Банківське право України (Качан) (стр. 11 из 54)

Отже, враховуючи вищевикладене, можна дати більш ґрунтовне визначення поняття «підприємство» (і банківської установи зокрема): це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської (підприємницької) діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банках.

Таким чином, в результаті наведеного вище аналізу стає очевидним, що комерційний банк має всі ознаки підприємства. Цей висновок може бути використаний для вирішення не тільки теоретичних, але й суто практичних задач. Так, у випадках, коли банківським законодавством не врегульовано те чи інше питання, повинні застосовуватися загальні норми законодавства про підприємства.

Законодавство України визначає, що сучасні комерційні банки згідно зі своїм правовим положенням не повинні здійснювати адміністративно-контрольних повноважень стосовно клієнтів, як це відбувалось у державних банках до реформи. Однак в деяких випадках на комерційні банки покладаються обов'язки по контролю за діяльністю клієнтів, але Цей контроль не може мати цивільно-правового характеру, оскільки він не пов'язаний з комерційними інтересами самого банку.

⁴- 3111

Тема З

Комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи

Наведемо деякі приклади. Так, в пункті 3 Указу Президента України від 12 травня 1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» зазначається, що на комерційні банки покладаються зобов'язання здійснювати контроль за дотриманням вимог цього Указу юридичними та фізичними особами, суб'єктами підприємницької діяльності в частині дотримання норм по регулюванню обігу готівки. У Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» комерційні банки названі серед органів, які здійснюють валютний контроль. Відповідно до наданих повноважень вони мають право проводити перевірки дотримання резидентами і нерезидентами валютного законодавства, зобов'язані здійснювати контроль за своєчасністю та повнотою реалізації частини експортної виручки резидентів, яка підлягає обов'язковому продажу на внутрішньому валютному ринку.

Отже, комерційний банк — це підприємство, але підприємство особливого роду. Якщо в діяльності звичайного підприємства гроші виконують головним чином роль засобу платежу, то в банківській діяльності самі гроші виступають в ролі товару. Слід зазначити, що ця особливість банківського підприємства робить його настільки своєрідним, що воно об'єктивно потребує спеціального правового регулювання, відмінного від загального законодавства про підприємства. Таке регулювання здійснюється на підставі законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України» та низки інших нормативних актів, які відносяться до банківського законодавства.

§ 2. Види операцій, послуг та угод,

які укладаються комерційними банками

Комерційні банки мають здійснювати такі групи угод:

— банківські операції, які складають безпосередній
предмет діяльності;

— угоди, які мають допоміжне значення та служать для
забезпечення організаційних та матеріальних переду-

мов роботи банку (закупка паперу, канцелярського приладдя, оренда приміщення тощо);

— інші небанківські угоди, не заборонені законом, але
не включені до попередніх груп (наприклад, застосу
вання інших підприємств та організацій).

Відповідно до ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки можуть виконувати такі операції:

— залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів;

— здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, бан-
ків-кореспондентів та їх касове обслуговування;

— ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

— фінансування капітальних вкладень за дорученням
власників або розпорядників інвестованих коштів;

— випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків,
акредитивів, акцій, облігацій, векселів тощо);

— купівля, продаж і зберігання платіжних документів,
цінних паперів, а також операції з ними;

— видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань
за третіх осіб, що передбачають їх виконання у гро
шовій формі;

— придбання права вимоги з поставки товарів і надання
послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та
інкасація цих вимог (факторинг);

— придбання за власні кошти засобів виробництва для
передачі їх в оренду (лізинг);

— купівля в організацій і громадян та продаж їм інозем
ної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на ра
хунках і вкладах;

— купівля і продаж в Україні та за кордоном монетар
них металів;

— залучення і розміщення дорогоцінних металів на ра
хунки і вклади та інші операції з цими цінностями,
відповідно до міжнародної банківської практики;

— довірчі операції (залучення та розміщення коштів,
управління цінними паперами тощо) за дорученням
клієнтів;

— надання консультаційних послуг;

— проведення операцій по касовому виконанню держав
ного бюджету за дорученням Національного банку
України;

Тема З

Комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи

— здійснення інших операцій з дозволу Національного

банку України.

Операції, передбачені вищезазначеною статтею, проводяться в грошових одиницях, що перебувають в обігу на території України, в порядку, встановленому Національним банком України.

Слід зазначити, що Положення НБУ від 27 березня 1996 р. «Про порядок ліцензування банків в Україні» також містить перелік (37 позицій) банківських операцій та інших видів діяльності, які банк має право здійснювати.

Будь-яка банківська операція являє собою одну або декілька цивільно-правових угод. Як правило, в поняття банківської операції включаються не тільки юридично значимі, але й ціла низка фактичних дій, пов'язаних з бухгалтерським оформленням таких угод.

До числа характерних ознак, притаманних всім банківським операціям, можна віднести:

по-перше — тривалий характер ділових зв'язків; по-друге — довірчий характер банківських операцій (він виявляється, наприклад, в праві банкіра відмовити клієнту в кредитуванні, якщо у банка є сумніви щодо його платоспроможності);

по-третє — фактична нерівність банківського підприємства та його клієнта;

по-четверте — стандартні форми банківських операцій, що здебільшого пояснюється масовим та однотипним характером останніх;

по-п'яте — однотипність правового регулювання банківських операцій в різних країнах, що є результатом різноманітних методів уніфікації права, які регламентують кредитні та розрахункові відносини. Свого часу відомим вченим-юристом М. М. Агарковим була запропонована класифікація банківських угод у відповідності з функціями банку, з якої випливає, що банку притаманні три основні функції:

1) утворення коштів (пасивні операції);

2) надання кредиту (активні операції);

3) сприяння платіжному обороту.

Цю класифікацію було враховано при визначенні класифікації банківських операцій банківським законодавством України.

Так, відповідно до 1 розділу Положення НБУ від 27 березня 1996 р. операції банків, які підлягають ліцензуванню, поділяються на:

1)активні операції:

— надання кредитів банкам;

— надання кредитів юридичним особам;

— надання кредитів фізичним особам;

— вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних
осіб.

2) пасивні операції:

— залучення депозитів юридичних осіб;

— залучення депозитів фізичних осіб;

— отримання кредитів від банків;

— випуск цінних паперів (облігацій, ощадних сертифіка
тів тощо).

3)операції з готівкою:

— касове обслуговування клієнтів;

— перевезення грошово-валютних цінностей.

4)розрахункові операції:

— ведення рахунків клієнтів (резидентів) та здійснення
розрахунків за їх дорученням (у національній валюті
України);

— ведення розрахунків банків-кореспондентів (резиден
тів) та здійснення розрахунків за їх дорученням (у
національній валюті);

— проведення операцій по касовому виконанню держав
ного бюджету, в тому числі ведення бюджетних ра
хунків клієнтів та рахунків державних позабюджет
них фондів за дорученням Національного банку Ук
раїни і Головного управління Державного казначей
ства Міністерства фінансів України;

5)операції з валютними цінностями:

— ведення валютних рахунків клієнтів;

— неторгові операції;

— встановлення прямих кореспондентських відносин з
іноземними банками;

— встановлення кореспондентських відносин з інозем
ними банками (робота через кореспондентські рахун-

Тема З

Комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи