Предметом конкурсу є як дії (виконання музичного, художнього твору), так і результат дії (створення картини, машини, роману). Предмет конкурсу, нагорода (премія), яка має бути виплачена переможцеві, є істотними умовами оголошення конкурсу.
Оголошення про конкурс повинно широко повідомлятись у газетах, журналах, на радіо, телебаченні, у наказах відповідного відомства і має містити виклад завдання, строк його виконання, розмір та форму нагороди, місце представлення результатів, порядок і строк порівняльної оцінки їх. Умови конкурсу повинні бути сформульовані чітко, ясно і, звичайно, мають бути незмінними, в іншому разі немає можливості їх виконати. Зміна умов конкурсу припустима лише до початку конкурсу. Про зміну умов конкурсу має бути сповіщено учасникам конкурсу в такому самому порядку, в якому конкурс було оголошено.
За наслідками оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які подані на конкурс, засновник конкурсу (конкурсна комісія, журі) можеприйняти рішення:
• про присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були визначені умовами конкурсу;
• присудження окремих призових місць, якщо їх було встановлено декілька, та нагород (премій);
• відмову у присудженні призових місць, якщо жодна з робіт, поданих на конкурс, не відповідає його умовам;
• присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії).
Рішення про виплату нагороди (премії) має бути винесене та сповіщене здобувачам у строк, встановлений оголошенням, і в порядку, зазначеним цим оголошенням. Переможець конкурсу має право вимагати від його засновника виконання свого обов'язку в строки, встановлені умовами конкурсу.
Використовувати премійовані твори творчості, що прибули на конкурс, засновник конкурсу має право тільки на підставі договору зі здобувачем.
Засновник конкурсу може залишити у себе річ, подану на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. Коли учасник конкурсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не пред'явив вимоги про повернення йому речі, поданої на конкурс, вважається, що засновник конкурсу має право володіння нею. Але учасник конкурсу має право у будь-який час пред'явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс.
Що означає вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення?
Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без їі доручення — це недоговірне зобов'язання, тобто випадок, коли одна особа за певних обставин діє в майнових інтересах іншої особи без їі доручення. Цими обставинами, наприклад, може стати небезпека настання невигідних майнових наслідків, а тому особа має право без доручення вчиняти дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Такі дії можуть бути виявлені в найрізноманітніших формах: надання якої-небудь юридичної чи фактичної послуги; управління майном; годування тварин, охорона майна та ін. Наприклад, раптово виїхав господар і залишив без догляду свою худобу. Його сусід з власної ініціативи вживає заходів щодо охорони, годівлі, догляду цієї ху
доби тощо. Неодмінною умовою такого недоговірного зобов'язання є виявлення турботи про чуже майно без доручення, за власною ініціативою і волевиявленням, а не на підставі договору чи закону. Особа, яка взялася за ведення чужої справи, повинна виконувати її з усією старанністю і ретельністю, як власну, та при першій нагоді сповістити цю іншу (заінтересовану) особу про свої дії. Якщо заінтересована особа схвалить ці дії, надалі до відносин сторін застосовуютьправила відповідного договору.
У разі неможливості сповіщення заінтересованої особи, той, хто почав дії без доручення, зобов'язаний довести їх до кінця, вживаючи всіх залежних від нього заходів щодо попередження негативних майнових наслідків для такої особи. При цьому особа, яка діє без доручення, зобов'язана взяти на себе все, що пов'язане з веденням справи, у тому числі обов'язки щодо вчинених правочинів.
Якщо особа, яка діє в інтересах іншої особи без доручення, при першій нагоді не сповістить про це заінтересовану особу, вона не має права вимагати відшкодування понесених витрат. Вкладена у ведення чужої справи праця підлягає оплаті в межах фактично понесених витрат, якщо вони були виправдані обставинами ведення справи. Після закінчення ведення справи особа повинна негайно надати заінтересованій особі звіт про свої дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.
Який зміст зобов'язань, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи?
Шкода, що їі зазнала особа, яка без відповідних повноважень запобігала реальній загрозі здоров'ю та життю фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі
державою.
Суб'єктами цього зобов'язання є громадянин, який має право на відшкодування понесеної шкоди і виступає в особі кредитора (потерпілого), та інша фізична особа, за яку держава зобов'язана цю шкоду відшкодувати.
Право вимагати відшкодування шкоди, якої зазнано при рятуванні здоров'я та життя іншої особи, належить будь-якому громадянинові, котрий, виконуючи свій громадянський обов'язок, зазнав цієї шкоди. До того ж важливо, щоб дії становили здійснення громадянського обов'язку, а не здійснювалися під час виконання трудових обов'язків. Права на відшкодування за цим правилом не мають так звані професійні рятувальники, оскільки такі працівники зобов'язані ризикувати своїм життям і здоров'ям у силу трудових (службових) обов'язків і ризик шкідливих наслідків повинен падати на них.
Зміст зобов'язання, що виникає внаслідок рятування здоров'я та життя іншої фізичної особи, становить право потерпілого одержати відшкодування шкоди, якої він зазнав, і обов'язок держави відшкодувати цю шкоду.
Об'єктом зобов'язання є відшкодування шкоди потерпілому, якої він зазнав при рятуванні здоров'я та життя іншої фізичної особи.
Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі.
Інша шкода, якої зазнав громадянин при рятуванні майна, що має істотну цінність, від реальної загрози повинна бути відшкодована власником (володільцем) цього майна з урахуванням матеріального становища і самого власника (володільця), і такого громадянина.
Небезпека, що загрожує майну, повинна бути реальною та наявною, об'єктивно існувати і фактично бути на момент вчинення дії із запобігання шкоді.
Для виникнення обов'язку відшкодувати шкоду необхідно, щоб між діями потерпілого із запобігання загрози шкоди майна і шкодою, якої він зазнав, був причинний зв'язок.
Відшкодування шкоди можливе, якщо особа має змогу його надати, а також якщо майно, від якого було відвернуто реальну загрозу шкоди, мало істотну цінність. При цьому відшкодування шкоди не повинне перевищувати вартості цього майна.
Що означає зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави?
Безпідставне збагачення — це недоговірне зобов'язання, в основі вчинення якого лежать врешті-решт дозволені дії, проте мотиви їх здіснення неправомірні або через помилку, або через інші фактори. Між зобов'язаннями з договорів і зобов'язаннями з безпідставного збагачення є суттєві відмінності. Вони полягають у тому, що в договорах передача майна здійснюється на законній підставі (угода сторін), і тому одержане за договором майно не може визнаватися безпідставним збагаченням.
Зобов'язання з безпідставного збагачення виникає саме через те, що певна особа одержала майно за рахунок іншої, тобто збагатилася без достатніх для цього правових підстав.
Цивільний кодекс України встановлює: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій його було набуто, згодом відпала.
Ці правила застосовують незалежно від того, чи стало безпідставне збагачення результатом поведінки набувача майна, самого потерпілого або третіх осіб, чи наслідком події.
Учасником цих зобов'язань можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Предметом зазначених зобов'язань є дії зобов'язальних осіб. Наприклад, у результаті помилки залізниця видала вантаж організації, яка не є вантажоодержувачем. У цьому разі зазначена організація придбала не належне їй майно і зобов'язана повернути безпідставно придбане майно.
У разі невиконання цього обов'язку безпідставно одержане майно підлягає стягненню із зазначеної організації в примусовому порядку через суд або господарський суд. Для застосування цієї цивільно-правової санкції достатньо встановити об'єктивний факт придбання чи збереження майна без достатньої правової підстави. Наявності вини в діях зобов'язальної особи не вимагається. Це пояснюється тим, що, як зазначалося вище, безпідставно придбане майно може бути не лише результатом поведінки зобов'язальної особи, а й результатом поведінки самого потерпілого чи результатом подій.
Те саме стосується характеру обов'язку особи, яка безпідставно зберегла майно за рахунок іншої особи. Наприклад, електролічильник, встановлений у комунальній квартирі, записаний на ім'я одного з мешканців цієї квартири, який сплачує за користування електроенергією за всіх мешканців цієї квартири. Однак останні при цьому не відшкодовують платникові свою частку. Ці співмешканці зберігають своє майно (гроші) за рахунок володільця електролічильника, і тому вони зобов'язані відшкодувати йому витрати, пов'язані з оплатою кількості електроенергії, що споживається ними.