Банківське право України (Качан) (стр. 2 из 54)

Запропонований термін «банківське право» містить норми, що регулюють досить вузьке коло питань: це, перш за

Тема 1

Предмет і метод банківського права

все, діяльність комерційних банків та головного банку держави, а також основні принципи організації кредитної системи та порядок надання кредитними установами різноманітних послуг клієнтам. Тому, як вважає Л. Г. Єфімова, ті суспільні відносини, які певною мірою регулюються банківським правом, не можна визнати настільки своєрідними, щоб вони змогли скласти предмет окремої галузі права.

Переходячи до з'ясування методу банківського права, необхідно згадати, що розуміється під методом правового регулювання в правовій науці взагалі.

Метод правового регулювання — це сукупність прийомів, способів впливу права на суспільні відносини. Так, наприклад, цивільне право використовує такий метод правового регулювання, в якому основною ознакою є юридична рівність учасників відповідних правовідносин, адміністративне право — метод владних приписів, основою якого є юридична нерівність учасників таких правовідносин.

Відносини комерційних банків з головним банком держави переважно є відносинами влади та підпорядкування із застосуванням методу владних приписів. Але вже самі відносини комерційних банків з клієнтами і один з одним мають в своїй основі юридичну рівність сторін, тобто в даному випадку використовується цивільно-правовий метод правового регулювання суспільних відносин. Таким чином, метод правового регулювання банківської діяльності є неоднорідним, бо він заснований на двох різних методах регулювання, які притаманні цивільному та адміністративному праву.

Вищевизначені суспільні відносини регулюються, окрім норм банківського права, також нормами інших галузей права, головним чином цивільного, фінансового та адміністративного. В окремих випадках, пов'язаних з порушенням суб'єктами банківського права діючого чинного законодавства, правовідносини в сфері банківської діяльності регулюються також нормами кримінального права.

Все це свідчить про те, що банківське право можна визначити як комплексну галузь права.

Отже, ми розглянули різні точки зору стосовно того, чи можна вважати банківське право самостійною галуззю права. Враховуючи ті суспільні відносини, в яких відбуваються банківські правовідносини між їх суб'єктами в сучасних умовах, з нашої точки зору з цілковитою впевненістю ще не

можна говорити про банківське право України як про відокремлену самостійну галузь національного права.

Проте, не зважаючи на ці обставини, термін «банківське право» досить грунтовно ввійшов в професійну лексику практичних працівників, які реалізують себе в сфері банківської діяльності.

Отже, що таке банківське право? Досить лаконічне визначення дав цьому терміну видатний російський вчений-юрист М. М. Агарков: «Банківське право, як свідчить сама назва, є сукупністю юридичних норм, що регулюють організацію та діяльність банків». З цим визначенням сьогодні не можна не погодитись.

Більш змістовне визначення можна сформулювати таким чином: банківське право — це сукупність правових норм, що регулюють організацію та діяльність банків та інших фінансово-кредитних установ, їх взаємовідносини з клієнтурою та один з одним, порядок здійснення банківських операцій та надання послуг, передбачених діючим чинним законодавством.

§ 3. Банківські правовідносини, їх види та суб'єкти

Банківські правовідносини можуть бути визначені через сукупність таких специфічних ознак:

1) наявність спеціального суб'єкту — банку або іншої
кредитної установи;

2) наявність спеціального об'єкту — фінансових інстру
ментів;

3)опосередкованість через банківські правовідносини
грошово-кредитної політики держави, що означає відсутність
свободи волі сторін у визначенні форм правовідносин та пра
вил їх реалізації, а також пряму або непряму участь держави
в цих правовідносинах.

Банківські правовідносини — це урегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають в процесі діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ, які реалізують свій специфічний правовий статус та використовують

Тема 1

Предмет і метод банківського права

гроші та інші фінансові ресурси як засіб обігу, збереження та як товар.

В залежності від суб'єктного складу виділяють такі банківські правовідносини:

1) між банками та клієнтами;

2) між двома комерційними банками з приводу здійснен
ня банківських операцій;

3) між Національним банком та комерційними банками;

4) між комерційними банками з приводу створення сою
зів, асоціацій та інших виробничих утворень — членські пра
вовідносини;

5) між Національним банком та урядом — відносини -
взаємного представництва;

6) між Національним банком та органами представниць
кої та виконавчої влади — призначення та звіт.

Банківські правовідносини також можуть бути класифіковані в залежності від характеру банківських операцій, тобто виділяють правовідносини, які опосередковують:

1) пасивні банківські операції, в яких банк виступає бор
жником — інститут банківського вкладу, банківського ра
хунку, випуск цінних паперів тощо;

2) активні банківські операції, в яких банк бере участь як
кредитор — кредитні договори, договори про уступку грошо
вої вимоги;

3) посередницькі банківські операції — розрахункові пра
вовідносини;

4)допоміжні банківські операції — правовідносини з
приводу надання інформаційних, консультаційних та інших
послуг.

В залежності від змісту банківські правовідносини можуть бути класифіковані таким чином:

1) майнові, які пов'язані з грошовими коштами як видом
майна;

2) немайнові, які пов'язані з забезпеченням режиму бан
ківської таємниці, використанням тих чи інших наймену
вань, захистом ділової репутації банку, присвоєнням рейтин
гу тощо;

3) організаційні, які пов'язані з побудовою внутрішньої
організаційної структури самого банку та банківської систе
ми в цілому.

Виникнення, зміна та припинення банківських правовідносин відбувається за наявності чітко визначених в правових нормах умов, або юридичних фактів.

Підставами виникнення банківських правовідносин можуть бути:

— норма закону (наприклад, при реалізації кредитно-
грошової політики держави, формуванні обов'язкових
резервів тощо);

— адміністративний акт (наприклад, видача ліцензії на
здійснення банківської операції або її відкликання);

— договір або одностороння угода (наприклад, кредит
ний договір).

Зміна банківських правовідносин також здійснюється на підставі нормативного акту, в якому передбачаються різні факти і події (наприклад, при зміні мінімального розміру статутного фонду комерційного банку, який встановлює НБУ, зміні відсотків по депозитах тощо).

Припинення банківських правовідносин відбувається також у встановлених нормативними актами випадках (наприклад, відкликання ліцензії НБУ на здійснення банківських операцій за порушення банківського законодавства, ліквідація банку, смерть фізичної особи тощо).

Суб'єктивний склад банківських правовідносин передбачає виділення декількох рівнів суб'єктів:

1) клієнти, або клієнтура банків — громадяни, юридичні
особи, їх відокремлені підрозділи, інші організації;

2) комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи;

3) Національний банк України, який виступає як банк
банків, орган державної виконавчої влади та центр банків
ської системи;

4) похідні банківські утворення — банківські союзи, асо
ціації, ліги, групи, концерни;

5) органи влади, які здійснюють функції державного ре
гулювання банківської діяльності та взаємозв'язку з банків
ською системою.

§ 4. Джерела банківського права

Визначення поняття джерел банківського права передбачає встановлення сукупності джерел права, співвідносних з бан-

Тема 1

ківською діяльністю, опис їх змісту та побудову схеми джерел банківського права.

Джерела банківського права — це правові акти законодавчих та виконавчих органів державної влади та управління, в яких містяться норми банківського права.

Головне джерело банківського права — Конституція (Основний Закон) України, в якій закріплюються основні засади функціонування банківської системи України.

Джерела банківського права неоднакові за своїми правовими властивостями. До них відносяться: закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради України, декрети та постанови Кабінету Міністрів України, закони та постанови Автономної Республіки Крим, положення та інструкції фінансово-кредитних органів (Міністерства фінансів України, Національного банку України, Державної податкової адміністрації).