Банківське право України (Качан) (стр. 26 из 54)

Відкриття та ведення кодованих рахунків покладається на спеціальний підрозділ банку (уповноваженого працівни- і ка). Умови обслуговування таких рахунків і виконання опе-

115

]~Іравове регулювання банківських операцій ...

рацій за ними визначаються внутрішнім нормативним актом банку відповідно до його статуту.

Банк зобов'язаний забезпечити банківську таємницю при укладенні угод (договорів) на ведення кодованих рахунків та при обслуговуванні цих рахунків.

Кодований рахунок відкривається на певний строк (депозитний) чи безстроково (поточний) на підставі письмової заяви фізичної особи та інших документів у порядку, визначеному Інструкцією НБУ «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», за винятком картки зі зразком підпису. Як вже зазначалося, при здійсненні операцій за кодованим рахунком використовується електронний підпис-код (набор цифр або літер).

Заява та інші документи, за якими може бути ідентифікована фізична особа — власник рахунку, зберігаються в сейфі керівника спеціального підрозділу (уповноваженого працівника), доступ до якого мають тільки уповноважені працівники банку, визначені наказом.

Операції за кодованим рахунком можуть здійснюватися як шляхом безпосереднього звернення власника рахунку до уповноваженого банку, так і через телекомунікаційні системи типу клієнт—банк.

У разі здійснення банківських операцій за кодованими рахунками в банківських документах не зазначаються дані про особу — власника рахунку (паспортні дані або дані іншого документа, що засвідчує особу), а замість них проставляється лише номер цього рахунку з обов'язковим застосуванням параметрів аналітичного бухгалтерського обліку, за якими ідентифікується, поточний це рахунок чи вкладний (депозитний), а також кому він належить — резиденту чи нерезиденту.

Передбачено, що довідки за кодованими рахунками і вкладами фізичних осіб видаються самим клієнтам та їх представникам, а також на письмову вимогу органам дізнання та попереднього слідства у кримінальних справах, судам У справах, що знаходяться в їх провадженні.

Довідки за кодованим рахунком у разі смерті його власника видаються особам, яких зазначив власник кодованого рахунку в заповідальному розпорядженні, державним нотаріальним конторам у справах спадщини, що знаходяться на розгляді, а також іноземним консульським установам.

116

Те

Правове регулювання банківських операцій ...

117

Закриття поточних рахунків в установах банків можливе у таких випадках:

1) на підставі заяви власника рахунку;

2) на підставі рішення органу, на який законом покладе
но функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

3) на підставі відповідного рішення суду або арбітражно
го суду про ліквідацію підприємства;

4) на інших підставах, передбачених чинним законодав
ством України чи договором між установою банку та власни
ком рахунку.

У разі наявності на рахунку, що закривається, залишків коштів, установа банку на підставі платіжного доручення власника рахунку перераховує ці залишки на інший, відкритий цим підприємством рахунок (основний чи додатковий). При наявності у підприємства лише одного (основного) рахунку для його закриття та перерахування залишків коштів необхідно відкрити додатковий рахунок.

У разі закриття основного поточного рахунку, на якому обліковується картотека заборгованості, остання передається спецзв'язком до банку, в якому відкрито додатковий рахунок, який клієнт визначає основним.

Кодований рахунок фізичної особи закривається на підставі її письмової заяви або в разі смерті та в інших випадках, передбачених договором або чинним законодавством України.

Операції на рахунках в установах банків можуть бути тимчасово припинені на підставі рішення державних податкових, судових, правоохоронних та інших органів, якщо це передбачено законодавчими актами України. У разі тимчасового припинення операцій на рахунках останні не закриваються до отримання повідомлення відповідного органу про відміну рішень про припинення операцій на рахунках.

§4. Відповідальність за порушення зобов'язань по договору банківського рахунку

Слід зазначити, що на початку 90-х років платіжно-розрахункова система опинилась під тиском величезного обсягу неплатежів, які охопили не тільки Україну, але і практично

всі держави колишнього СРСР. Криза платіжної системи була викликана низкою об'єктивних економічних причин. Недостатньо опрацьовані заходи щодо зміни порядку та форм розрахунків, поспішні організаційні рішення лише загострили ситуацію. До того ж деякі комерційні банки свідомо затримували операції по рахункам своїх клієнтів, використовуючи ці кошти в особистих цілях в якості кредитних ресурсів.

В таких умовах підприємства, довгий час не отримуючи належні їм грошові кошти, стали шукати шляхів притягнення до відповідальності комерційних банків, які перед ними завинили. Однак зміни принципів побудови банківської системи та взаємовідносин банків з клієнтами не призвели до відповідної переробки нормативної бази, що регулює договірні відносини в сфері банківської діяльності. Підприємства зіткнулись з майже повною відсутністю чітких теоретичних розробок щодо відповідальності банків за порушення правил здійснення розрахункових операцій. У зв'язку з масовими затримками перерахування коштів, втратою розрахункових банківських документів ця проблема стала надзвичайно актуальною.

Законодавством визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань, які випливають з договору банківського рахунку, комерційний банк і його клієнт можуть бути притягнуті до цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність передбачає покладення уповноваженим державним органом на правопорушника додаткових обов'язків.

Так, за порушення правил здійснення розрахункових операцій банк несе відповідальність у формі відшкодування збитків та сплати неустойки (штрафу, пені), яка в свою чергу може бути передбачена законом або договором (договірна неустойка).

Підприємства (платники та одержувачі коштів), як і установи банків, також мають контролювати своєчасне проведення розрахунків.

Підприємство, яке не дотримується встановлених строків платежів, в обов'язковому порядку згідно з постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1993 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»

має сплачувати на користь одержувача коштів пеню у розмірі 0,5 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо більший розмір пені не обумовлений угодою сторін.

У випадках затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта з вини банку одержувач коштів отримує від банку пеню в розмірі 0,5 відсотка за кожний день про-строчки, якщо більший розмір пені не передбачено угодою про проведення касово-розрахункових операцій.

У разі перевищення обслуговуючим банком відправника коштів нормативного терміну платежів з нього у безакцепт-ному порядку стягується пеня за кожний день затримки відповідно до постанови Верховної Ради України від 25 червня 1993 р. «Про норматив обігу платіжних документів в Україні».

Відповідальність за необґрунтованість безспірного стягнення або безакцептного списання коштів, за недостовір-ність даних, зазначених у розрахункових документах, згідно з нормами цивільного законодавства (статті 203, 440 Цивільного кодексу України) має застосовуватись у вигляді відшкодування заподіяних безпідставним безспірним стягненням або безакцептним списанням збитків.

Крім того, в договорах, які укладаються між суб'єктами підприємницької діяльності, може передбачатись також відповідальність у вигляді штрафів за випадки необгрунтованого безспірного стягнення коштів на користь суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 8 Арбітражного процесуального кодексу України за необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 відсотків від списаної суми.

Слід зазначити, що банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа, і всі суперечки, які можуть виникнути з цих питань між підприємствами, 1 мають вирішуватися в претензійно-позовному порядку.

Крім того, чинним законодавством і договорами можуть передбачатись додаткові санкції за окремі порушення виконання грошових зобов'язань.

Для правильного застосування норм законодавства, які передбачають відповідальність банку за неправильне (не- 1 своєчасне) списання (зарахування) сум з рахунку власника, |