в земельному користуванні;
• суттю вимог позивача за негаторним позовом єусунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення до суду;
• власник має право усунення порушення його прав, якщо дії третіх осіб маютьнеправомірний характер. Так, власник може вимагати від суду прибрати будівельні матеріали, якщо вони заважають користуватися автомобілем (неможливо виїхати з двору).
З вимогами про усунення порушень у користуванні майном у більшості випадків звертаються громадяни. Це пояснюється тим, що, як правило, перешкоди, які створюють треті особи, є наслідком кримінальних чи адміністративних діянь (самовільне будівництво, самоуправство, зловживання владою чи посадовим становищем).
Негаторним позовом може бути також вимога про виключення майна з опису. З такою вимогою може звернутись до суду як безпосередній власник майна, так і особа, яка володіла ним на підставі закону чи договору (отримала в заставу, на охорону).
Що означає термін "володіння" як окремий цивільно-правовий інститут речового права?
Радянське цивільне законодавство і цивільне законодавство України до прийняття Цивільного кодексу України не знали таких правових інститутів:володіння як окремий цивільно-правовий інститут;сервітути, або право обмеженого користування чужою річчю чи майном;емфітевзис і суперфіцій як правові форми користування чужою землею.
Проте Закон України "Про власність", прийнятий ще .7 лютого 1991 р., уже допускав певну можливість користування чужим майном. Так п. 6 ст. 4 проголошує, що "...власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами". Таке право є ніщо інше, як речове право користування чужим майном (річчю), яке у римському цивільному праві дістало назву "сервітути".
Нові правові інститути, які є складовими Цивільного кодексу України, значно розширюють можливість цивільно-правового регулювання відносин у нашій державі.
Нижче зміст названих цивільно-правових інститутів розкрито відповідно до Цивільного кодексу України.
У римському праві (як і в Цивільному кодексі України) поняття володіння (р088езіо) має двояке значення:
1) самостійний правовий інститут, незалежний від права власності;
2) одна з правомочностей власника.
У першому значенні мається на увазісаме володіння, а в другому — право володіння. Однак ці поняття іноді ото
тожнюють: володільця не відрізняють від власника, а власника від володільця. Разом з тим такі різні правові категорії змішувати не можна. Слід завжди пам'ятати: володілець — це фактичний володар речі незалежно від наявності права на неї, власник — фактичний володар речі й має право власності на неї. Ми будемо розглядати "володіння" як цивільно-правовий інститут, де про право не згадується, тобто йдеться про фактичну наявність речі у майні володільця, яку він вважає своєю.
Володіння слід чітко відрізняти від права власності. Володіння власника, як уже зазначалося, є лише одним із елементів права власності, одна з головних його правомочностей. Якщо в однієї речі поєднується володілець і власник, то володіння є лише істотною частиною цього права. Якщо володілець і власник не збігаються в одній особі, то відповідно є окремий цивільно-правовий інститут, значення якого полягає в юридичних наслідках володіння, або держання. Отже, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Суб'єктами володіння можуть бути ті ж фізичні і юридичні особи, які можуть бути суб'єктами права власності. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.
Об'єктом володіння може бути майно, здатне бути об'єктом права власності.
Для виникнення володіння необхідне поєднання двох елементів — фактичної наявності речі у майні конкретної особи і щоб ця особа вважала цю річ своєю. Для припинення володіння достатньо втратити один із цих двох елементів.
Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником (наприклад, майно отримане у володіння за договором оренди), а також на інших підставах, встановлених законом. Наприклад, особа добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти майном протягом певного строку (набувальна давність).
Право володіння припиняється у разі:
• відмови володільця від володіння майном;
• витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;
• знищення майна.
Захист володіння майном має специфічні характерні риси, властиві тільки йому. Як зазначалося вище, фактичне володіння вважається правомірним доти, доки інше не буде встановлено судом. Таким чином, володільницький захист не потребує доведення права, оскільки самого права може не бути. Це передусім спрощений і полегшений спосіб захисту порівняно з так званимпетиторним захистом, який потребує доведення права. Володільницький захист потребує тільки доведення самого факту володіння і факту його порушення. При доведенні цих двох фактів володільцю і надається захист.