Смекни!
smekni.com

Банківське право України (Качан) (стр. 30 из 54)

Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється покупцем у межах п'ятнадцяти днів від дня відкриття, не враховуючи нормативного терміну проходження документів спецзв'язком між банками. Керівник установи банку-емітен­та має право за поданням заявника акредитива у разі необ­хідності продовжувати строк дії акредитива на десять днів, якщо це викликано зміною умов поставки та відвантаження продукції. Банк-емітент в свою чергу повідомляє про це ви­конуючий банк, а останній — бенефіціара.

Закриття акредитива можливе у таких випадках:

1)після закінчення обумовленого строку акредитива.
Про закриття акредитива банк-емітент повідомляє виконую­
чий банк;

2)за заявою постачальника про припинення дії відзивно­
го акредитива до закінчення його строку. Банку-емітенту
надсилається повідомлення виконуючим банком. Невикорис­
тана сума перераховується банку платника на рахунок, з
якого депонувалися кошти;


133

Правове регулювання розрахункових відносин

3) за заявою покупця за відзивним акредитивом про від­мову акредитиву повністю або частково, акредитив закри­вається або зменшується у день одержання повідомлення від банку-емітента. Про закриття акредитива виконуючий банк надсилає повідомлення банкові-емітенту.

Всі претензії до постачальника, крім тих, що виникли з вини банку, розглядаються сторонами без участі банку.

Вексель — це безумовне зобов'язання векселедавця ви­платити в певний строк і в певній сумі кошти власнику век­селя за поставлені товари, виконану роботу чи надані послу­ги. Умови платежів по векселю встановлюються за взаєм­ною угодою між постачальником і покупцем.

Вексель може видаватися як платником, так і постачаль­ником. Виписаний постачальником вексель стає для банку виконавчим платіжним документом лише після того, як власник його акцептує, в противному разі вексель повер­тається постачальнику.

Для забезпечення гарантій оплати векселя згідно з заз­наченими в ньому умовами банк на прохання платника чи постачальника може за відповідну плату проакцептувати вексель, тобто взяти на себе зобов'язання своєчасно оплати­ти його. При надходженні строку платежу по векселю остан­ній оплачується за рахунок коштів платника, які знаходять­ся на поточному рахунку в банку. Якщо цих коштів не вис­тачає або й взагалі немає, акцептований вексель оплачуєть­ся за рахунок банківського кредиту.

Порядок використання векселів у господарському оборо­ті України регулюється Положенням «Про переказний і простий вексель», прийнятим відповідно до постанови Кабі­нету Міністрів України і Національного банку України від Ю вересня 1992 р. № 528.

Для поліпшення розрахункових відносин між суб'єктами господарської діяльності постановою Верховної Ради Украї­ни від 17 червня 1992 р. «Про застосування векселів в гос­подарському обороті України» введено вексельний обіг з ви­користанням простого і переказного векселів, відповідно до Женевської конвенції 1930 року.

Комерційні банки при здійсненні операцій з векселями керуються «Порядком проведення банками операцій з вексе­лями», затвердженим Правлінням НБУ 25 лютого 1993 р.


__________________ Тема 6

Законодавством України передбачено використання век­селів у таких випадках:

—для покриття взаємної заборгованості суб'єктів під­
приємницької діяльності відповідно до Указу Прези­
дента України від 14 вересня 1994 р. «Про випуск та
обіг векселів для покриття взаємної заборгованості
суб'єктів підприємницької діяльності України»;

—для внесення попереднього імпортного депозиту у ви­
падках, встановлених Указом Президента України від
27 січня 1995 р. «Про регулювання бартерних (това­
рообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної
діяльності»;

—для сплати ввізного мита, податків та зборів україн­
ським виконавцем при ввезенні на митну територію
України давальницької сировини, а також для сплати
вивізного (експортного) мита, податків та зборів ук­
раїнським замовником при вивезенні давальницької
сировини за межі митної території України відповідно
до Закону України від 15 вересня 1995 р. «Про опера­
ції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономіч­
них відносинах».

Простий вексель — це складений за суворо визначеною формою документ, за яким боржник (векселедавець) прий­має на себе абстрактне, нічим не обумовлене зобов'язання в зазначений строк або на вимогу здійснити платіж кредитору (векселедержателю) або тому, кому він накаже. При просто­му векселі платником є сам векселедавець.

Переказний вексель (тратта) — це складений за су­воро визначеною формою документ, в якому міститься прос­та і нічим не обумовлена пропозиція боржника-векселедавця (трасанта) іншій особі, платнику (трасанту), в зазначений строк здійснити платіж кредитору, векселедержателю (ремі­тенту), або тому, кому він накаже.

Переказний вексель відрізняється від простого тим, що векселедавець не здійснює платежу, а перекладає цей обов'язок на свого боржника (платника по векселю). Цей вексель може також переказуватись одним держателем ін­шому. Відповідно до Положення «Про переказний і простий вексель» передатний напис (індосамент) здійснюється вексе-ледержателем (індосантом) на зворотньому боці векселя або на додатковому аркуші паперу (алонж до векселя).


135

[Іравове регулювання розрахункових відносин

Для здійснення платежу вексель пред'являється плат­нику. Згода останнього на оплату векселя (акцепт) оформ­ляється написом на векселі.

При неодержанні платежу за векселем банк зобов'яза­ний подати вексель для опротестування від імені довірите­ля — банку-векселедержателя.

Слід зазначити, що останнім часом в Україні активно по­ширюється така форма безготівкових розрахунків, як плас­тикові картки. Згідно з Положенням НБУ «Про впроваджен­ня пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готів­ки», затвердженим постановою Правління НБУ від 24 люто­го 1997 р., банківська платіжна картка (БПК) — це пласти-ковий індентифікаційний засіб, за допомогою якого отриму­вачу БПК надається змога здійснювати операції оплати за товари, послуги та отримувати готівку. Ідентифікування отри­мувача БПК має забезпечуватись нанесенням на БПК номера, терміну дії, прізвища, імені і зразка підпису держателя БПК.

Розрізняють такі види банківських платіжних карток:

— власна БПК, яка дає змогу фізичній особі розпоря­
джатися власним картковим рахунком;

— корпоративна БПК, яка дає змогу фізичній особі роз­
поряджатися картковим рахунком юридичної особи;

— дебетна БПК, яка дає змогу розпоряджатися картко­
вим рахунком у межах залишку коштів на ньому;

— кредитна БПК, яка дає змогу здійснювати операції за
дебетом картрахунку в межах установленого банком-
емітентом ліміту кредиту.

Учасником платіжної системи може стати юридична або фізична особа, яка має договірно-правові відносини з члена­ми платіжної системи, тобто з юридичними особами, які одержали ліцензію міжнародної платіжної системи на емісію карток цієї системи та на їх обслуговування і відповідно до законодавства України мають право здійснювати на терито­рії України зазначені операції.

Пластикові картки запроваджені в практику безготівко­вих розрахунків з метою скорочення готівкового обігу націо­нальної валюти України з урахуванням міжнародного досвіду.

Списання коштів з картрахунку клієнта здійснюється на підставі платіжних чеків або виписки з кореспондентського Рахунку розрахункового банку та на підставі документа,


136


Те


6


Правове регулювання розрахункових відносин


137



який формується платіжною системою після здійснення клі­рингу. У разі, якщо валюта клірингу не збігається з валютою картрахунку, уповноважений банк здійснює купівлю-продаж необхідної валюти для здійснення розрахунків з міжнарод­ною платіжною системою за рахунок коштів власників картрахунків.

Порядок здійснення купівлі-продажу іноземної валюти для здійснення розрахунків з міжнародними платіжними системами за операціями власників картрахунків повинен передбачатися в договорах (угодах) між уповноваженим бан­ком України та власником картрахунку.

§ 3. Безспірне списання коштів з рахунків у банках

Слід зазначити, що одним з основних принципів списання коштів з рахунку власника є згода останнього. Але ця згода потрібна при наявності угоди між власником рахунку і об­слуговуючим банком про те, що власник рахунку дає дору­чення про списання коштів, тобто коли розрахунок є заклю­чним етапом договірних відносин між двома господарюючи­ми суб'єктами. Однак нормативними актами передбачено та­кож безспірне стягнення.