Банківське право України (Качан) (стр. 21 из 54)

Тема 5

Правове регулювання банківських операцій ...

фізичних осіб для забезпечення можливої конфіскації майна. Залежно від ухвали суду, постанови прокурора, слідчого арешт може бути накладений на всі кошти, що знаходяться на рахунках юридичної або фізичної особи, або на який-не-> будь конкретний рахунок, на кошти на рахунку в цілому і на конкретно визначену суму.

Заходи щодо здійснення арешту коштів виконуються банками при наявності ухвали суду або постанови прокурора, слідчого про накладення арешту за станом на початок операційного дня. Якщо на кошти юридичних осіб арешт накладає арбітражний суд, то він, крім винесеної ухвали,,] має видати також наказ.

Ухвала суду або постанова прокурора, слідчого надси-1 лається безпосередньо до банку, в якому відкритий рахунок юридичної або фізичної особи, на кошти якої накладеної арешт.

У разі накладення арешту на кошти на рахунках юридич* ної або фізичної особи банком припиняється списання кошШ тів за розпорядженням власника рахунку (в тому числі викоЯ ристання коштів на потреби підприємства та виплату заро-Л бітної плати і прирівняних до неї платежів), за винятком! платежів до бюджету та внесків до державних цільових! фондів.

У разі прийняття судом рішення або ухвали про скасування арешту у зв'язку з відмовою в позові або з інших підстав банк відновлює проведення операцій в установленому» порядку.

Конфіскація грошових коштів та інших цінностей грома- і дян здійснюється на підставі вироку, що набрав законної си-Я ли, або винесеної відповідно до закону постанови про конфі-1 скацію майна.

Обов'язок зберігати банківську таємницю закріплений уі ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», І де визначено, що банки повинні забезпечувати і гарантувати І захист банківської інформації, таємницю по операціям, ра- ] хункам і вкладам своїх клієнтів і кореспондентів, а також за-1 хист коштів та майна шляхом створення відповідних систем ] захисту, служб охорони банківських об'єктів відповідно дои законодавства України та нормативних актів НБУ. Всі служ- 1 бовці банків зобов'язані зберігати таємницю по операціям, і рахункам та вкладам своїх клієнтів та кореспондентів.

Довідки по операціям та рахункам юридичних осіб та ін-_ших організацій можуть видаватися підприємствам, організаціям, установам, їх вищестоящим органам, судам, слідчим органам, органам арбітражу, аудиторським організаціям, а також фінансовим органам, зокрема державній податковій адміністрації з питань оподаткування.

Довідки по рахункам та вкладам громадян видаються клієнтам та їх представникам, судам та слідчим органам по справах, що знаходяться в їх провадженні, у випадках, коли на грошові кошти та інші цінності клієнтів буде накладено арешт, стягнення або застосовано конфіскацію майна.

Довідки по рахункам та вкладам у випадку смерті їх власників видаються особам, які зазначені в заповітному розпорядженні власника рахунку або вкладу, державним нотаріальним конторам по спадковим справам щодо вкладів померлих вкладників, що знаходяться в їх провадженні, а також іноземним консульським установам.

Обов'язок виконувати вимоги нормативних актів, що регулюють відносини між банком та його клієнтом стосовно відкриття, ведення та закриття банківського рахунку базується на тих об'єктивних підставах, що договір банківського рахунку, яким би він ґрунтовним не був, не в змозі врегулювати всі відносини між банком та клієнтом. Нормативні акти по цим питанням видаються, головним чином, Національним банком України.

§ 2. Правова природа договору банківського рахунку та банківського вкладу

Відносини, які виникають між банком та клієнтом в результаті відкриття та функціонування рахунку, умовно поділяють на дві групи: відносини, пов'язані зі зберіганням в банку коштів клієнта та зі здійсненням розрахункових операцій банком за дорученням клієнта.

При внесенні вкладу в банк між ним та його клієнтом укладається відповідний договір. Ці договірні відносини об'єднує відповідна єдність змісту. Банк приймає від клієнта певну грошову суму, якою має намір розпоряджатися на свій розсуд, зобов'язується повернути цю суму у встановлений

Тема 5

ріравове регулювання банківських операцій ...

строк або на першу вимогу клієнта з нарахуванням обумовлених відсотків. Все це свідчить про те, що такі договірні відносини повністю охоплюються конструкцією договору позики.

В діловому обороті, як правило, угоди укладаються в інтересах обох сторін. Клієнт має намір отримати кредит. Основна ж мета банку полягає в залученні якомога більшої кількості вільних коштів юридичних та фізичних осіб, щоб використовувати їх в якості кредитних ресурсів.

Як правовий інститут банківський рахунок становить сукупність правових норм, що відносяться до різних галузей права.

Банківські рахунки повинні розглядатися перш за все як форма підприємницької діяльності, у якої є свої нормативи та правила здійснення. З цього погляду банківський рахунок є одним із компонентів виключно банківської діяльності, що означає недопустимість ведення банківських рахунків іншими суб'єктами, а також зумовлює публічний характер самого договору банківського рахунку, який для банка є обов'язковим.

Належність банківського рахунку до підприємницької діяльності означає також стандартизацію видів і умов банківських рахунків, які розробляються, як правило, на рівні кожного банку в межах діючих нормативних вимог. Практично у всіх банках світу існують свої локальні нормативні акти стосовно цих питань, наприклад: Правила ведення ра- і хунків; Правила обслуговування клієнтів; Загальні умови І укладання угод тощо. Для клієнта вони є обов'язковими у випадку договірного визнання.

Комерційні банки повинні відкривати рахунки фізичним та юридичним особам за певними правилами, з дотриманням встановлених Національним банком України вимог, зокрема вимог Інструкції НБУ «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затвердженої постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. № 527. Ці вимоги ві-1 дображають режим рахунку і диференціюються в залежності від виду рахунку.

Крім того, у комерційних банків існує публічно-правовийі обов'язок повідомляти податковим органам за місцем реєст- | рації власника рахунку відомості про відкриття рахунків про- і тягом п'яти днів після відкриття.

Банківський рахунок слід розглядати як правовідносини, пов'язані зі зберіганням та рухом грошей. Серед досить великого складу учасників цих правовідносин необхідно виділити перш за все публічно-правові суб'єкти — податкові органи держави та Національного банку, і тільки потім приватно-правові суб'єкти — конкретний банк та клієнта, які укладають договір.

У зв'язку з банківським рахунком передусім виникають правовідносини між комерційним банком і Національним банком України та між комерційним банком і податковими органами. Наступний рівень правовідносин — між клієнтами банку та податковими органами. Останній рівень — це правовідносини між банком та клієнтом, при цьому правове регулювання відбувається таким чином, що зміст та межі договору обумовлюються попередніми рівнями правовідносин та їх змістом.

Зробимо невеликий аналіз названих рівнів правовідносин.

Передусім варто зазначити, що процедура відкриття банківського рахунку є одним з етапів створення підприємства. Так чи інакше, при наявності банківського рахунку можна формувати статутний капітал і починати власну підприємницьку діяльність.

Підприємець зобов'язаний зберігати всі свої грошові кошти у банку, але має право обирати банківську установу для обслуговування.

Слід зазначити, що обов'язок підприємців та юридичних осіб зберігати грошові кошти у банку є імперативним (владним) і має досить складну правову природу. З одного боку, Цей обов'язок є публічно-правовим і його встановлення обумовлено необхідністю забезпечення єдності руху грошових потоків в державі і контролю за цим процесом. З іншого бо-^КУ> цей обов'язок реалізується через приватно-правову конструкцію — договір банківського рахунку, який в цьому відношенні визначається публічно-правовим регулюванням.

Клієнт відкриває рахунок у банку не лише для того, щоб зберігати там гроші, а скоріше з метою швидко та якісно здійснювати грошові платежі з будь-яким своїм контрагентом. Тому банк зі своєї сторони діє не тільки як самостійний фінансовий підприємець, але й як елемент банківської ^системи. ⁷~з,_и

Тема *>Пр^авове Р^егУ^{лювання} банківських операцій

І, нарешті, банківський рахунок являє собою договір банку та клієнта. Однак зазначимо, що ступінь свободи прийняття рішення в цій сфері є досить незначною, оскільки навіть вид рахунку, як правило, визначається видом юридичної особи. В договорі сторони можуть тільки визначити умови зворотності, встановити більш короткий строк операцій пс рахунку і строк самого договору, а також підвищити розмір відповідальності. Крім цього, треба мати на увазі, що договір укладається в нерівних умовах, оскільки для банку і дл? клієнта укладання договору є обов'язковим, але умови договору визначає банк і відповідно він формує ті положення, які в найбільшій мірі відображають його інтереси.