Продаж або реорганізація банку, що ліквідується, можуть здійснюватися за умови згоди кредиторів, майнові вимоги яких становлять не менше двох третин суми визначених претензій до банку. Згода кредиторів на продаж або реорганізацію банку, що ліквідується, оформляється відповідним протоколом зборів кредиторів. При цьому між ліквідатором (ліквідаційною комісією) і юридичною особою, яка бажає викупити банк у цілому або приєднати його, укладається угода про переведення боргу (угода про умови проведення реорганізації) та здійснюється реструктуризація статутного капіталу. У разі продажу або реорганізації банку, що ліквідується, вся сукупність майнових прав і зобов'язань переходить до юридичної особи, яка бажає викупити банк у цілому або приєднати його до банку-правонаступника, за передатним балансом, що складається на підставі проміжного ліквідаційного балансу.
86 |
Тема 4
На підставі висновків регіонального управління та відповідного підрозділу системи банківського нагляду і за умови перерахування юридичною особою, яка бажає викупити банк у цілому або приєднати його, коштів (крім випадків, коли приєднання банку, що ліквідується, не пов'язане з потребою формування банком-правонаступником капіталу в необхідному розмірі) на окремий накопичувальний рахунок № 3207, відкритий у відповідному регіональному управлінні НБУ, у необхідному для формування капіталу банку розмірі] згідно з п. 3.1 Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затвердженої постановою; Правління НБУ від 14 квітня 1998 р. № 141, Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків Національного» банку України може давати дозвіл на продаж або реорганіза-цію банку, що ліквідується. У разі реорганізації банку, що] ліквідується, шляхом приєднання банк-правонаступник здійснює організаційні заходи згідно з чинним законодавством і нормативними актами Національного банку України, що регламентують процедуру реорганізації комерційних банків.У разі ліквідації банку шляхом продажу частини або усіх його активів ліквідатор (ліквідаційна комісія) протягом трьох місяців з дня свого призначення здійснює інвентаризацію активів банку. У цей термін ліквідатор (ліквідаційна комісія) має право розірвати договори про надання банком послуг, а також припинити зобов'язання банку щодо оренди (найму) рухомого і нерухомого майна, попередньо повідомивши про це іншу сторону за тридцять днів.
Ліквідатор (ліквідаційна комісія) у двомісячний термін з дати призначення зобов'язаний:
— припинити трастові зобов'язання банку, повернути
власнику всі активи та матеріальні цінності, що пере
бувають у довірчому управлінні банку, здійснити ос- ]
таточні розрахунки за трастовими рахунками;
— надіслати повідомлення всім клієнтам, які користу- І
ються послугами відповідального зберігання, про не
обхідність вилучити свої цінності протягом місяця.
Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Вони переходять у
Порядок створення та припинення діяльності комерційних банків 87
розпорядження Національного банку України для повернення законним власникам.Ліквідатор (ліквідаційна комісія) у строк до трьох місяців від дня, зазначеного у повідомленні про ліквідацію, здійснює такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів:
1) складає перелік акцептованих ним вимог для затвер
дження Національним банком України;
2) відхиляє вимоги у разі сумніву в їх дійсності;
3) визначає суму заборгованості кожному кредитору та
черговість погашення вимог;
4) сповіщає кредиторів про акцептування вимог;
5) щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення
про день і місце, де можна ознайомитись з переліком вимог,
та про дату подання цього переліку Національному банку
України.
Після закінчення періоду, протягом якого можна подавати вимоги та проводити роботу щодо визнання або відхилення вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) складає проміжний ліквідаційний баланс, враховуючи результати проведеної інвентаризації активів та майна банку, і подає його до регіонального управління НБУ. Він повинен містити дані про майно банку, що залишилося, список вимог кредиторів та результати розгляду їх вимог. Проміжний ліквідаційний баланс зменшується на суму незаявлених та невизнаних вимог кредиторів.
Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний щомісяця письмово повідомляти регіональне управління НБУ, в якому відкрито кореспондентський рахунок банку, про результати роботи та надавати необхідні документи. Така інформація обов'язково повинна містити дані про стягнення дебіторської заборгованості, стан реалізації майна банку та розрахунки з кредиторами.
Регіональне управління НБУ, в свою чергу, зобов'язане Щомісяця інформувати відповідний департамент системи банківського нагляду НБУ про роботу ліквідатора (ліквідаційної комісії). На вимогу зазначеного департаменту та регіонального управління ліквідатор зобов'язаний надати додаткову інформацію.
Для того, щоб задовольнити вимоги кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) проводить роботу щодо продажу майна комерційного банку. Рішення про продаж майна прий-
Те
ПорЯДок створення та припинення діяльності комерційних банків
89
В оголошенні зазначаються:
1) назва, опис та інша необхідна інформація про майно;
2) місце "а час аукціону, що має бути проведений протя
гом місяця після опублікування оголошення;
3) умови покупки.
У тому випадку, якщо покупці відсутні і неможливо реалізувати повністю або частково майно банку, ліквідатор вирішує з кредиторами питання про передачу їм майна в рахунок задоволення претензійних вимог.
Вимоги кредиторів до банку, що ліквідується, задоволь-і няються за рахунок коштів банку у такій послідовності:
1)витрати і винагородження ліквідатора (ліквідаційної
комісії) згідно із затвердженим кошторисом та договором з
Національним банком України;
2) витрати Національного банку України, здійснені з ме
тою забезпечення проведення ліквідації;
3) вимоги кредиторів, забезпечені заставою (сума, що ви
плачується, не перевищує вартість застави);
4) зобов'язання перед працівниками банку з оплати пра
ці, не виконані та накопичені до дня призначення ліквідато
ра (ліквідаційної комісії);
5) вимоги щодо державних і місцевих податків та непо
даткових платежів до бюджету і вимоги органів державного
страхування та соціального забезпечення;
6) вимоги інших кредиторів;
7) всі інші вимоги.
Слід зазначити, що вимоги кожної із наступних категорій і задовольняються тільки після повного задоволення вимог попередньої черги.
Активи, що залишились після погашення усіх вимог до банку, розподіляються між акціонерами (учасниками) відповідно до кількості акцій, що їм належать.
Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний використовувати кошти Спеціального фонду страхування вкладів фізичних осіб, створеного відповідно до постанови Правління НБУ від 22 лютого 1999 р. № 72, тільки за цільовим призначенням для задоволення вимог вкладників — фізичних осіб,
вимоги яких задовольняються за рахунок цих коштів пропорційно розміру вкладу.
Вимоги кредиторів не задовольняються у таких випадках:
1) майна банку не вистачає для задоволення вимог;
2) вимоги не надійшли протягом встановленого часу;
3) вимоги не визнані ліквідатором (ліквідаційною комі
сією), не оскаржені кредитором в установленому порядку
або, за запереченням кредитора, прийнято рішення про неза
доволення його вимоги.
У випадку, коли виникають спори щодо виплати заборгованості банку його кредиторам, кошти не підлягають розподілу між акціонерами (учасниками) до вирішення цих спорів.
Від дня прийняття рішення про ліквідацію комерційного банку припиняється нарахування пені та відсотків з усіх видів заборгованості банку та штрафів, нарахованих за результатами перевірок, здійснених Національним банком України, місцевими державними податковими адміністраціями тощо, а також за активними та пасивними операціями, у тому числі за депозитами. З цього дня також припиняється нарахування процентів банками-кореспондентами за міжбанків-ськими кредитами, наданими ними банку, що ліквідується.