— назва представництва;
— відомості про поточний рахунок;
— поштова адреса і телефони;
— прізвище керівника представництва.
Комерційні банки можуть також відкривати філії та представництва на території інших держав на підставі згоди регіонального управління НБУ і наявності ліцензії на здійснення інвестицій за кордоном у зв'язку зі створенням філії і представництва на території іншої держави.
Для відкриття філії та представництва на території іншої держави комерційний банк подає до регіонального управління НБУ такі документи:
1) клопотання про відкриття філії або представництва;
2) рішення зборів акціонерів (учасників) про створення
філії або представництва (протокол або витяг з протоколу,
"засвідчений печаткою банку);
3) затверджене в установленому порядку положення про
філію або представництво за підписом голови правління, зас
відченим печаткою банку;
4) основні відомості із законодавчих актів, що регламен
тують банківську діяльність держави, в якій передбачається
відкрити філію або представництво банку.
У тижневий строк регіональне управління НБУ подає Національному банку України пакет вищезазначених документів, а також оформлену відповідним чином згоду на відкриття філії або представництва на території іншої держави.
Згода регіонального управління НБУ за місцезнаходженням банку на відкриття філії або представництва на території інших держав надається банку за умови дотримання вимог, що перелічені в п. 44 Положення, наявності зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу в розмірі, еквівалентному 5 млн євро за офіційним курсом НБУ на Зі березня кожного року, а також якщо строк роботи банку
78
Тема 4']
Порядок створення та припинення діяльності комерційних банків
79
Дозвіл на відкриття комерційним банком філії або представництва на території іншої держави надається у вигляді листа за підписом заступника Голови Правління НБУ і діє протягом трьох місяців.
Слід звернути увагу на той факт, що філія і представ-І ництво, які створюються комерційним банком на території] іншої держави, реєструються відповідно до вимог законодав-1 ства цієї держави.
В термін не пізніше одного місяця після реєстрації філії] чи представництва контрольним органом держави, на території якої вони створюються, комерційний банк подає до Національного банку України та регіонального управління НБУ за місцезнаходженням банку легалізовані в установленому і порядку (якщо інше не передбачено міжнародними договорами) документи про реєстрацію філії чи представництва на те-1 риторії іншої держави і положення про філію або представництво або дозвіл контрольного органу держави на здійснен- ■ ня певної банківської діяльності.
§ 4. Припинення діяльності комерційного банку
Відповідно до діючого законодавства юридична особа, в тому] числі банк, припиняє свою діяльність шляхом ліквідації або реорганізації.
Ліквідація — це форма припинення діяльності юридичної особи, пов'язана з ліквідацією справ та майна. Розпадаються всі елементи, які в своїй єдності були основою виникнення юридичної особи, тобто її існування припиняється.
У випадку реорганізації не ліквідується майно юридичної особи, але суб'єктом прав на майно і суб'єктом відповід- і ноі діяльності, а також зобов'язань, що з неї витікають, стає правонаступник — інша юридична особа.
Реорганізація юридичної особи (банку) може здійснюватися шляхом злиття, поділу, виділення, перетворення.
При злитті дві і більше юридичних особи об'єднуються в одну юридичну особу. Виділяють також приєднання як окремий випадок злиття, коли до однієї юридичної особи приєднується інша. Діяльність останньої припиняється, однак перша існує далі, лише розширивши обсяг своєї діяльності або змінивши її характер.
При розділі одна юридична особа перетворюється в дві або більше самостійні юридичні особи.
В результаті перетворення змінюється організаційно-правова форма підприємства або форма власності, на якій воно засновано. Виділення є особливим видом розділу.
При злитті та поділі все майно (актив і пасив) переходить до тільки-но створеної юридичної особи; при приєднанні — до тих юридичних осіб, які залишилися. Таким чином, з реорганізацією пов'язане правонаступництво. При поділі складається роздільний баланс, права та обов'язки розподіляються між щойно створеними юридичними особами відповідно до обсягу їх діяльності. Аналогічний порядок застосовується у випадку виділення однієї юридичної особи з іншої.
Реорганізація комерційного банку може здійснюватися як добровільно — на підставі рішення загальних зборів засновників банку, так і примусово — на підставі рішення Національного банку України.
На сьогодні реорганізація комерційних банків, як правило, здійснюється шляхом злиття, коли один комерційний банк зливається з іншим або перетворюється в філію іншого банку, втрачаючи статус юридичної особи. В багатьох випадках це трапляється тоді, коли комерційний банк не спроможний підняти величину статутного фонду до мінімального рівня, визначеного Національним банком України.
Ліквідація комерційного банку також може бути здійснена як в добровільному, так і в примусовому порядку.
Добровільна ліквідація здійснюється на підставі рішення загальних зборів засновників банку.
Примусова ліквідація комерційного банку можлива в таких випадках:
— на підставі рішення НБУ про відкликання у банку ліцензії за будь-які порушення, які не пов'язані з платоспроможністю;
80
Тема 41 Гіорядок створення та припинення діяльності комерційних банків
81
Умови, за яких НБУ може відкликати ліцензію, передбачені ст. 62 Закону України «Про Національний банк України».
Слід зазначити, що відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій тісно пов'язано з порядком ліквідації банківської установи. Відкликання ліцензії на всі операції при певних порушеннях може стати приводом для ліквідації банку.
Розглянемо більш детально процедуру ліквідації банку. Національний банк України має право припиняти діяльність комерційних банків та їх філій у випадку:
— виявлення недостовірних даних, на підставі яких во
ни були зареєстровані;
— затримки початку діяльності більш ніж на один рік з
моменту реєстрації;
— здійснення операцій, заборонених ст. З Закону «Про
банки і банківську діяльність» (діяльність у сфері ма
теріального виробництва, торгівлі, страхування), а
також таких, що виходять за межі їх правоздатності;
— систематичного порушення економічних нормативів,
невиконання розпоряджень НБУ;
— надання недостовірної інформації або ненадання звіт
ності;
— збиткової діяльності, виникнення положення, яке заг-]
рожує інтересам їх вкладників та кредиторів;
— виявлення порушень вимог антимонопольного зако
нодавства та створення перешкод при використанні
клієнтом права вільно обирати банк;
— визнання банку неплатоспроможним (банкрутом).
Припинення діяльності комерційного банку шляхом ліквідації здійснюється в порядку, передбаченому законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про господарські товариства», «Про банкрутство» (нова назва в редакції Закону від ЗО червня 1999 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом), а також Положенням НБУ від 4 лютого 1998 р. «Про застосування Національним банком і України заходів впливу до комерційних банків за порушення і банківського законодавства», із змінами та доповненнями,
які були внесені постановою Правління НБУ від 31 березня 1999 р. № 156.
Рішення про примусову ліквідацію комерційного банку приймається Правлінням НБУ та оформлюється відповідною постановою. Цією постановою також відкликається ліцензія на право здійснення всіх банківських операцій, припиняються повноваження правління, ради банку і загальних зборів комерційного банку. Копія постанови про ліквідацію комерційного банку, відкликання ліцензії на право здійснення всіх банківських операцій надсилається комерційному банку в день її прийняття.
У разі прийняття рішення про ліквідацію комерційного банку та відкликання ліцензії на право здійснення всіх банківських операцій керівник регіонального управління НБУ, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку, не пізніше наступного дня після прийняття відповідного рішення припиняє всі активні операції за кореспондентськими (суб-кореспондентськими) рахунками як у національній, так і в іноземній валютах. У тому випадку, якщо комерційний банк має відкриті кореспондентські рахунки у закордонних банках, ліквідаційна комісія на підставі відповідної інформації регіонального управління НБУ, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку, доводить до цих банків рішення про ліквідацію комерційного банку та забезпечує повернення коштів з кореспондентських рахунків на накопичувальний рахунок ліквідатора (ліквідаційної комісії).