Винахід, корисна модель і промисловий зразок, чинність патенту на які припинилась у зв'язку із закінченням строків їх чинності, можуть бути використані будь-якою особою без дозволу патентоволодільця і без виплати йому винагороди. Чинність патенту припиняється також у разі несплати у встановлений строк річного збору для підтримання його чинності. Заяву про відновлення права на патент можна подати в Держпатент України протягом трьох років від дати припинення чинності патенту. Відмова у відновленні права на патент може бути оскаржена до суду. Суди розглядають також усі інші спори, пов'язані з охоронною прав патенто-власників, що надаються законодавством про промислову власність. Патент на винахід, корисну модель або промисловий зразок може бути визнаний судом недійсним у разі відсутності в них ознак патентоспроможності, а також у випадках видачі патенту особі, яка не мала права на його одержання.
Що розуміють під правом інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію?
Раціоналізаторські пропозиції, які зараз широко використовують, дають досить значний корисний ефект, що інколи навіть перевищує економічний ефект від використання винаходів, тому Цивільним кодексом України врегульовано також право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію.
Раціоналізаторською слід визнавати пропозицію, що визнана юридичною особою як пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері й діяльності. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес. Це може бути створення або зміна конструкції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки або складу матеріалів та ін. Тобто раціоналізаторська пропозиція має бути новою і корисною для підприємства, якому її подано. Це означає, що її використання дає змогу підвищити економічну ефективність виробництва або одержати інший позитивний ефект.
Автором раціоналізаторської пропозиції має визнаватися особа, творчою працею якої ця пропозиція створена. Якщо раціоналізаторську пропозицію створено кількома особами, то всі вони визнаються співавторами, У цьому разі порядок користування правами на пропозицію визначається угодою між ними. Надання технічної, організаційної чи матеріальної допомоги або сприяння оформленню прав на раціоналізаторську пропозицію та її використання не визнається співавторством.
Автору раціоналізаторської пропозиції мають належати особисті (немайнові) і майнові права. Майнові права автора можуть переходити у спадщину.
Для визнання пропозиції раціоналізаторською автор повинен подати письмову заяву з описом сутності пропозиції, до якої в разі необхідності додаються креслення, ескізи або схеми.
Заява має містити матеріали, достатні для практичного здійснення пропозиції. Заява подається тому підприємству, де пропозиція може бути використана, незалежно від того, чи працює на ньому автор чи ні. Коли пропозиція може бути використана на кількох підприємствах, то заява подається кожному з них.
За результатами розгляду заяви має бути прийнято одне з рішень:
• визнати пропозицію раціоналізаторською і прийняти її до використання;
• провести дослідну перевірку пропозиції;
• відхилити пропозицію із зазначенням мотивів відхилення.
Коли пропозицію визнано раціоналізаторською, автору видається посвідчення, яке підтверджує визнання пропозиції раціоналізаторською, дату її видачі та авторство. Автор чи співавтори мають право на винагороду, якщо раціоналізаторська пропозиція використана на підприємстві, яке визнало її раціоналізаторською. Розмір, порядок обчислення та порядок виплати винагороди визначаються угодою між автором і підприємством. Підприємство може підвищити розмір винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції, яка не може бути широко використана.
Права раціоналізаторів у разі їх порушення підлягають захисту відповідно до положень Цивільного кодексу України.
Що таке право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин?
Відносини, що виникають у зв'язку з виведенням, використанням, захистом, відчуженням нових сортів рослин і нових тварин (селекційні досягнення) регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 березня 1993 р., Законом України "Про племінне тваринництво" від 15 грудня 1993 р. Вказані нормативно-правові акти визначають поняття "сорт", "порода", "племінне тваринництво" та ін., пов'язані з правовою охороною сортів рослин і нових порід тварин.
Так, селекційним досягненням у рослинництві визнається сорт, що має один або кілька господарських знак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин.
Селекційним досягненням у тваринництві визнається порода, тобто цілісна численна група тварин загального походження, що створена людиною та має генеалогічну структуру і властивості, які дають змогу відрізнити Ті від інших тварин цього самого виду, і є кількісно достатньою для розмноження як однієї породи.
Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять:
• особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;
• майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;
• майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породу тварин, засвідчене державною реєстрацією.
Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення та використання сорту рослин і порід тварин, може бути будь-яка фізична і юридична особа. Автором селекційного досягнення визнається особа, творчою працею якої створено цей сорт чи породу. Автор селекційного досягнення має право визначати його назву, яка має відповідати встановленим законом щодо селекційних досягнень вимогам і підлягає схваленню державним органом, що відає випробуванням та охороною селекційних досягнень. Присвоєння назви зареєстрованого селекційного досягнення насінню і племінному матеріалу, що не належить до них, є порушенням прав патентоволодільця і селекціонера.
Право на одержання патенту може мати, а отже, бути суб'єктом права на селекційне досягнення, будь-яка особа, якій автор передав своє право на одержання патенту. В сучасних умовах одним із важливих суб'єктів права на селекційне досягнення стає роботодавець, який має право на одержання патенту, якщо сорт чи породу виведено працівником — автором селекційних досягнень при виконанні ним службових обов'язків, конкретного завдання, одержаного працівником від роботодавця. Суб'єктом інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин може стати також Фонд винахідників України, якщо автор селекційного досягнення назвав у заявці фонд особою, якій він передає право на одержання патенту.
Патентоволодільцеві на селекційне досягнення належить виключне право на використання цього досягнення в межах, встановлених законом про інтелектуальну власність на сорт рослин, породу тварин.
Автор інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, який не є патентоволодільцем, має протягом строку чинності патенту (ЗО років, а щодо дерев та винограду — 35 років) право на одержання винагороди від патентоволодільця за використання селекційного досягнення. Розмір та умови виплати винагороди авторові визначаються договором, що укладається між ним і патентоволодільцем. Розмір винагороди не повинен становити менше ніж 2 % від сум щорічних надходжень, які одержує патентоволоді-лець за використання селекційного досягнення, включаючи надходження від продажу ліцензій. Винагорода виплачується авторові протягом шести місяців після закінчення кожного року, в якому використовувалося селекційне досягнення, якщо договором не передбачено інше.
Патентоволоділець інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин зобов'язаний підтримувати відповідний сорт рослини чи відповідну породу тварин протягом строку чинності патенту таким чином, щоб збереглися ознаки, зазначені в описанні сорту чи породи, складеному в заявці на видачу патенту. Внесення сортів рослин і тварин до державного реєстру селекційних досягнень, які допускаються до використання, проводиться державним органом, який відає випробуваннями та охороною селекційних досягнень, за результатами державних випробувань на господарську корисність.
Патент може бути визнаний недійсним повністю або частково у таких випадках:
• заявлений сорт чи порода не відповідає патентоспроможності;
• у патенті неправильно визначено автора (співавтора) сорту, породи або власника патенту.
Скарга проти видачі патенту за наведеними підставами, може бути розглянута Апеляційною радою Держпатенту України в присутності скаржника. Визнання патенту на сорт рослин, породу тварин недійсним проводиться в судовому порядку.