За несвоєчасну сплату з "Клієнта" стягується пеня в розмірі 0,5 % суми прострочення за кожний день. Крім того, "Охорона" має право після попередження в односторонньому порядку розірвати договір достроково.
Охорона несе матеріальну відповідальність за шкоду, спричинену сторонніми особами, які проникли в квартиру в період охорони шляхом відмикання чи руйнування заблокованих технічними засобами охоронної сигналізації вікон, дверей та інших конструкцій та здійснили крадіжку, грабіж, розбій, умисне знищення чи пошкодження майна, яке зберігалось у квартирі.
Охорона зобов'язана відшкодувати матеріальні збитки в межах вартості майна, оціненого клієнтом при укладенні договору. Збитками є не тільки вартість украденого чи пошкодженого майна, а й вкрадені грошові кошти (однак у цьому разі розмір компенсації обмежується 10 мінімальними зарплатами), а також ювелірні вироби з оголошеною цінністю (але не більш як 20 розмірів мінімальної зарплати).
Вартість вкраденого майна визначається, виходячи з діючих роздрібних цін та з урахуванням його зносу.
Охорона може нести відповідальність також за вкрадені антикварні речі, але тільки за умови, що при укладенні договору їй було передано нотаріально посвідчений, складений компетентними спеціалістами опис вартості антикварних речей.
При повернені вкраденого майна "Клієнт" зобов'язаний у місячний термін повернути "Охороні" вартість отриманої раніше компенсації.
У договорі передбачені й обставини, за яких "Охорона" звільняється від матеріальної відповідальності:
• якщо, особа, яка проникла в квартиру, була затримана на місці;
• якщо збитки стали наслідком стихійного лиха, масових безпорядків;
• якщо зловмисник проник у квартиру через місце, яке власник відмовився обладнати технічними засобами охорони (наприклад, власник квартири, що проживає на 10-му поверсі, відмовився від блокування балконної двері і якраз через неї зловмисники проникли в квартиру);
• якщо крадіжка сталася в той період, коли охорона тимчасово не могла здійснюватись із технічних причин, про що "Клієнта" було своєчасно повідомлено;
• коли "Клієнт" не здав дублікатів ключів від вхідних дверей квартири, під'їзду, східцевої площадки, що перешкоджало своєчасному виявленню причин спрацювання сигналізації і затриманню зловмисників на місці події;
• якщо "Клієнт" розголосив правила користування технічними засобами чи присвоєний кодовий номер;
• якщо "Клієнт" здійснив зміни у схемі блокування технічними засобами сигналізації, що стало причиною її неполадок, і в деяких інших випадках, передбачених договором.
Які особливості договору страхування?
Страхування — це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів і громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).
Майнові та особисті немайнові відносини, що виникають внаслідок страхування, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України "Про страхування" (7 березня 1996 р.), правилами окремих видів страхування, що встановлюються відповідними нормативними актами законодавства України. Відносини з морського стра
хування суден, вантажів та інших об'єктів регулюються нормами, що містяться в Кодексі торговельного мореплавства України і правилах про окремі види морського страхування.
Страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником (добровільне страхування). У випадках, передбачених законом або іншими нормативно-правовими актами, проводиться страхування без укладення договору (обов'язкове страхування).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страховик — це юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності і яка одержала у встановленому порядку ліцензію на цей вид діяльності.
Громадяни та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування. Необхідною умовою реєстрації та отримання ліцензії є наявність у страховика мінімального статутного фонду в сумі, еквівалентній 100 тис. євро. Державною страховою компанією в Україні сьогодні є Національна акціонерна страхова компанія (НАСК) "Оранта", оскільки частка держави в її статутному фонді становить 58 %.
Страхувальники — це фізичні та юридичні особи, які страхують свій майновий інтерес і вносять страхові платежі.
Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування призначати громадян чи юридичних осіб для одержання страхових сум або страхового відшкодування (винагородонабувачів), а також замінювати їх до настання страхового випадку.
Об'єктами страхування є майнові інтереси, які не суперечать законодавству і пов'язані:
• з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи (особисте страйкування);
• володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);
• відшкодуванням страхувальникові завданої ним шкоди особі або майну фізичної особи, а також шкоди, завданої юридичній особі (страхування відповідальності).
Договір страхування укладається в письмовій формі ' шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Істотними умовами договору страхування, які зазначаються у страховому свідоцтві (полісі, сертифікаті), визнаються об'єкт страхування, розмір страхової суми, страхового внеску і строки його сплати, страховий ризик (страхові випадки), строк страхування, початок і закінчення дії договору страхування. У договорі також можуть бути передбачені інші умови страхування.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхового платежу (внеску, премії), якщо інше не передбачено умовами страхування. Зі згоди страхувальника об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстраху-вання). У таких випадках у договорі мають міститися умови, що визначають права та обов'язки кожного зі страховиків. За наявності відповідної угоди між страховиками і страхувальником один зі співстраховиків може представляти всіх інших у відносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходитьправо вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:
• навмисних дій страхувальника, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'яза-' них із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я,
честі, гідності та ділової репутації;
• вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
• подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
• одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка
їх завдала;
• несвоєчасне повідомлення страхувальника без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Своє рішення про відмову здійснити страхову виплату страховик повинен повідомити страхувальника у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом 10 робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик можевідмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено цим дого-
вором. Але страховик не має права відмовитися від договору особистого страхування без згоди на це страхувальника, який не припускався порушень договору, коли інше не встановлено самим договором або законом. Про намір відмовитися від договору страхування страхувальник або страховик зобов'язані повідомити другу сторону не пізніш як за ЗО днів до "припинення договору.
Крім загальних підстав, за якими правочини визнаються недійсними, договір страхуваннявизнається недійсним у разі, якщо:
• він укладений після настання страхового випадку;
• об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набрали законної сили.
Що розуміють під страховим випадком і страховим ризиком?
Страховий випадок — це передбачена законодавством або договором подія, з настанням якої виникає обов'язок страхової організації здійснити виплату страхової суми чи страхового відшкодування страхувальникові або іншій третій особі.
У момент виникнення страхового зобов'язання сторонам невідомо, чи настане страховий випадок (наприклад, загибель врожаю від засухи, граду, урагану тощо). Проте у разі неминучості настання події (наприклад, смерть страхувальника при змішаному страхуванні) сторони все одно не знають, коли саме вона настане. Однак це не означає, що договір страхування є правочином, укладеним під відкладальною умовою.