Смекни!
smekni.com

Цивільне право України. Панченко (стр. 76 из 104)

У договорі страхування виникнення обов'язків страхо­вика залежно від настання певної страхової події є неодмін­

ною істотною умовою, що визначає суть страхування, тоді як відкладальна умова в інших правочинах є випадковим

елементом.

До страхових подій належать: травма, одержана страху­вальником внаслідок нещасного випадку, випадкове гостре отруєння недоброякісними харчовими продуктами, загибель тварини від транспортної події, закінчення строку за дого­вором змішаного страхування життя тощо.

Страховий ризик — це подія, на випадок якої проводи­ться страхування і яка має ознаки ймовірності та ви­падковості настання.

Від ступеня ймовірності настання певної страхової події залежать розміри страхових внесків за конкретним видом страхування. Наприклад, страхові внески за договором змі­шаного страхування життя зростають у міру збільшення віку страхувальника на день подання ним заяви про стра­хування, адже з віком збільшується ймовірність його смерті. На ступінь страхового ризику можуть впливати різні обста­вини. Так, відповідно до п. 8 Правил страхування домашніх тварин, затверджених правлінням НАСК "Оранта" (25 чер­вня 1996 р.), не укладається договір страхування тварин у місцевостях, де діють карантинні обмеження. Відповідно до п. 6.1 Правил страхування забудов, затверджених правлін­ням НАСК "Оранта" (15 травня 1996 р.), не підлягають стра­хуванню старі й аварійні забудови.

Які обов'язки сторін за договором страхування?

Договір страхування належить до двосторонніх, оскіль­ки права і відповідні обов'язки виникають для обох контр­агентів.

За договором страхування страховик зобов'язаний:

.^~"\_^ ^- ознайомити страхувальника з умовами страхування.

Н;а жаль, страховик не завжди виконує цей обов'язок на­лежним чином. Так, згідно з чинним законодавством, паса­жири повітряного і наземного транспорту підлягають обо­в'язковому страхуванню і до вартості проїзного квитка включаються страхові внески, які стягуються з них. Але на залізничних вокзалах, автостанціях відсутня інформація для пасажирів про умови страхування;

• негайно, як тільки стане відомо про настання страхо­вого випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необ­хідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові (протягом двох робочих днів повинні бути оформлені необхідні документи);

• при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у встановле­ний договором строк;

• за заявою страхувальника у разі вжиття страховиком заходів, які зменшили страховий ризик, або в разі збільшен­ня вартості майна переукласти з ним договір страхування;

• зберігати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан.

Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчас­ну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається законом чи іншими нормативно-правовим актами або погодженням сторін, а також відшко­довує збитки, завдані страхувальникові при настанні стра­хового випадку у зв'язку з діями щодо запобігання ним або зменшення їх розміру.

Обов'язкам страхувальника відповідають права страхо­вика в договорі страхування.Страхувальник за цим дого­вором зобов'язаний:


своєчасно вносити страхові платежі;

• при укладенні договору страхування надати страхови­кові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

• вжити заходів щодо запобігання збиткам та зменшен­ня збитків, завданих внаслідок настання страхового ризику;

• повідомити страховика про настання страхового випад­ку в строк, передбачений умовами страхування;

• повідомити страховика про інші чинні договори стра­хування щодо цього об'єкта страхування. Метою страхуван-, ня майна не може бути збагачення страхувальника за раху­нок страхової компанії, а тому законодавець передбачив, що якщо майно застраховане у декількох страховиків, то [ страхове відшкодування, яке будуть виплачувати всі стра-| хові компанії, не може перевищувати дійсної вартості май­на. Необхідно пам'ятати, що коли страхувальник не повідо­мив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, но­вий договір страхування є нікчемним.

Виплата страхових сум і страхового відшкодування про­водиться страховиком згідно з умовами договору та прави­лами страхування на підставі заяви страхувальника і стра­хового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт скла­дається страховиком або уповноваженою ним особою.

Які категорії громадян підлягають обов'язковому особистому страхуванню?

Особливість обов'язкового особистого страхування поля­гає в тому, що громадянин вважається застрахованим неза­лежно від його бажання. Обов'язкове особисте страхування здійснюється згідно з нормативними актами, які встанов­люють категорії осіб, що підлягають обов'язковому особи­стому страхуванню, випадки, при настанні яких виплачу­ється страхова сума, права та обов'язки сторін.

Важливою особливістю цього виду страхування є те, що воно діє без обмеження строку і незалежно від оплати стра­хових платежів. Така форма страхування зумовлена турбо­тою держави про інтереси своїх громадян.

Зокрема^в обов'язковому порядку підлягають стра­хуванню пасажири, машиністи, провідники, члени команд суден і екіпажі літаків, військовослужбовці, співробітники органів внутрішніх справ, працівники прокуратури, мит­ниці, державної лісової охорони, судді, посадові особи дер­жавних органів у справах захисту прав споживачів, конт­рольно-ревізійної служби, державного архітектурно-буді­вельного контролю, спортсмени вищої кваліфікації, діти-сироти, які перебувають на вихованні в дитячих будинках, робітники небезпечних професій, народні депутати та деякі інші категорії громадян.

Розмір страхової суми при загибелі особи, яка підлягає обов'язковому особистому страхуванню, уніфікований і ста­новить, як правило, грошове забезпечення особи за 10 років.

Розмір страхового відшкодування при інвалідності та пораненні визначено відповідними Правилами. Так, при отриманні інвалідності І групи працівнику міліції випла­чується відшкодування в розмірі грошового забезпечення за п'ять років, II групи — за чотири роки, III групи — за три роки.

При тяжкому пораненні працівнику міліції виплачуєть­ся страхове відшкодування в розмірі його грошового забез­печення за чотири місяці, при легкому пораненні — за два місяці.

Які особливості обов'язкового особистого страхування пасажирів?

Обов'язковість страхування пасажирів передбачена По­ложенням про обов'язкове особисте страхування від нещас­них випадків на транспорті від 14 серпня 1996 р.

Застрахованими вважаються:

пасажири залізничного, морського і водного, автомо­більного та електротранспорту;

• водії усіх підприємств, організацій і закладів, незалеж­но від форм власності та виду діяльності, машиністи, провідни­ки поїздів (у тому числі приміських і метрополітену), члени команди судна, працівники бригад медичної допомоги.

Страхування не поширюється на пасажирів:

• залізничного, морського і водного транспорту на екс­курсійних і прогулянкових маршрутах;

• внутрішнього водного транспорту внутрішньомісько-го сполучення і переправ;

• автомобільного і електротранспорту на міських марш­рутах.

Обов'язковість страхування пасажирів полягає в тому, що сам факт придбання пасажиром квитка породжує стра­хові зобов'язання, оскільки при купівлі квитка страховий платіж включається до ціни квитка. Пасажири, які мають право на безоплатний проїзд згідно з чинним законодав­ством, підлягають обов'язковому страхуванню без сплати страхового платежу. Так, без сплати страхового платежу страхують осіб, які користуються безоплатним службовим проїзним квитком, діти віком до п'яти років та ін.

Пасажир вважається застрахованим з моменту оголо­шення посадки на морське чи річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб і до моменту закінчення поїздки, а водїі — тільки на період обслуговування поїздки.

Страховими випадками вважаються:

загибель чи смерть застрахованого внаслідок нещас­ного випадку на транспорті;

• отримання травми в результаті нещасного випадку на транспорті за умови встановлення потерпілому інвалідності;

• тимчасова непрацездатність внаслідок нещасного ви­падку на транспорті.

На залізничному, морському, водному, автомобільному та електротранспорті пасажир вважається застрахованим на 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Про кожний нещасний випадок, який мав місце на транс­порті, транспортна організація повинна скласти акт і видати потерпілому довідку із зазначенням страхової компанії (її місцезнаходження, дати укладення договору страхування).

У разі загибелі чи смерті пасажира в результаті нещас­ного випадку на транспорті його спадкоємцям виплачується страхове відшкодування у розмірі 100 % страхової суми.

У разі отримання застрахованим травми внаслідок не­щасного випадку на транспорті при встановленні потерпі­лому інвалідності виплачується: при інвалідності І групи — 90 % страхової суми; II — 75; III — 50 % страхової суми.

У разі тимчасової втрати працездатності потерпілому па­сажиру виплачується 0,2 % страхової суми за кожний день непрацездатності, але не більше як 50 % страхової суми.