Смекни!
smekni.com

Конституційне право зарубіжних країн, Ріяка (стр. 119 из 132)

§ 4. Системадержавнихорганів

Згідно з чинною Конституцією КНР до основних форм діяль­ності держави належить здійснення державної влади, державно­го управління, судової роботи, нагляду за законністю. Відповідно до цього, в КНР державні органи поділяються на чотири основні види - державна влада, управління, суд, прокуратура. Вони скла­дають єдину систему органів держави, що в Конституції визна­чається терміном «Державна структура». У главі IIIОсновного закону, яка установлює принципи організації та форми діяльності органів держави, є також статті про органи самоврядування в ра­йонах національної автономії Китаю, які, однак, організацією та порядком діяльності не відрізняються від місцевих державних органів у звичайних адміністративних одиницях країни.


Основу всієї системи державних органів у КНР складають представницькі органи державної влади - Всекитайські збори народних представників (ВЗНП) і місцеві збори народних пред­ставників (ЗНП). Крім ВЗНП та ЗНП різних ступенів до органів державної влади в КНР належать також утворені ними та підзвітні їм постійні комітети (ПК), що в період між сесіями зборів вико­нують усі їхні функції.

Особливість формування представницьких органів державної влади в тому, що відповідно до діючого Закону КНР про вибори до ВЗНП та місцевих ЗНП різних ступенів (у редакції 1986 p.), безпосередньо населенням на загальних рівних і прямих виборах таємним голосуванням обираються тільки органи державної вла­ди, що утворюються в адміністративно-територіальних одиницях низового (волості, національні волості та селища) та повітового рівнів. Решта ЗНП, а також ВЗНП обираються відповідними ниж-честоящими органами державної влади.

Прерогативою представницьких органів є їхня правомочність видавати закони та інші нормативні акти. У КНР це право нале­жить також і вищому колегіальному органу державної влади -Постійному комітету ВЗНП.

Нарівні з ПК ВЗНП частину повноважень глави держави в КНР здійснює Голова КНР. За своїм теперішнім статусом, він виконує в основному представницькі функції і у внутрішньополі­тичній діяльності, не має державно-адміністративних повнова­жень. Проте формально-юридично даний пост є одним з інсти­тутів державної влади.

До органів державного управління належать: центральний уряд (Державна Рада), міністерства, державні комітети та інші цент­ральні відомства, а також місцеві народні уряди різних ступенів, делеговані ними органи, департаменти, відділи, канцелярії, комісії.

Специфікою КНР є органічне включення до його державної структури вищого органу - Центральної воєнної ради (ЦВР), яка за Конституцією (ст. 93) «керує всіма Збройними силами держа­ви». Голова ВР обирається Всекитайськими зборами народних представників. Водночас він є головою Воєнної ради ЦК КПК.

Правовий статус усіх державних органів регулюється Консти­туцією країни.

Система місцевих органів влади і управління будується відповід­но до територіального поділу. В КНР прийнято триступеневу систе­му адміністративно-територіального поділу: верхню ланку склада-


490


Розділ 29


ОсновиконституційногоправоКНР


491



ють провінції, автономні райони та міста центрального підпорядку­вання; середню - автономні округи, повіти, автономні повіти та міста; а нижчу - волості, національні волості, селища, міські райони.

Правовий статус місцевих органів влади регулюється стаття­ми 95-121 Конституції КНР за Законом про організації місцевих зборів народних представників і місцевих народних урядів від 10 грудня 1982 р.

§ 5. Органисудуіпрокуратури

Суд. У Китаї існують загальні та спеціальні суди. Загальні -це Верховний народний суд і місцеві народні суди трьох ступенів -вищий, середній і нижчий. Спеціальні суди - це військові суди, але можуть утворюватись й інші спеціальні суди, що було не рідкістю у часи «культурної революції». На практиці, однак, згідно з традиціями населення не часто звертається до суду, віддаючи перевагу недержавним, неформальним методам розв'язання спорів. Судові органи виконують головним чином каральну функ­цію, а також покликані брати участь у перевихованні осіб, що скої­ли злочини і проступки.

Верховний народний суд формується вищими органами дер­жавної влади: голову суду обирає ВЗНП, членів - Постійний ко­мітет ВЗНП Верховний народний суд здійснює судовий нагляд за діяльністю загальних і спеціальних судів. Справи першої інстанції він практично не розглядає. Як і інші суди, він не кори­стується незалежністю як особливої ланки державної влади: він несе відповідальність перед ВЗНП і його Постійним комітетом, що можуть у будь-який час змінити його склад.

Нижча ланка місцевих народних судів формується громадя­нами шляхом виборів, інші місцеві суди обираються місцевими органами державної влади. Судді місцевих судів, як і судді Вер­ховного народного суду, також не користуються незмінністю й незалежністю: вони несуть відповідальність перед місцевими представницькими органами та їхніми постійними комітетами.

Спеціальних адміністративних судів у Китаї немає, але в за­гальних судах є палати (колегії) з адміністративних справ. Вони приймають скарги про порушення адміністративних прав і закон­них інтересів громадян і юридичних осіб. У селах такі скарги роз­глядають комітети сільського населення (органи громадського самоврядування), рішення яких можна оскаржити в суді. 1993 р.


створені також арбітражні комісії і арбітражні суди з трудових спорів (від повіту та нижче), їх рішення не є остаточними, їх мож­на оскаржити в народному (державному) суді.

Конституція закріплює деякі загальновизнані принципи пра­восуддя, в тому числі право обвинуваченого на захист, рівність громадян при розгляді справ, право громадян різних національ­ностей використовувати свою рідну мову в судочинстві.

Суди розглядають справи, як правило, колегіально, деякі кри­мінальні справи - за участю народних засідателів, які обирають­ся колективами підприємств, установ і за місцем проживання. Нескладні цивільні й незначні кримінальні справи можуть бути розглянуті одноособово суддею.

Прокуратура. Прокурори здійснюють нагляд за законністю, підтримують обвинувачення у суді, беруть участь у розгляді дея­ких цивільних справ, якщо це викликано інтересами держави; ведуть розслідування більш складних кримінальних справ, за які призначаються суворі міри покарання (слідчі дії в цих випадках проводять слідчі при прокуратурах).

Вищий орган прокуратури - Верховна народна прокуратура на чолі з генеральним прокурором. На місцях створюються місцеві народні прокуратури, в армії - військові прокуратури. Є також транспортні й інші прокуратури. Місцеві прокуратури можуть створювати свої відділення в лісових районах, у районах гірничо­добувної промисловості й інших місцях.

Прокуратура будується на строгій централізації, вона органі­заційно відділена від судів. Законодавство про прокуратуру ви­магає від неї підтримувати тісний зв'язок з масами, вміти розріз­няти і правильно розв'язувати, з одного боку, протиріччя між на­родом і його ворогами, а з іншого - протиріччя серед народу.

Генеральний прокурор призначається ВЗНП, члени Верхов­ної народної прокуратури - Постійним комітетом ВЗНП, місцеві прокурори - генеральним і вищестоящими прокурорами.

§ 6. Національно-державнийустрій

Особливість національно-державного устрою КНР відбита в конституційно закріпленому значенні Китайської Народної Рес­публіки як «єдиної багатонаціональної держави» (ст. 22). Така форма державного устрою - «єдиного і неподільного», «унітар­ного» зумовлюється, на думку китайських теоретиків, «реально


492


Розділ 29


ОсноізиконституційногоправаКНР


493



існуючими умовами Китаю», у тому числі й особливостями на­ціональних відносин у країні. В цих умовах у Китаї прийнята лише політика районної національної автономії для вирішення націо­нального питання в країні.

Районна національна автономія в КНР не має характеру на­ціональної державності (до того ж, і право націй на самовизна­чення не фігурує в жодному законодавчому акті в КНР). Це адмі­ністративна автономія. Райони національної автономії являють собою місцеві адміністративні райони, що перебувають під єди­ним керівництвом держави і є невід'ємною її частиною. Такі ра­йони утворюються в місцях компактного проживання нехансь-ких національностей (ст. 12 Конституції).

Головні положення з національного питання сформульовано в Конституції (розділ 6, статті 112-122). У Законі районної на­ціональної автономної Китайської Народної Республіки від 1 жовт­ня 1984 р., в основу якого покладено положення Конституції КНР 1982 p., коло основоположних ідей щодо національно-державно­го устрою КНР викладається більш конкретизовано, в уточнених формуваннях. Особлива увага в Законі звертається на забезпе­чення прав самоврядування. Районна національна автономія виз­начається у ньому не тільки як основна лінія у вирішенні націо­нального питання в КНР, а й як найважливіший елемент політич­ної системи держави. Відповідно до Закону (ст. 6) органи самоврядування районів національної автономії можуть вжива­ти певних заходів для прискорення економічного та культурного розвитку національних районів. Однак при цьому вони повинні ставити інтереси держави на перше місце та виконувати завдан­ня, які визначають вищестоящі державні органи (ст. 7). Законом установлюється процедура обов'язкових консультацій вищесто­ящих органів з органами самоврядування у разі необхідності зміни кордонів автономної одиниці. Такі зміни повинні затверджува­тися Державною Радою (ст. 14). У статті зазначається, що всі на­родні уряди районів національної автономії є адміністративними органами, які перебувають під єдиним управлінням Держради. У Законі докладно регламентуються норми представництва в ЗНП автономних одиниць національностей, крім того, що здійснює автономію. Конкретно розглядається захист інтересів неханців у господарській сфері, надання їм різних пільг і переваг з метою покращення економічної ситуації в національних районах. Зако­ном про автономії гарантується можливість самостійного вирі-