Банківське право України (Качан) (стр. 30 из 54)

Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється покупцем у межах п'ятнадцяти днів від дня відкриття, не враховуючи нормативного терміну проходження документів спецзв'язком між банками. Керівник установи банку-емітента має право за поданням заявника акредитива у разі необхідності продовжувати строк дії акредитива на десять днів, якщо це викликано зміною умов поставки та відвантаження продукції. Банк-емітент в свою чергу повідомляє про це виконуючий банк, а останній — бенефіціара.

Закриття акредитива можливе у таких випадках:

1)після закінчення обумовленого строку акредитива.
Про закриття акредитива банк-емітент повідомляє виконую
чий банк;

2)за заявою постачальника про припинення дії відзивно
го акредитива до закінчення його строку. Банку-емітенту
надсилається повідомлення виконуючим банком. Невикорис
тана сума перераховується банку платника на рахунок, з
якого депонувалися кошти;

133

Правове регулювання розрахункових відносин

3) за заявою покупця за відзивним акредитивом про відмову акредитиву повністю або частково, акредитив закривається або зменшується у день одержання повідомлення від банку-емітента. Про закриття акредитива виконуючий банк надсилає повідомлення банкові-емітенту.

Всі претензії до постачальника, крім тих, що виникли з вини банку, розглядаються сторонами без участі банку.

Вексель — це безумовне зобов'язання векселедавця виплатити в певний строк і в певній сумі кошти власнику векселя за поставлені товари, виконану роботу чи надані послуги. Умови платежів по векселю встановлюються за взаємною угодою між постачальником і покупцем.

Вексель може видаватися як платником, так і постачальником. Виписаний постачальником вексель стає для банку виконавчим платіжним документом лише після того, як власник його акцептує, в противному разі вексель повертається постачальнику.

Для забезпечення гарантій оплати векселя згідно з зазначеними в ньому умовами банк на прохання платника чи постачальника може за відповідну плату проакцептувати вексель, тобто взяти на себе зобов'язання своєчасно оплатити його. При надходженні строку платежу по векселю останній оплачується за рахунок коштів платника, які знаходяться на поточному рахунку в банку. Якщо цих коштів не вистачає або й взагалі немає, акцептований вексель оплачується за рахунок банківського кредиту.

Порядок використання векселів у господарському обороті України регулюється Положенням «Про переказний і простий вексель», прийнятим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від Ю вересня 1992 р. № 528.

Для поліпшення розрахункових відносин між суб'єктами господарської діяльності постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. «Про застосування векселів в господарському обороті України» введено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселів, відповідно до Женевської конвенції 1930 року.

Комерційні банки при здійсненні операцій з векселями керуються «Порядком проведення банками операцій з векселями», затвердженим Правлінням НБУ 25 лютого 1993 р.

__________________ Тема 6

Законодавством України передбачено використання векселів у таких випадках:

—для покриття взаємної заборгованості суб'єктів під
приємницької діяльності відповідно до Указу Прези
дента України від 14 вересня 1994 р. «Про випуск та
обіг векселів для покриття взаємної заборгованості
суб'єктів підприємницької діяльності України»;

—для внесення попереднього імпортного депозиту у ви
падках, встановлених Указом Президента України від
27 січня 1995 р. «Про регулювання бартерних (това
рообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної
діяльності»;

—для сплати ввізного мита, податків та зборів україн
ським виконавцем при ввезенні на митну територію
України давальницької сировини, а також для сплати
вивізного (експортного) мита, податків та зборів ук
раїнським замовником при вивезенні давальницької
сировини за межі митної території України відповідно
до Закону України від 15 вересня 1995 р. «Про опера
ції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономіч
них відносинах».

Простий вексель — це складений за суворо визначеною формою документ, за яким боржник (векселедавець) приймає на себе абстрактне, нічим не обумовлене зобов'язання в зазначений строк або на вимогу здійснити платіж кредитору (векселедержателю) або тому, кому він накаже. При простому векселі платником є сам векселедавець.

Переказний вексель (тратта) — це складений за суворо визначеною формою документ, в якому міститься проста і нічим не обумовлена пропозиція боржника-векселедавця (трасанта) іншій особі, платнику (трасанту), в зазначений строк здійснити платіж кредитору, векселедержателю (ремітенту), або тому, кому він накаже.

Переказний вексель відрізняється від простого тим, що векселедавець не здійснює платежу, а перекладає цей обов'язок на свого боржника (платника по векселю). Цей вексель може також переказуватись одним держателем іншому. Відповідно до Положення «Про переказний і простий вексель» передатний напис (індосамент) здійснюється вексе-ледержателем (індосантом) на зворотньому боці векселя або на додатковому аркуші паперу (алонж до векселя).

135

[Іравове регулювання розрахункових відносин

Для здійснення платежу вексель пред'являється платнику. Згода останнього на оплату векселя (акцепт) оформляється написом на векселі.

При неодержанні платежу за векселем банк зобов'язаний подати вексель для опротестування від імені довірителя — банку-векселедержателя.

Слід зазначити, що останнім часом в Україні активно поширюється така форма безготівкових розрахунків, як пластикові картки. Згідно з Положенням НБУ «Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки», затвердженим постановою Правління НБУ від 24 лютого 1997 р., банківська платіжна картка (БПК) — це пласти-ковий індентифікаційний засіб, за допомогою якого отримувачу БПК надається змога здійснювати операції оплати за товари, послуги та отримувати готівку. Ідентифікування отримувача БПК має забезпечуватись нанесенням на БПК номера, терміну дії, прізвища, імені і зразка підпису держателя БПК.

Розрізняють такі види банківських платіжних карток:

— власна БПК, яка дає змогу фізичній особі розпоря
джатися власним картковим рахунком;

— корпоративна БПК, яка дає змогу фізичній особі роз
поряджатися картковим рахунком юридичної особи;

— дебетна БПК, яка дає змогу розпоряджатися картко
вим рахунком у межах залишку коштів на ньому;

— кредитна БПК, яка дає змогу здійснювати операції за
дебетом картрахунку в межах установленого банком-
емітентом ліміту кредиту.

Учасником платіжної системи може стати юридична або фізична особа, яка має договірно-правові відносини з членами платіжної системи, тобто з юридичними особами, які одержали ліцензію міжнародної платіжної системи на емісію карток цієї системи та на їх обслуговування і відповідно до законодавства України мають право здійснювати на території України зазначені операції.

Пластикові картки запроваджені в практику безготівкових розрахунків з метою скорочення готівкового обігу національної валюти України з урахуванням міжнародного досвіду.

Списання коштів з картрахунку клієнта здійснюється на підставі платіжних чеків або виписки з кореспондентського Рахунку розрахункового банку та на підставі документа,

136

Те

6

Правове регулювання розрахункових відносин

137

який формується платіжною системою після здійснення клірингу. У разі, якщо валюта клірингу не збігається з валютою картрахунку, уповноважений банк здійснює купівлю-продаж необхідної валюти для здійснення розрахунків з міжнародною платіжною системою за рахунок коштів власників картрахунків.

Порядок здійснення купівлі-продажу іноземної валюти для здійснення розрахунків з міжнародними платіжними системами за операціями власників картрахунків повинен передбачатися в договорах (угодах) між уповноваженим банком України та власником картрахунку.

§ 3. Безспірне списання коштів з рахунків у банках

Слід зазначити, що одним з основних принципів списання коштів з рахунку власника є згода останнього. Але ця згода потрібна при наявності угоди між власником рахунку і обслуговуючим банком про те, що власник рахунку дає доручення про списання коштів, тобто коли розрахунок є заключним етапом договірних відносин між двома господарюючими суб'єктами. Однак нормативними актами передбачено також безспірне стягнення.