Банківське право України (Качан) (стр. 32 из 54)
Відповідно до чинного законодавства, кореспондентські відносини можуть бути:
1) між комерційними банками (установами) і регіональними управліннями НБУ;
Правове регулювання розрахункових відносин
2) безпосередньо між комерційними банками.
Кореспондентські відносини між комерційним банком (установою) та регіональним управлінням НБУ встанов-л1оються на підставі укладеного між ними договору про відкриття кореспондентського (субкореспондентського) рахунку для проведення міжбанківських розрахунків комерційного банку з іншими банками.
У разі проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційний банк відкриває кореспондентський рахунок в іншому комерційному банку, який здійснює банківські операції за його дорученням на підставі укладеної між ними кореспондентської угоди.
Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися:
— через систему електронних платежів НБУ;
— через власну внутрішньобанківську платіжну систему;
— через прямі кореспондентські відносини між комер
ційними банками.
Кореспондентські (субкореспондентські) рахунки відкриваються комерційному банку (установі) згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України. Одночасно з відкриттям кореспондентського (субкореспондентського) рахунку комерційному банку (установі) — учаснику СЕП відкривається технічний кореспондентський (субкореспондентський) рахунок у РРП, через який безпосередньо забезпечується здійснення міжбанківських розрахунків.
Для відкриття кореспондентського рахунку комерційний банк повинен надати до регіонального управління НБУ такі Документи:
1) копію банківської ліцензії (для відкриття кореспон
дентського рахунку;
2) заяву на відкриття рахунку встановленого зразка;
3) один з примірників належним чином оформленого ста
туту із зазначенням реєстраційного номера, засвідченого під
писом уповноваженої на те особи Національного банку Ук-
Раіни та відбитком печатки, або копію Положення про філію,
затверджену належним чином (для відкриття субкореспон
дентського рахунку);
4) картку зі зразками підписів та відбитком печатки вста
новленого зразка, засвідчену нотаріально.
| Т, |
142
ема
Кореспондентський (субкореспондентський) рахунок від. кривається на підставі укладеного договору та відповідного підпису на заяві про відкриття рахунку керівника або упов-новаженої ним особи регіонального управління НБУ.Про відкриття кореспондентського (субкореспондент-ського) рахунку регіональне управління НБУ зобов'язане повідомити податкову інспекцію, на території якої розташований комерційний банк (установа), у триденний строк. Регіональне управління НБУ, яке відкрило субкореспондентський рахунок установі комерційного банку, в свою чергу зобов'язане не пізніше наступного робочого дня проінформувати про це відповідне регіональне управління НБУ, де обслуговується комерційний банк цієї установи.
Тема 7
Правове регулювання кредитних операцій банків
§ 1. Поняття кредитних правовідносин. Види кредитуТермін «кредит» походить від латинського слова «сгесІо», що
означає «вірю».
Існує така думка стосовно виникнення кредиту: продавцеві треба було продати товар, але у покупця не було грошей для його придбання. Тому товар було передано покупцеві з відстрочкою виконання платежу — в кредит. З часом кредит починає набувати нових функцій, довіра передачі партії товару у кредит трансформується у позику грошових
коштів.
На сучасному етапі розвиту народного господарства кредит став інструментом, без якого функціонування товарного виробництва просто неможливе.
У банківському кредитуванні беруть участь перш за все Два суб'єкти — банк, тобто кредитор, та позичальник. Для банку кредитування — це різновид професійної підприємницької діяльності, основне джерело формування прибутку.
Банківське кредитування розглядається як кваліфікуюча ознака банку і передбачає ліцензування Національним банком. Саме ж кредитування являє собою постійно здійснювану діяльність, тобто сукупність послідовних, і як правило, стандартних дій, об'єднаних однією метою — отриманням прибутку. Звичайно, для банку найкращим є надання найбільш дорогого, а також короткострокового кредиту.
144
Те
["[равове регулювання кредитних операцій банків
145
Посередницька діяльність комерційних банків на фінансових ринках, яка полягає у виявленні тимчасово вільних коштів вкладників, залученні у банк та наданні їх у вигляді кредитів особам, які відчувають потребу у позичкових коштах, приносить реальну користь всьому суспільству. Вкладники отримують відсотки, позичальники — можливість брати кредити в досить великих сумах та на будь-який необхідний строк. Навіть коли велика кількість дрібних вкладників забажає передати банку свої гроші тільки на дуже короткий строк, банк в силі за рахунок акумуляції значної кількості таких вкладів з різними термінами повернення надавати великі довгострокові кредити перспективним позичальникам. Здійснюючи цілеспрямований вибір майбутніх позичальників та надаючи позики лише тим, хто спроможний платити максимальну процентну ставку по отриманій позиці, банки спрямовують потік грошових коштів у русло інвестиції в реальний капітал, який сам по собі забезпечить отримання високої віддачі.Для позичальника кредит — це спосіб вирішення своїх фінансових проблем, спосіб забезпечення виробничої діяльності. У зв'язку з цим позичальник готовий нести додаткові витрати у вигляді відсотків за користування кредитом, але цей відсоток та строк кредиту повинні бути посильними, щоби не завадити розвиткові виробництва, розробленню та освоєнню нових технологій тощо. Позичальник, на відміну від кредитора, зацікавлений, звичайно, в якомога дешевому та довгостроковому кредиті.
Окрім позичальника та кредитора у банківському кредитуванні зачіпаються інтереси ще двох суб'єктів. Перший з них — це учасник забезпечення виконання кредитних зобов'язань, якщо таким не є сам позичальник. У даному випадку мова йде про гаранта, поручителя, страхувальника, третю особу — заставодавця. Ця особа зацікавлена перш за все у тому, щоб кредитні зобов'язання були виконані, а у випадку невиконання кредитного договору вона набуває самостійних прав у зв'язку з реалізацією відповідальності. Інший! суб'єкт — це володар прав, тобто вкладник, який передав банку гроші у вигляді вкладів або рахунків. Окрім вкладни- І ків гроші для кредитування, на певних умовах, можуть нада- 1 ватися державою у вигляді цільових кредитів.
Як у вкладників, так і у банків є свої ризики (відповідно ризик власника та ризик підприємця), які повинні знаходитися у збалансованому стані. Інакше кажучи, банк не вправі вирішувати всі свої фінансові проблеми тільки за рахунок
своїх вкладників.
Поєднання прав та обов'язків вищеназваних суб'єктів повинно складати основу правового регулювання банківського кредитування. Вступаючи у кредитні правовідносини, необхідно чітко уявляти систему прав та обов'язків та наслідки їх порушення.
Основними законодавчими актами, які регулюють питання банківського кредитування, є Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки і банківську діяльність» та Положення НБУ «Про кредитування», затверджене постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. № 246. Слід також зазначити, що ще в 1996 р. був підготовлений проект Закону України «Про кредит», але до цього часу він так і не був
прийнятий.
Отже, кредит — це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Вищезгадане Положення НБУ визначає такі види кредитів:
1)за строками користування:
— короткострокові — до одного року;
— середньострокові — до трьох років;
— довгострокові — понад три роки.
Короткострокові кредити можуть надаватись банками у
разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігом не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.
Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних
вкладень.
Довгострокові кредити використовуються для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо;
2)за забезпеченням:
10-3111
146
Тема 7
гї яяОве регулювання кредитних операцій банків
147
—
забезпечені заставою (майном, майновими цінностями, цінними паперами);