Основи екології Білявський (стр. 97 из 98)

Отже, новий підхід сучасної екополітики до проблеми збереження біосфери й стабільного розвитку нашого суспільства, новий погляд на біосферу базуються на принципах сучасної й майбутньої людської діяльності: етичних та еколого-еконо-мічних.

ЯКІ¹'' '■'■■'^::'"'' ~'^:ШВВВИНЯВІ^^^І

Відомий німецький філософ та еколог Е. Калленбах пропонує низку етичних правил поводження людини на Землі. Запам'ятаймо їх.

• Люби й шануй Землю, яка благословляє життя й управляє
ним.

• Вважай кожний твій день на Землі священним і святкуй
зміну пір року.

• Не вважай себе вищим за інші живі істоти й не поводься
так, щоб вони зникали.

• Будь вдячним тваринам і рослинам за їжу, яку вони тобі
дають.

• Обмежуй кількість своїх нащадків, бо велике число людей -
обтяжливе для Землі.

• Не занапащай і не забруднюй багатств Землі зброєю війни.

• Не ганяйся за прибутками від багатств Землі, а намагайся
відновлювати її виснажені сили.

• Не приховуй від себе й від інших наслідків твоєї діяльності
на Землі.

• Не обкрадай майбутніх поколінь, виснажуючи й забрудню
ючи Землю.

• Споживай дари Землі помірно, бо всі її мешканці мають
однакове право на її багатства.

401

Стратегіяйтактикавиживаннялюдства

Стратегіяйтактикавиживаннялюдства

В узагальненому вигляді етичні й еколого-економічні принципи подано відомим американським ученим-екологом Д. Чирасом (1992). Він вирізнив три основних етичних принципи:

• людство має обмежені .запаси природних ресурсів, які необ
хідно розподіляти між усіма живими істотами планети («не все
тільки для нас»);

• людство — частинка Природи й суб'єкт, на який поширюють
ся всі її Закони. Ми не маємо права ґвалтувати Природу й
нехтувати її Законами, бо це згубить цивілізацію;

• людство не повинне керувати Природою, воно має навчитися
співпрацювати та існувати в гармонії з нею.

Ми додамо ще один принцип: людина — також частинка Космосу, могутні сипи якого постійно впливають на її здоров 'я, психіку й поведінку. Нам необхідно вивчати процеси й закони розвитку космічних систем і враховувати їх у своїх стосунках із навколишнім світом. Найближчим часом особливу увагу слід звернути на стан близького Космосу (10—30 тис. км від поверхні планети), який для Землі не менше важить, ніж атмосфера чи гідросфера, але набагато вразливіший. У зв'язку з освоєнням космічного простору людиною забруднення близького Космосу набуло загрозливих масштабів: у межах екосфери вже «літає» близько 3 тис. т предметів штучного походження, уламків супутників, космічних ракет і кораблів, що в 150 тис. разів перевершує масу метеоритних тіл; у першій половині XXI ст. маса космічного сміття може збільшитися до 4—5 тис. т, а це вже — реальна загроза середовищу та існуванню людства через появу електромагнітних аномалій.

Головні еколого-економічні принципи:

• консервація, збереження ресурсів та енергії, розумне самообме
ження в усіх сферах життєдіяльності;

• рециклічність, тобто максимально можливе багаторазове вико
ристання матеріалів у виробництві;

• відновлення ресурсів;

• контроль рівня забруднень усіх типів, його стабілізація та зни
ження, впровадження нових технологій в енергетиці, промисло
вості, сільському господарстві, на транспорті, вповільнення
темпів зростання населення.

Перебудова мислення, переоцінка цінностей — важливі, але надзвичайно складні завдання людства, оскільки їх вирішення пов'язане з руйнуванням міфів, усталених уявлень, доктрин і навіть деяких релігійних настанов, що протягом тривалого часу

402

вкорінювались у свідомість людей. Як зазначив А. Печчеї, нова людина мусить знищити в собі насамперед такі риси характеру, як жорстокість, жадібність, заздрість, ненависть і невігластво.

У регулюванні характеру та рівня психологічних реакцій населення на ті чи інші екологічні процеси й ситуації провідна роль належить учителям, викладачам вищих закладів освіти, журналістам, письменникам, ученим-публіцистам, служителям церкви, діячам мистецтва, засобам масової інформації. В екологізації свідомості людства важливу роль відіграли такі видатні особистості, як Дж. Даррелл, Г. Торо, Б. Коммонер, А. Швейцер, P. Kap-сон, Ж.-І. Кусто, Л. Олдо, Д. Медоуз, Дж. Адамсон, А. Гор, А. Чехов, К. Паустовський, Ч. Айтматов, Л. Леонов, О. Яблоков, М. Моисеев, М. Реймерс, В. Данилов-Данільян, К. Лосев, В. Рас-путін, Л. Адамович, А. Платонов, О. Гончар, С. Плачинда, Ю. Щербак, В. Поліщук і багато інших.

На завершення слід зазначити, що шлях, яким прийшли до свого благополуччя розвинені країни, неприйнятний для людства в цілому, бо не гарантує екологічної й соціальної безпеки планети в соціально несправедливому світі. Досвід останнього десятиліття засвідчив, що кожна країна повинна мати свою стратегію еколого-збалансованого розвитку, свій шлях збереження й відтворення природи рідного краю з урахуванням природних, географічних, історичних, соціально-економічних аспектів.

Сучасні шляхи розвитку ведуть до нестабільності, поглиблення кризи. Настав час гармонізувати життєдіяльність суспільства на таких принципах:

• зміна філософії життя людини, суспільства, в основу якої мають
бути покладені культурні й духовні традиції, настанови на збе
реження соціально-екологічної цілісності середовища існування;

• визнання людини, родини, етносу, суспільства, нації, держави
вищою цивілізаційною цінністю;

• всебічний розвиток освіти, особливо екологічної, як рушійної
сили цивілізаційного розвитку;

• визнання стабільності суспільства, соціумів, поселень метою
гармонізації життєдіяльності людства;

• екологічне оздоровлення природних об'єктів, ландшафтів як
середовища існування й домінанти життя, зменшення техно
генного навантаження на них;

• спрямування технологічних та інноваційних змін на підтриман
ня стабільності й динамічної рівноваги довкілля й розвитку.

Списокрекомендованої літератури

Списокрекомендованоїлітератури

1. Агроэкология / Под ред. В. А. Черникова, А. И. Чекереса. — М., 2000.

2. Акимова Т. А., Хаскин В. В. Экология. — 2-е изд. — М., 2001.

3. Аіексеенко В. А. Экологическая геохимия. — М., 2000.

4. Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР. —
М., 1978.

5. Бишвський Г. О., Бутченко Л. /., Навроцький В. М. Основи екології: Те
орія та практикум. — К., 2002.

6. Бишвський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної еко
логії. — 2-ге вид. — К., 1995.

7. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С, Костіков І. Ю. Основи екологічних
знань. — К., 2000.

8. Воронков Н. А. Экология: общая, социальная, прикладная. — М., 1999.

9. Гайнріх Д., Гергт М. Екологія. — К., 2001.

10. Геоэкология / В. А. Боков, А. В. Ена, В. Г. Ена и др. — Симферополь,
1996.

11. Глухое В. В., Лисочкина Т. В., Некрасова Т. П. Экономические основы
экологии. — СПб., 1995.

12. Гор А. Земля у рівновазі: Екологія і людський дух. — К., 2001.

13. Homo sapiens против Homo technocraticus / Сост. 3. Т. Братко,
И. Ю. Харченко. - К., 1981.

14. Григорьев А. А. Экологические уроки прошлого и современности. —
М., 1991.

15. Губский Ю. И., Долго-Сабуров В. Б., Храпак В. В. Химические катаст
рофы и экология. — К., 1993.

16. Данилов-Данильян В. И., Лосев К. С. Экологический вызов и устойчи
вое развитие. — М., 2000.

17. Дідух Я. П. Популяційна екологія. — К., 1998.

18. Дорогунцов С. I., Коценко К. Ф., Аблова О. К. Екологія. — К., 1999.

19. Емельянов И. Г. Разнообразие и его роль в функциональной устойчи
вости и эволюции экосистем. — К., 1999.

404

20. Закон України про екологічну експертизу. — К., 1995.

21. Закон України про охорону навколишнього природного середови
ща. - К., 1991.

22. Коммонер Б. Замыкающийся круг. — Л., 1974.

23. Крисаченко В. С. Екологічна культура. — К., 1996.

24. Куценко A. U., Писаренко В. И. Охрана окружающей среды в сельском
хозяйстве. — К., 1991.

25. Мельник Л. Г. Экологическая экономика. — Сумы, 2001.

26. Моисеев Н. И. Судьба цивилизации: Путь разума. — М., 1998.

27. Національна доповідь про стан навколишнього природного середови
ща в Україні у 2000 році. — К., 2001.

28. Одум Ю. Экология: В 2 т. — М., 1986.

29. Основні напрями державної політики України в галузі охорони
довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення еко
логічної безпеки. — К., 1999.

30. Охрана окружающей среды / А. М. Владимирович, Ю. И. Ляхин,
Л. Т. Матвеев и др. — Л., 1991.

31. Петров К. М. Общая экология: Взаимодействие общества и приро
ды. — 2-е изд. — СПб., 1998.

32. Печчеи А. Человеческие качества. — М., 1984.

33. Реймерс Н. Ф. Надежды на выживание человечества: Концептуальная
экология. — М., 1997.

34. Реймерс Н. Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы, гипоте
зы). — М., 1994.

35. Риклефс Р. Основы обшей экологии. — М., 1979.

36. Степановских А. С. Экология. — М., 2001.

37. Ситник К. М., Брайон А. В., Гордецкий А. В. Биосфера. Экология. Ох
рана природы: Справ. — К., 1987.

38. Уайнер Дж. Экология человека. — М., 1979.

39. Уиттекер Р. Сообщества и экосистемы. — М., 1980.

40. Урсул А. Д. Концепция выживания и устойчивого развития цивилиза
ции. - М, 1993.

41. Хижняк М. I., Нагорна А. М. Здоров'я людини та екологія. — К., 1995.

42. Шевчук В., Білявський Г., Саталкін Ю. та ін. Ноосферогенез і гар
монійний розвиток. — К., 2002.

43. Шевчук В. Я., Саталкін Ю. М., Білявський Г. О. та ін. Гармонія
життєвих сил Дніпра: Еколого-духовні нариси. — К., 2002.