Зокрема, ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачає, що моральна шкода відшкодовується у тих випадках, коли незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду громадянину завдана моральна шкода, яка призвела до порушення його нормальних життєвих зв'язків, спонукала його до додаткових зусиль для організації свого життя.
Частина третя ст. 13 цього закону встановлює, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом здійснюється із розміру не менше ніж однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебування під слідством чи судом.
Відшкодування моральної шкоди працівнику можливе і без втрати ним працездатності, якщо причиною моральних страждань стали небезпечні чи шкідливі умови праці.
Намагаючись компенсувати моральну шкоду, законодавець прагне деякою мірою загладити завдані особі моральні страждання. Але людські емоції важко оцінити в грошовій сумі, особливо самому потерпілому.
Розмір компенсації моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і моральних страждань, погіршення або позбавлення можливості реалізації потерпілим своїх здібностей, а також ступеня вини заподіювача у випадках, коли вина є підставою відшкодування. При визначенні розміру шкоди мають
враховуватися вимоги розумності та справедливості. Характер фізичних і душевних страждань оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин, за яких було завдано моральну шкоду, та особистості потерпілого. Моральна шкода компенсується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, і не пов'язується із сумою цієї компенсації. Моральна шкода може, компенсуватись одноразово, а моральна шкода, завдана каліцтвом — шляхом здійснення щомісячних платежів.
Зразок позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, прокуратури і суду
До Кіровського місцевого районного суду м. Дніпропетровська
Позивач:
Омельченко Іван Петрович, який мешкає за адресою:
м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, 7/3
Відповідач:
Кіровське районне управління головного управління МВС України у М.Дніпропетровську, юридична адреса:
М.Дніпропетровськ, 17
Вартість позову: 60 000 грн
ПОЗОВНА ЗАЯВА
20 квітня 2004 р., приблизно о 5-й годині ранку я проходив по вул. Дніпровській. У дворі будинку № 5 побачив чоловіка, який лежав на асфальті.
Я підійшов до нього, щоб побачити, що з ним. Переконавшись, що у нього відсутні ознаки життя, я повідомив про це в міліцію, працівники якої записали мої дані.
В цей же день мене затримали, а 25 квітня 2004 р. мені було пред'явлено обвинувачення і постановою суду Кіровського районного суду м. Дніпропетровська застосовано запобіжний захід — взяття під варту.
21 вересня 2004 р. відносно мене кримінальна справа була закрита за відсутністю в моїх діях складу злочину. В цей же день мене звільнили зі слідчого ізолятора, тобто я більше п'яти місяців був незаконно позбавлений волі.
У зв'язку з незаконними діями працівників органів досудо-вого слідства я був позбавлений конституційного права на навчання (до арешту я навчався на другому курсі ПТУ № 1 м. Дніпропетровська). Перебування в місцях позбавлення волі призвело до порушення моїх нормальних життєвих зв'язків, погіршення відносин з оточуючими людьми. За місцем проживання зі мною перестали вітатися сусіди, а на вулиці говорять, що я "вбивця", — у мене немає іншого виходу, як змінити місце проживання.
Крім того, під час незаконного утримання в місцях позбавлення волі я захворів і після звільнення перебував на лікуванні, але так і не відновив здоров'я.
Моральну шкоду, завдану мені незаконними діями працівни- . ків слідства Кіровського РУГУ МВС України в м. Дніпропетровську — незаконне притягнення мене до кримінальної відповідальності, арешт та позбавлення волі протягом п'яти місяців і одного дня, я оцінюю в суму 60 000 грн, яку повинно відшкодувати Кіровське РУГУ МВС України в м. Дніпропетровську.
На підставі ст. 1176 Цивільного кодексу України, ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", керуючись п. З, 9 Постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",
ПРОШУ:
Стягнути з Кіровського районного управління ГУ МВС України в м. Дніпропетровську моральну шкоду в сумі 60 000 (шістдесят тисяч)гривень.
Додаток:
1. Постанова про закриття кримінальної справи (копія).
2. Постанова про звільнення з-під варти (копія).
3. Лікарняний лист.
4. Довідка з військкомату про стан здоров'я до арешту.
5. Копія позовної заяви.
1 жовтня 2004 р. Омельченко І.П.
Книга шоста СПАДКОВЕ ПРАВО
Інститут спадкового права в системі цивільного права будь-якої правової системи, в тому числі правової системи України, тісно пов'язаний з усіма іншими видами майнових прав. З одного боку, після смерті певної особи найчас- " тіше залишається майно, основу якого становлять право власності та інші речові права. Вони і є об'єктом переходу за спадщиною після смерті їх власника. З іншого боку, спадкування — це один зі способів набуття майнових прав, що зближує його із зобов'язальним правом. Тому інститут спадкового права в сучасних правових системах і в системі цивільного права нашої країни — один із найважливіших. Значення цього інституту зумовлено також тим, що об'єктом спадкування переважно є право власності. Питання про те, що залишається після смерті померлого власника, кому воно має перейти, в якому порядку й обсязі, з найдавніших часів (римського приватного права) до наших днів залишаються в центрі уваги суспільства і держави, законодавців і дослідників, кожної людини, оскільки вони тією чи іншою мірою стосуються їхніх інтересів.
Логічним завершенням нового Цивільного кодексу України, де врегульовані питання переходу прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб, є спадкове право. Теперішня реальність свідчить про те, що розвиток спадкового права — один із аргументів на користь подальшої перебудови господарського механізму в нашій країні. Людина працює не тільки для себе і суспільства, а й для міцної матеріальної бази близьких їй людей. Отже, наявність і подальший розвиток інституту спадкування тісно пов'язані з утворенням одного з потужних стимулів для продуктивної праці.
У спадковому праві нашої країни по-новому вирішується проблема усунення від спадкування, питання щодо спадкування окремих прав і обов'язків спадкодавця. За рішенням суду усувається від права спадкування особа, яка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, коли він через поважні причини потребував її. Право на вклад у банках в усіх випадках має включатись до спадщини.
Чимала кількість нових положень стосується спадкування за заповітом. Мається на увазі складання подружжям єдиного заповіту, право на складання заповіту з умовою, складання таємного заповіту тощо, які не були відомі цивільному праву УРСР.
За новим законом передбачено шість черг спадкоємців. Змінено підхід до порядку прийняття спадщини. Передбачається можливість складання спадкового договору.
Шоста книга містить сім глав (ст. 1216—1308) і завершує новий Цивільний кодекс України.
На те щоб глибше зрозуміти значення спадкування, джерела його виникнення, розвитку та становлення на засадах сучасного приватного права, передусім і звернені наведені нижче питання та відповіді цього розділу посібника.
Що таке спадщина?
Після смерті громадянина його майнові права та обов'язки, а також деякі немайнові права (спадщина) переходять до інших осіб (спадкоємців). Такий перехід майна померлого до іншої особи або до інших осіб називається спадкуванням.
Умови та порядок спадкування регламентуються низкою цивільно-правових норм, що в сукупності становлять окремий цивільно-правовий інститут — спадкове право. Саме спадкове право визначає підстави спадкування, час і місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, особливості спадкування окремих видів майна, порядок і строки прийняття та відмови від спадщини, оформлення спадкових прав.
Майно, яке переходить у порядку спадкування, називаєтьсяспадщиною. Серед майнових прав, що у складі спадкового майна переходять до спадкоємців, насамперед слід назватиправо власності на різноманітне майно. Це право власності може бути на будинок, дачу, автомашину, заощадження, цінні папери, земельну ділянку, предмети домашньої обстановки та особистого вжитку, інші речі, які є об'єктом права власності громадян. До майнових прав, що входять до спадщини, належить не тільки право власності на майно, а й право вимоги, що випливає з укладених спадкоємцем договорів (наприклад, договору дарування, позики, договору зберігання, договору купівлі-продажу тощо).
Наприклад, громадянин за договором позики передав комусь певну суму грошей. Якщо позикодавець помре до того, як позичальник поверне йому позичені гроші, то право вимагати від боржника повернення боргу переходить до спадкоємців позикодавця.
До спадщини входить також право на неодержану спадкодавцем заробітну плату, пенсію, майнові права авторів літературних, художніх творів, творів мистецтва, майнові права авторів відкриттів, винахідників.