• закінчення строку договору простого товариства;
• виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
• досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.
| У разі припинення договору простого товариства речі, | передані у спільне володіння та (або) користування учас-I ників, повертаються учасникам, які їх надали, без винаго-I роди, якщо інше не було передбачено домовленістю сторін.
Зразок договору простого товариства про сумісну підприємницьку діяльність
ДОГОВІР №_ ПРО СУМІСНУ ДІЯЛЬНІСТЬ
М.Дніпропетровськ 10 січня 2004 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВВ", надалі — "Товариство", в особі директора Яценка В.В., що діє на підставі Статуту товариства,
і приватне підприємство "ЮЮЮ", надалі — "Підприємство", в особі директора Кривди С.С., що діє на підставі Статуту, з урахуванням вимог ст. 1132—1143 Цивільного кодексу України уклали договір про сумісну діяльність на таких умовах:
1. Предмет договору
1.1. Сторони за цим договором беруть на себе зобов'язання спільно діяти для досягнення спільної господарської та комерційної мети — будівництва та експлуатації цеху з виробництва лок- ' шини на устаткуванні фірми "ККК".
1.2. Керівництво сумісною діяльністю (ведення спільних справ) та облік результатів цієї діяльності покладаються на Товариство. Для цього Товариство веде окремий баланс вкладів, витрат та прибутку сторін. Показники цього балансу не включаються до балансу Товариства. У бухгалтерській звітності сторін за договором відображаються фінансові та інші результати сумісної діяльності, що належать відповідно до умов договору кожній зі сторін.
2. Права та обов'язки сторін
2.1. Для реалізації цілей сумісної діяльності сторони здійснюють заходи, роблять фінансові та інші вклади у вигляді матеріальних засобів, трудових ресурсів та комплексу заходів, спрямованих на будівництво та експлуатацію об'єкта договору.
2.2. Вклади сторін у сумісну діяльність приймаються у процентних частках і визначаються за балансом витрат на сумісну діяльність. Частки сторін можуть коригуватися додатковими угодами до цього договору.
Грошові та інші майнові вклади сторін, а також майно, створене або придбане внаслідок сумісної діяльності, є спільною власністю сторін, і кожна з них не має права розпоряджатися цим майном без згоди другої сторони.
Цим договором закріплюється такий порядок розподілу прибутку згідно з результатами сумісної діяльності.
Починаючи від дня введення в експлуатацію об'єкта договору протягом п'яти років прибуток від сумісної діяльності розподіляється щоквартально, не пізніше 10 числа першого за минулим кварталом місяця, в частках:
Товариство — 40 % Підприємство — 60 %
У наступні роки розподіл прибутку здійснюється у рівних
частках.
2.3. Сторони зобов'язані не розголошувати комерційну та іншу Конфіденційну інформацію як про сумісну діяльність, так і відому їм таку інформацію про діяльність окремої сторони.
2.4. Товариство зобов'язується:
2.4.1. Фінансувати закупівлю технологічного устаткування та будівництво цеху (і монтаж технологічного устаткування) в обсязі 40 % витрат згідно з рахунками Підприємства в термін не більш як п'яти діб з дня одержання повідомлення Підприємства про необхідність перерахування відповідних грошових коштів.
2.4.2. Передати для будівництва цеху будмайданчик на відведеній Товариству земельній ділянці по вул. Пархоменко, 2 у місті
Дніпропетровську.
2.4.3. Здійснювати постачання сировини для виробництва готової продукції згідно з умовами додаткової угоди до цього договору та надавати торговельні площі для реалізації продукції сумісного виробництва.
2.5. Підприємство зобов'язується:
2.5.1. Здійснити закупівлю та постачання технологічного устаткування цеху з виробництва локшини фірми "ККК" у термін
до 10 червня 2004 р.
2.5.2. Замовити проектно-кошторисну документацію на будівництво цеху, зробити необхідні погодження та здати цех в експлуатацію до 10 жовтня 2004 р. Для цього Підприємству надаються права генерального замовника.
2.5.3. Здійснювати експлуатацію об'єкта сумісної діяльності з використанням власного персоналу.
3. Відповідальність сторін
3.1. У разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує другій стороні усі завдані цим збитки.
3.2. За порушення термінів виконання зобов'язань за договором винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,05 % вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочення.
У разі прострочення виконання грошових зобов'язань винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожний день прострочення.
4. Дія договору
4.1. Договір набирає чинності з дня його укладення і є безстроковим.
4.2. Дія договору може бути припинена письмовою угодою сторін або з ініціативи однієї сторони з обов'язковим попередженням про це за три місяці. Зміни до договору вносяться письмовою угодою сторін.
Юридичні адреси та банківські реквізити сторін:
Договір підписали:
Директор Директор ____ (Яценко В.В.) ____ (Кривда С.С.)
Які зобов'язання належать до недоговірних?
У більшості випадків цивільно-правові зобов'язання виникають із договорів. Назва "недоговірні зобов'язання" підкреслює те, що вони виникли не з договорів чи іншої будь-якої угоди, а саме з односторонньої дії якої-небудь особи. Підставою для виникнення їх може бути односторонній правочин або інше майнове надання однієї сторони іншій. Разом з тим зобов'язально-правові відносини, що виникають із такого роду односторонніх дій осіб, за характером і змістом практично не відрізняються від подібних відносин, які виникли з договору. Саме тому такі відноси
ни у римському приватному праві називалиніби договірними, подібними до договірних, що виникають ніби з договору, хоча самого договору або якогось іншого правочину між сторонами зобов'язання немає.
Одностороння дія, з якої виникло подібне зобов'язання, за характером повинна бути правомірною. Із недозволеної дії виникає зовсім інший тип недоговірних зобов'язань — заподіяння шкоди (деліктні зобов'язання).
До недоговірних правомірних зобов'язань Цивільний кодекс України відносить такі категорії зобов'язань:
1) публічне обіцяння винагороди без оголошення конкурсу;
2) публічне обіцяння винагороди за результатами
конкурсу;
3) вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без
її доручення;
4) рятування здоров'я та життя іншої особи, майна
фізичної або юридичної особи.
До недоговірних зобов'язань належить також група зобов'язань, що виникають з цивільних правопорушень. На відміну від зазначених вище недоговірних зобов'язань, в основу яких покладено дозволені дії, в основу деліктних зобов'язань покладено, навпаки, тільки неправомірні дії.
Такими недоговірними зобов'язаннями є:
1) створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;
і 2) заподіяння шкоди;
3) набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Який зміст зобов'язань, що виникають
із публічного обіцяння винагороди
без оголошення конкурсу і публічного обіцяння
винагороди за результатами конкурсу?
Цивільний кодекс України встановлює, що особа, яка виступила з публічним обіцянням нагороди за передан-ня їй відповідного результату (передання інформації про знайдення речі, фізичної особи, що пропала, повідомлення необхідних відомостей тощо), зобов'язана передати обіцяну нагороду особі, що надала цей результат.
Обіцяння нагороди вважається публічним, якщо воно сповіщене будь-яким чином у засобах масової інформації чи в інший спосіб невизначеному колу осіб. У сповіщенні публічної обіцянки винагороди мають бути визначені завдання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди. Ця нагорода може бути виражена у грошовій або іншій формі. Передання нагороди повинно відбутися одночасно з переданням результату, якщо інше не випливає з характеру нагороди чи публічного сповіщення.
Особа, яка виступила з публічним обіцянням нагороди, має право змінити завдання та умови надання винагороди. Коли зміна умов про надання винагороди щодо виконання завдання призвела до втрати інтересу в особи, яка приступила до його виконання, до зміни цих умов, то особа має право на відшкодування понесених нею витрат. Якщо у публічному обіцянні нагороди не встановлено строк його чинності, воно є чинним протягом розумного часу. При виконанні завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду, повинна виплатити її. У разі виконання завдання кількома особами одночасно винагорода розподіляється між ними порівну.
Публічне обіцяння нагороди за результатами конкурсу (змагання) має місце тоді, коли фізична або юридич
на особа (засновник конкурсу) публічно оголосила про це через засоби масової інформації або іншим чином і призначила для переможця спеціальну нагороду (премію).
Організація конкурсів (від лат. Сопсига — змагання) — одна з форм змагання у створенні високоякісних творів літератури, науки, мистецтва і техніки. Так, проводяться тематичні конкурси винахідників, конкурс на створення кращого оповідання, картини, повісті, музичного твору, архітектурного проекту тощо. Ці обставини й зумовили необхідність правового регулювання конкурсів у новому цивільному кодексі.