4. Договори про класифікації.
4.1. Локарнська угода про встановлення Міжнародної класифікації промислових зразків (Locarno Agreement Establishing an International Classification for Industrial Designs). Укладена в італійському місті Локарно 8 жовтня 1968 р.
Класи і підкласи Локарнської класифікації повинні включатися до всіх офіційних документів, що стосуються промислових зразків. Якщо здійснюються офіційні публікації про промислові зразки, то вони також мають супроводжуватися зазначенням класу і підкласу товару, форма якого є промисловим зразком.
Локарнська угода про міжнародну класифікацію промислових зразків набагато полегшує їх реєстрацію, облік та користування. Проте застосування Локарнської класифікації промислових зразків не є обов’язковим для будь-якої держави, обов’язково нею мають користуватись тільки члени Локарнського союзу. Разом з тим держави-члени Локарнської угоди про міжнародну класифікацію промислових зразків можуть поряд з цією класифікацією користуватися і своєю національною, якщо вони визнають це за доцільне.
4.2. Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (Nice Agreement Concerning the International Classification of Goods and Services for the Purposes of the Registration of Marks). Укладена у французькому місті Ніцца 15 червня 1957 р. Зміни до неї вносилися 28 вересня 1979 р.
Україна приєдналася до Угоди згідно із Законом України «Про приєднання України до Ніццької угоди про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків» від 1 червня 2000 р. № 1782-ІІІ.
4.3. Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію (Strasbourg Agreement Concerning the International Patent Classification). Укладена у французькому місті Страсбурзі у 1971 р. Вступила в дію 7.10.1975 р. У 1979 р. до цієї Угоди були внесені поправки.
Зазначеною Угодою була заснована Міжнародна патентна класифікація (МПК, International Patent Classification, IPC), відповідно якої галузь техніки була поділена на вісім основних розділів, що містять у собі приблизно 67 тисяч дрібних рубрик. Кожній рубриці присвоєно спеціальний символ, що складається з арабських цифр і літер латинського алфавіту. Відповідним символом позначається будь-який патентний документ. За останні 10 років кількість зазначених документів щорічно досягає одного мільйона. Національні чи регіональні патентні відомства при публікації патентних документів проставляють на ньому відповідний символ.
Незважаючи на те, що Угоду про неї підписали лише 29 держав, Міжнародною класифікацією насправді користуються понад 70 держав, три регіональних відомства і Міжнародне бюро ВОІВ.
Кожні п’ять років МПК переглядається у зв’язку зі зростанням кількості рубрик. Перегляд здійснює Комітет експертів, заснований Угодою. Усі держави-учасники є членами Комітету. Угодою про МПК заснований Союз, який має Асамблею.
4.4. Віденська угода про встановлення міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків (Vienna Agreement Establishing an International Classification of the Figurative Elements of Marks). Прийнята в 1973 році.
Всесвітня організація інтелектуальної власності активно співпрацює із Світовою організацією торгівлі. Їхня співпраця основана на Угоді ВОІВ – СОТ (WIPO-WTOAgreement), підписаній генеральними директорами обох організацій 1 січня 1996 року. Угодою визначені три суттєві сфери спільної діяльності, а власне:
- видання та публікація законів та підзаконних актів,
- забезпечення виконання статті 6 Паризької конвенції (охорона знаків та емблем), а також
- спеціальна правова допомога країнам, що розвиваються.
Найважливішим міжнародним документом стосовно інтелектуальної власності в рамках СОТ, безумовно, є Угода про пов'язані з торгівлею аспекти прав інтелектуальної власності, зокрема торгівлю контрафактними товарами (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights, Including Trade in Counterfeit Goods – TRIP). Трапляється і дещо інша абревіатура Угоди англійською мовою – TRIPS. Угода була укладена в рамках VIII (Уругвайського) раунду переговорів ГАТТ (GATT, the General Agreement on Tariffs and Trade, Загальна Угода з тарифів та торгівлі) у 15 квітня 1994 р. у марокканському місті Маракеш. Вона є одним із додатків до Угоди про заснування Світової організації торгівлі[5], членство в якій Україна здобула 16 травня 2008 року.
Ця угода являє особою основний крок вперед всієї міжнародної системи у справі захисту прав інтелектуальної власності; розділ угоди, що стосується заходів із забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності – 21 стаття, що має за мету гарантувати ефективні заходи проти будь-яких дій, які порушують права інтелектуальної власності. Завдяки дотриманню цієї угоди стало можливим, зокрема, проведення таких масштабних заходів як вибіркові рейди із затримання піратської продукції, а також арешт та знищення контрафактних товарів.
ВИСНОВКИ
На куполі будинку штаб-квартири ВОІВ у Женеві звертає на себе увагу напис:
«Людський геній є джерелом всіх творів мистецтва і винаходів. Ці твори є гарантією життя, гідного людини. Обов’язок держави — забезпечити надійну охорону всіх видів мистецтва і винаходів» (Арпад Богш)
Цей красномовний напис свідчить:
- усі досягнення науки, культури і техніки – плід творіння людського;
- лише вони можуть забезпечити людині життя, гідне її призначенню на землі;
- людство зобов’язане всілякими засобами і всебічно охороняти досягнення людської творчості як найцінніший капітал.
В сучасних економічних та політичних умовах розвитку України все більшу роль відіграють процеси, що відбуваються в інтелектуальній сфері. Саме вона є важливою частиною основних ресурсів держави, її науково-технічного потенціалу, який, зрештою, є не останнім чинником в сучасних економічних перетвореннях. Сприйняття інтелектуального продукту (зокрема об’єкту промислової власності – винаходу, промислової моделі тощо) як категорії власності, усвідомлення необхідності його охорони та захисту дозволяє законодавчо регулювати правовідносини, пов’язані зі створенням, правовою охороною та використанням винаходів та інших інтелектуальних продуктів.
За роки незалежності в Україні створена сучасна законодавча база щодо захисту прав інтелектуальної власності, яка узгоджується із загальновизнаними на міжнародному рівні підходами до забезпечення такого захисту, зокрема з вимогами Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угоди TRIPS) Світової організації торгівлі. В рамках міжнародних вимог забезпечується реалізація основних положень законодавства України у зазначеній сфері. Однак гармонізація українського законодавства з нормативно-правовими актами ЄС у сфері інтелектуальної власності (в тій частині, в якій вони не дублюють чинні глобальні правила в цій сфері) потребуватиме значно більш тривалого періоду та здійснюватиметься згідно заходів, передбачених Програмою інтеграції України до Європейського Союзу.
Угоди з країнами СНД, укладені Україною за останні роки, зокрема, про заходи щодо попередження та припинення використання неправдивих товарних знаків та географічних зазначень та про співробітництво по припиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності, також підписано згідно з вимогами міжнародних конвенцій і договорів, зокрема Угоди ТРІПС, що сприяє вступу її учасників до СОТ [12, с. 2].
Такий досить широкий перелік міжнародно-правових актів у сфері правової охорони об'єктів промислової власності. У переважній більшості цих актів свого часу брав участь СРСР, а нині їх стороною є і Україна. Це означає, що як колишній СРСР, так і Україна сьогодні при розробці законодавства у цій сфері неодмінно враховують власну участь у відповідних міжнародних актах. У міжнародному приватному праві норма міжнародного договору, як відомо, прямо не застосовується, а трансформується у норму національного законодавства. Така трансформація, по суті, може бути автоматичною, оскільки ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вважаються частиною національного законодавства України. Відповідно, міжнародні договори у сфері промислової власності мають великий вплив на патентне законодавство України.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Звіт Департаменту інтелектуальної власності за 2007 рік.
2. Юрченко Олександр, к.ю.н. Современное состояние государственной системы прав интеллектуальной собственности в Украине: организационно-правовой аспект. – www.crime-research.ru , 25.10.2005
3. Цибульов П.М. Введення до інтелектуальної власності. – К.: «Державний інститут інтелектуальної власності», 2008.
4.Цибульов П. М., Чеботарьов В. П. Популярно про інтелектуальну власність: абетка / За заг. ред. к.е.н. М. В. Паладія. – К.: ТОВ "Альфа-ПІК", 2004. – 56 с.
5. Постанова Кабінету Міністрів України«Про затвердження положення про Державний департамент інтелектуальної власності» від 20.06.2000 № 997.
6. Постанова Кабінету Міністрів України«Про затвердження положення про Державну службу з охорони прав на сорти рослин» від 19.08.2002 № 1182.
7. Офіційний сайт Всесвітньої організації інтелектуальної власності. – Режим доступу: http://www.wipo.int/
8. Офіційний сайт Європейської патентної організації. – Режим доступу: http://www.epo.org/
9. Офіційний сайт Союзу з охорони селекційних досягнень (перелік членів). – Режим доступу:http://www.upov.int/en/about/members/
10. Молодіжний портал «DJERELO.com» / Розділ «Право інтелектуальної власності». / 63. Міжнародно-правова охорона промислової власності. – Режим доступу: http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=view&id=7045&Itemid=352
11. Chapter 5. International Treaties and Conventions on Intellectual Property. –WIPO, 2008.
12.Рекомендації парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» // Схвалено Постановою Верховної Ради України від 27.06.2007 № 1243-V.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1. Головкова О.М. Генезис правової охорони інтелектуальної власності. // «Форум права (електронне наукове фахове видання)». – Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008. - № 1. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1.htm