Конституційне право зарубіжних країн, Ріяка (стр. 119 из 132)

§ 4. Системадержавнихорганів

Згідно з чинною Конституцією КНР до основних форм діяльності держави належить здійснення державної влади, державного управління, судової роботи, нагляду за законністю. Відповідно до цього, в КНР державні органи поділяються на чотири основні види - державна влада, управління, суд, прокуратура. Вони складають єдину систему органів держави, що в Конституції визначається терміном «Державна структура». У главі IIIОсновного закону, яка установлює принципи організації та форми діяльності органів держави, є також статті про органи самоврядування в районах національної автономії Китаю, які, однак, організацією та порядком діяльності не відрізняються від місцевих державних органів у звичайних адміністративних одиницях країни.

Основу всієї системи державних органів у КНР складають представницькі органи державної влади - Всекитайські збори народних представників (ВЗНП) і місцеві збори народних представників (ЗНП). Крім ВЗНП та ЗНП різних ступенів до органів державної влади в КНР належать також утворені ними та підзвітні їм постійні комітети (ПК), що в період між сесіями зборів виконують усі їхні функції.

Особливість формування представницьких органів державної влади в тому, що відповідно до діючого Закону КНР про вибори до ВЗНП та місцевих ЗНП різних ступенів (у редакції 1986 p.), безпосередньо населенням на загальних рівних і прямих виборах таємним голосуванням обираються тільки органи державної влади, що утворюються в адміністративно-територіальних одиницях низового (волості, національні волості та селища) та повітового рівнів. Решта ЗНП, а також ВЗНП обираються відповідними ниж-честоящими органами державної влади.

Прерогативою представницьких органів є їхня правомочність видавати закони та інші нормативні акти. У КНР це право належить також і вищому колегіальному органу державної влади -Постійному комітету ВЗНП.

Нарівні з ПК ВЗНП частину повноважень глави держави в КНР здійснює Голова КНР. За своїм теперішнім статусом, він виконує в основному представницькі функції і у внутрішньополітичній діяльності, не має державно-адміністративних повноважень. Проте формально-юридично даний пост є одним з інститутів державної влади.

До органів державного управління належать: центральний уряд (Державна Рада), міністерства, державні комітети та інші центральні відомства, а також місцеві народні уряди різних ступенів, делеговані ними органи, департаменти, відділи, канцелярії, комісії.

Специфікою КНР є органічне включення до його державної структури вищого органу - Центральної воєнної ради (ЦВР), яка за Конституцією (ст. 93) «керує всіма Збройними силами держави». Голова ВР обирається Всекитайськими зборами народних представників. Водночас він є головою Воєнної ради ЦК КПК.

Правовий статус усіх державних органів регулюється Конституцією країни.

Система місцевих органів влади і управління будується відповідно до територіального поділу. В КНР прийнято триступеневу систему адміністративно-територіального поділу: верхню ланку склада-

490

Розділ 29

ОсновиконституційногоправоКНР

491

ють провінції, автономні райони та міста центрального підпорядкування; середню - автономні округи, повіти, автономні повіти та міста; а нижчу - волості, національні волості, селища, міські райони.

Правовий статус місцевих органів влади регулюється статтями 95-121 Конституції КНР за Законом про організації місцевих зборів народних представників і місцевих народних урядів від 10 грудня 1982 р.

§ 5. Органисудуіпрокуратури

Суд. У Китаї існують загальні та спеціальні суди. Загальні -це Верховний народний суд і місцеві народні суди трьох ступенів -вищий, середній і нижчий. Спеціальні суди - це військові суди, але можуть утворюватись й інші спеціальні суди, що було не рідкістю у часи «культурної революції». На практиці, однак, згідно з традиціями населення не часто звертається до суду, віддаючи перевагу недержавним, неформальним методам розв'язання спорів. Судові органи виконують головним чином каральну функцію, а також покликані брати участь у перевихованні осіб, що скоїли злочини і проступки.

Верховний народний суд формується вищими органами державної влади: голову суду обирає ВЗНП, членів - Постійний комітет ВЗНП Верховний народний суд здійснює судовий нагляд за діяльністю загальних і спеціальних судів. Справи першої інстанції він практично не розглядає. Як і інші суди, він не користується незалежністю як особливої ланки державної влади: він несе відповідальність перед ВЗНП і його Постійним комітетом, що можуть у будь-який час змінити його склад.

Нижча ланка місцевих народних судів формується громадянами шляхом виборів, інші місцеві суди обираються місцевими органами державної влади. Судді місцевих судів, як і судді Верховного народного суду, також не користуються незмінністю й незалежністю: вони несуть відповідальність перед місцевими представницькими органами та їхніми постійними комітетами.

Спеціальних адміністративних судів у Китаї немає, але в загальних судах є палати (колегії) з адміністративних справ. Вони приймають скарги про порушення адміністративних прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб. У селах такі скарги розглядають комітети сільського населення (органи громадського самоврядування), рішення яких можна оскаржити в суді. 1993 р.

створені також арбітражні комісії і арбітражні суди з трудових спорів (від повіту та нижче), їх рішення не є остаточними, їх можна оскаржити в народному (державному) суді.

Конституція закріплює деякі загальновизнані принципи правосуддя, в тому числі право обвинуваченого на захист, рівність громадян при розгляді справ, право громадян різних національностей використовувати свою рідну мову в судочинстві.

Суди розглядають справи, як правило, колегіально, деякі кримінальні справи - за участю народних засідателів, які обираються колективами підприємств, установ і за місцем проживання. Нескладні цивільні й незначні кримінальні справи можуть бути розглянуті одноособово суддею.

Прокуратура. Прокурори здійснюють нагляд за законністю, підтримують обвинувачення у суді, беруть участь у розгляді деяких цивільних справ, якщо це викликано інтересами держави; ведуть розслідування більш складних кримінальних справ, за які призначаються суворі міри покарання (слідчі дії в цих випадках проводять слідчі при прокуратурах).

Вищий орган прокуратури - Верховна народна прокуратура на чолі з генеральним прокурором. На місцях створюються місцеві народні прокуратури, в армії - військові прокуратури. Є також транспортні й інші прокуратури. Місцеві прокуратури можуть створювати свої відділення в лісових районах, у районах гірничодобувної промисловості й інших місцях.

Прокуратура будується на строгій централізації, вона організаційно відділена від судів. Законодавство про прокуратуру вимагає від неї підтримувати тісний зв'язок з масами, вміти розрізняти і правильно розв'язувати, з одного боку, протиріччя між народом і його ворогами, а з іншого - протиріччя серед народу.

Генеральний прокурор призначається ВЗНП, члени Верховної народної прокуратури - Постійним комітетом ВЗНП, місцеві прокурори - генеральним і вищестоящими прокурорами.

§ 6. Національно-державнийустрій

Особливість національно-державного устрою КНР відбита в конституційно закріпленому значенні Китайської Народної Республіки як «єдиної багатонаціональної держави» (ст. 22). Така форма державного устрою - «єдиного і неподільного», «унітарного» зумовлюється, на думку китайських теоретиків, «реально

492

Розділ 29

ОсноізиконституційногоправаКНР

493

існуючими умовами Китаю», у тому числі й особливостями національних відносин у країні. В цих умовах у Китаї прийнята лише політика районної національної автономії для вирішення національного питання в країні.

Районна національна автономія в КНР не має характеру національної державності (до того ж, і право націй на самовизначення не фігурує в жодному законодавчому акті в КНР). Це адміністративна автономія. Райони національної автономії являють собою місцеві адміністративні райони, що перебувають під єдиним керівництвом держави і є невід'ємною її частиною. Такі райони утворюються в місцях компактного проживання нехансь-ких національностей (ст. 12 Конституції).

Головні положення з національного питання сформульовано в Конституції (розділ 6, статті 112-122). У Законі районної національної автономної Китайської Народної Республіки від 1 жовтня 1984 р., в основу якого покладено положення Конституції КНР 1982 p., коло основоположних ідей щодо національно-державного устрою КНР викладається більш конкретизовано, в уточнених формуваннях. Особлива увага в Законі звертається на забезпечення прав самоврядування. Районна національна автономія визначається у ньому не тільки як основна лінія у вирішенні національного питання в КНР, а й як найважливіший елемент політичної системи держави. Відповідно до Закону (ст. 6) органи самоврядування районів національної автономії можуть вживати певних заходів для прискорення економічного та культурного розвитку національних районів. Однак при цьому вони повинні ставити інтереси держави на перше місце та виконувати завдання, які визначають вищестоящі державні органи (ст. 7). Законом установлюється процедура обов'язкових консультацій вищестоящих органів з органами самоврядування у разі необхідності зміни кордонів автономної одиниці. Такі зміни повинні затверджуватися Державною Радою (ст. 14). У статті зазначається, що всі народні уряди районів національної автономії є адміністративними органами, які перебувають під єдиним управлінням Держради. У Законі докладно регламентуються норми представництва в ЗНП автономних одиниць національностей, крім того, що здійснює автономію. Конкретно розглядається захист інтересів неханців у господарській сфері, надання їм різних пільг і переваг з метою покращення економічної ситуації в національних районах. Законом про автономії гарантується можливість самостійного вирі-