Банківське право України (Качан) (стр. 20 из 54)

Після закінчення роботи ліквідатор (ліквідаційна комісія) складає ліквідаційний баланс, який не пізніше десяти днів від дня закінчення строку роботи ліквідатора (ліквідаційної комісії) подається разом з матеріалами про його роботу регіональному управлінню НБУ для розгляду та затвердження.

Не пізніше десяти днів після завершення роботи ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний отримати довідку органів внутрішніх справ щодо знищення печаток та штампів банку, що ліквідується, та надати її до регіонального управління НБУ.

У разі втрати печаток та штампів комерційного банку ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний надати пояснювальну записку та копію заяви до органів внутрішніх справ про їх знищення.

Розгляд матеріалів щодо ліквідації або реорганізації комерційного банку (у разі реорганізації обов'язково має бути акт приймання та передачі майна і документів, підписаний банком, що реорганізується, та банком-правонаступником), Що готуються регіональним управлінням НБУ, затвердження ліквідаційного балансу та закриття накопичувального рахун-

90

Тема 4

ку здійснює уповноважена Правлінням НБУ Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків при регіональному управлінні НБУ.

Рішення про виключення комерційного банку з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ приймає Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків Національного банку України.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний передати документи комерційного банку, що ліквідується, на зберігання до архіву регіонального управління НБУ за територіальною ознакою відповідно до Переліку документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Правління НБУ від 23 грудня 1996 р. № 327, та згідно з розділом 95 Інструкції з діловодства в центральному апараті та установах Національного банку України, затвердженої постановою Правління НБУ від 4 січня 1998 р. № 1.

Після виключення комерційного банку з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ ліквідатор (ліквідаційна комісія)¹ звільняється від будь-яких зобов'язань, пов'язаних з ліквідацією банку. Ліквідація комерційного банку вважається остаточно завершеною, а банк таким, що припинив свою діяльність, з моменту внесення запису про це до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.

Ліквідація комерційного банку у разі його неплатоспроможності (банкрутства) здійснюється на підставі Закону Ук-раїни «Про банкрутство», однак зазначимо, що діючий Закон не враховує в достатній мірі специфіку банківської справи, тому вже давно назріла нагальна потреба в прийнятті окре-1 мого спеціального нормативного акту для належного врегу- і лювання усіх питань, пов'язаних з ліквідацією комерційного банку у разі його банкрутства.

Тема 5

Правове регулювання

банківських операцій

по прийому вкладів

та відкриття банківських рахунків

§ 1. Поняття, зміст, особливості та сторони договору банківського рахунку та банківського вкладу

Правове регулювання договору банківського рахунку здійснюється на підставі значної кількості нормативно-правових актів різного юридичного значення, які належать до різних галузей вітчизняного законодавства.

Основу правового регулювання банківського рахунку мають складати певні теоретичні положення правової науки, що служать побудові цього правового інституту і які дозволяють оцінювати його оптимальність як з позицій практичних потреб, так і з позицій юридичної чистоти та розробки. Такими теоретичними положеннями є:

1) інститут банківського рахунку є комплексним по своїй
правовій природі і об'єднує в собі публічно-правові та при
ватно-правові аспекти;

2) у правовідносини, пов'язані з банківським рахунком
вступають економічно та юридично нерівні партнери, у
зв'язку з чим необхідно передбачити додаткові обмеження
прав сильнішого партнера та гарантії для слабшого;

3) банківський рахунок є формою підприємницької діяль
ності банку і дозволяє йому залучати та використовувати у
своїй діяльності кошти клієнтів;

4) банківський рахунок є необхідною умовою конститую
вання підприємців, інших юридичних осіб, для яких зберіган
ня грошей на рахунку є нормативним обов'язком;

92

Тема 5

Правове регулювання банківських операцій ...

93

5) правове регулювання відносин, пов'язаних з банківським рахунком, може здійснюватися на різних рівнях, але мінімум прав клієнта повинен встановлюватися на законодавчому рівні.

Інститут банківського рахунку включає в себе:

по-перше, сукупність правових норм, що регламентують правову природу, зміст, мету банківського рахунку, пов'язані з ним права та обов'язки різних осіб, систему правовідносин, що виникають у зв'язку з банківським рахунком;

по-друге, договір банківського рахунку, який відповідно до загальних та спеціальних норм цивільного права є угодою про встановлення цивільних прав та обов'язків клієнта і банку;

по-третє, правовідносини, що реально виникають між сторонами договору банківського рахунку, а також банком та державою, клієнтом та державою, а також операції, які здійснюються по рахунку.

Відповідно до діючого законодавства щодо договору банківського рахунку банк зобов'язаний зберігати грошові кошти на рахунку клієнта, зараховувати на цей рахунок суми, які поступають, виконувати розпорядження клієнта про їх перерахування та видачу з рахунку та проводити інші банківські операції, передбачені для рахунку даного виду законодавчими актами, відповідними банківськими правилами і договорами.

По договору банківського вкладу банк зобов'язаний зберігати покладені вкладником грошові кошти, виплачувати по ним дохід у вигляді відсотків або в іншій формі, виконувати доручення вкладника по розрахункам із вкладу та повернути суму вкладу за першою вимогою вкладника на умовах та в порядку, передбачених для вкладу даного виду законодавством та договором. Сторонами договору банківського рахунку і банківського вкладу є банк та клієнт.

Законодавство визначило обов'язок юридичних осіб перед державою зберігати свої грошові кошти у банку. Водночас законодавство передбачає певні гарантії для реалізації цього обов'язку.

Розглянемо детальніше, які саме права та обов'язки сторін визначає договір банківського рахунку.

По договору банківського рахунку банк зобов'язаний вести рахунок клієнта, своєчасно і правильно здійснювати за ]

дорученням клієнта розрахунково-касові операції, зберігати банківську таємницю, виконувати вимоги нормативних актів.

Обов'язок вести рахунок клієнта полягає в тому, що банк зобов'язаний зберігати грошові кошти на рахунку клієнта, тобто вести облік коштів клієнта, що надходять на рахунок та списуються з рахунку.

Обов'язок своєчасно і правильно здійснювати розрахункові операції передбачає виконання доручень клієнта щодо здійснення платежів та зарахування сум, що надходять на рахунок, а також дотримання банком встановленої законодавством черговості платежів. Черговість платежів — це визначена законодавством послідовність здійснення платежів з рахунків у банках по декільком грошовим зобов'язанням, строк виконання яких вже наступив.

Кошти з рахунку клієнта списуються за розпорядженням його власника, який визначає черговість їх списання, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене без-спірне стягнення та безакцептне списання коштів. Необхідно також зазначити, що має забезпечуватись першочергове перерахування платежів до бюджету та до спеціальних фондів загальнодержавного призначення.

Законодавством визначено, зокрема ст. 53 Закону «Про банки і банківську діяльність», що на грошові кошти та інші цінності юридичних осіб та громадян, що знаходяться у банках, може бути накладено арешт. Арешт банківського рахунку — це тимчасове припинення будь-яких операцій на рахунку, застосоване без згоди на це клієнта і без розірвання договору банківського рахунку.

Відповідно до статей 149—152 Цивільного процесуального кодексу України, статей 66—67 Арбітражного процесуального кодексу України, статей 29, 126 Кримінально-процесуального кодексу України арбітражні та загальні суди, судді, а також прокурори, слідчі органів прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України за порушеними кримінальними справами можуть за заявою сторони, що подала позов, або за своєю ініціативою вжити заходів для забезпечення цивільного позову.

Одним із таких заходів і є накладення арешту на кошти, Що належать юридичній або фізичній особі. Крім того, відповідно до вищезазначених статей Кримінально-процесуально-^го кодексу України арешт може бути накладений на кошти