Конституційне право зарубіжних країн, Ріяка (стр. 1 из 132)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КОНСТИТУЦІЙНЕ

ПРАВО

ЗАРУБІЖНИХ

КРАЇН

Навчальний посібник

За загальною редакцією В. О. Ріяки

2-е видання, доповнене і перероблене

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ Юрінком Інтер

2006

0- 1794

ББК 67.300я73 К 65

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист М 14/18.2-589 від 24 березня 2004р.)

Рецензенти:

Тодика Ю. Н., доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України; Ярмиш О. Н., доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України

Колектив авторів:

Горшеньова М. С, кандидат юридичних наук, доцент — глави 1,9,24, 29; Журавка О. В., кандидат юридичних наук, доцент — глава 25; Закоморна К. О., кандидат юридичних наук, доцент — глави 2, 16, 22; Маєвська А. А., кандидат юридичних наук — глава 28; Овчаренко А. О. — глави 14, 21;

Ріяка В. О., кандидат юридичних наук, доцент (керівник авторського колективу) — глави 10, 13, 19, 20;

| Свічкарьов 0.1.1, кандидат юридичних наук, професор — глави 8,11,26,27; Семенов В. С, кандидат юридичних наук, професор — глави 7, 17; СтешенкоВ. М., кандидат юридичних наук — глава 18 (у співавторстві з Хорольським Р. Б.);

Тамм А. Є., кандидат історичних наук, професор — глави ЗО, 31; Трагнюк Л. Я., кандидат юридичних наук — глава 15; Харитонов 1.1., кандидат історичних наук, доцент — глава 23; Хорольский Р. Б., кандидат юридичних наук — глава 18 (у співавторстві зі Стешенком В. М.);

Цвік М. В., доктор юридичних наук, професор — глава 6; Шувалова В. А., кандидат юридичних наук, професор — глави 3,4,5,12.

Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / К 65 М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка та ін.; За заг. ред. В. О. Ріяки. — 2-е вид., допов. і перероб. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 544 с

ISBN966-667-158-1

Відповідно до навчальної програми з конституційного права зарубіжних країн у Загальній частині навчального посібника розкрито поняття коиституційно-правового регулювання; розглянуто устрій та державну політику, політичні партії та партійні системи, політичні режими, державний устрій, форми правління, вищі та місцеві органи влади тощо. В Особливій частині висвітлено питання конституційного права окремих країн світу, які належать до різних правових систем сучасності.

Призначений для студентів, аспірантів, викладачів юридичних вузів і факультетів, а також працівників органів державної влади.

ББК 67.300я73

© Колектив авторів, 2006 © Юрінком Інтер, 2006

ISBN966-667-158-1

Вступ

Навчальний курс «Конституційне право зарубіжних країн» разом з курсами «Теорія держави та права», «Історія держави та права», «Конституційне право України», становить основу підготовки фахівця-юриста. Конституційне право, сформоване навколо Основного Закону, є системою правових норм, яка регулює, перш за все, основи устрою суспільства, держави та правовий статус людини.

Тривалий час цей курс мав назву «Державне право зарубіжних країн». З позицій сьогодення термін «конституційне» більшою мірою відповідає проблематиці, сутності та змісту цієї дисципліни. Абсолютна більшість фахівців схиляється до того, що потрібно говорити про конституційне, а не про державне право¹. Термін «державне право», вважає більшість авторів, веде до того, що, з одного боку, виникає можливість значно ширше тлумачити термін «державне право», а з іншого - звузити це поняття. Наприклад, у джерелах цієї галузі права можуть міститися норми, що не стосуються конституційного права (норми фінансового, адміністративного, сімейного, цивільного та ін.). Але часто різні терміни несуть в собі один і той самий зміст. Приміром, у Німеччині йдеться про «державне право», а у більшості країн світу (США, Франції, Росії) - про «конституційне».

Конституційне право, що закріплює основні принципи та форми організації й функціонування державної влади, тісно пов'язане з реальним політичним життям. Істотні зміни в політичному житті нашої країни дістали відображення в корінних змінах щодо трактування та розуміння природи і характеру конституційного права, що автори, виходячи з загальнодемократичної концепції

¹ Останніми роками видано низку підручників та навчальних посібників з конституційного права, більшість з яких мають аналогічну назву. Див.: Алебастрова И. А. Конституционное право зарубежных стран. - М.: Юрайт, 2001; Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран: Учебник / Под общ.ред. В. М. Баглая, Ю. М. Лейбо, Л. М. Энтина. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999; Гршонис Э. П., Гршонис В. П. Конституционное право зарубежных стран: Курс лекций. - СПб.: Питер, 2002; Мишин А. А. Конституционное право зарубежных стран. - М., 1999; Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран. - М.: Юрист, 1997; Иностранное конституционное право / Под ред. В. В. Маклакова. - М., 1997 та ін.

0-1794

забезпечення та захисту прав людини, критичних оцінок тоталітарних форм організації державної влади, відобразили в цьому посібнику.

Конституційне право зарубіжних країн, як базова, динамічна галузь публічного права, має створити надійні гарантії захисту прав і свобод людини, обмежити державну владу, закріпити створення громадянського суспільства, посісти провідне місце в системі юридичних дисциплін, які викладаються у вищих юридичних навчальних закладах нашої країни.

HRCTMHR

Розділ 1

Поняттяконституційногоправо зарубіжнихкраїн

Конституційне право зарубіжних країн розглядають з трьох поглядів — як галузь права конкретних держав, як науку і як навчальну дисципліну в системі вищої юридичної освіти.

§ 1. Конституційнеправоякгалузьправа -взарубіжнихкраїнах

Конституційне право в кожній зарубіжній країні — це основоположна, фундаментальна галузь усієї національної системи права. Як і будь-яка інша галузь права, вона становить сукупність конституційно-правових норм, що закріплюють економічну, політичну й соціальну основи держави; права та обов'язки громадян (підданих); форми правління, державного устрою; політичний режим; організацію, компетенцію і порядок діяльності вищих і місцевих органів державної влади й управління; виборче право і виборчу систему. Ці норми встановлюються органами вищої державної влади і виражають волю панівних соціальних верств суспільства. Такі правові норми закріплюються в системі конституційних актів і спираються на примусову силу держави.

Визначаючи предмет державного права як галузі в системі національного права, слід звернути увагу на те, що всю сукупність норм державного права поділено на окремі групи норм — певні правові інститути зі стійкою сукупністю однорідних норм, які регулюють конкретний вид суспільних відносин. Це зумовлює структуру державного права як галузі відповідної національної системи права.

Конституційне право як фундаментальна галузь права становить основи адміністративного, фінансового, цивільного, кримінального, екологічного права та ін.

Конституційно-правові відносини, їх предмет і склад. Конституційне право, як і будь-яка галузь національного права, має свій окремий об'єкт регулювання. Це усталена сукупність різноманітних су-

Розділ 1

спільних відносин, які складаються у процесі здійснення державної влади, її формування та взаємодії між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. Ці відносини набувають правового характеру і перетворюються на конституційно-правові, оскільки вони врегульовані нормами конституційного права.

Суб'єктами конституційних правовідносин вважають таких учасників соціальних зв'язків у сфері здійснення державної влади, які мають конституційну правосуб'єктність і відповідний правовий статус. Традиційно — це глава держави (президент, монарх, президія представницького органу влади); парламент, його палати, голови палат, депутати; уряд, прем'єр-міністр, міністерства, центральні відомства, міністри; органи конституційного нагляду, конституційний суд; місцеві органи влади та управління, муніципалітети; федеральні органи державної влади; громадяни (піддані).

Правовий статус суб'єктів конституційних правовідносин відзначається різноманітністю складу і широтою сфер правового регулювання. Насамперед необхідно згадати конституційні правовідносини між центральними органами державної влади, наприклад, між главою держави і парламентом, парламентом і урядом, між главою держави та урядом у випадках контрасигнатури прем'єром чи міністрами актів монарха чи президента; між главою держави, парламентом і урядом, з одного боку, та органами конституційного нагляду — з іншого, у порядку опротестования останніми нормативно-правових актів, прийнятих згаданими центральними органами влади.

Значна кількість конституційних правовідносин існує у федеративних державах між союзом в особі його органів державної влади та окремими суб'єктами федерації, між окремими членами федерації тощо. Між центральними органами державної влади та муніципалітетами конституційні правовідносини складаються через здійснення «адміністративної опіки», внаслідок розпуску муніципалітетів, усунення від посади мерів, при вирішенні муніципальних спорів тощо.