Банківське право України (Качан) (стр. 37 из 54)
Облігації зовнішніх державних позик України — цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Вони можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті. Облігації зовнішніх державних позик випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу. Ці облігації оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску. Емітентом облігацій зовнішніх державних позик є держава в особі Міністерства фінансів України. Грошові кошти, одержані від розміщення облігацій внутрішніх державних позик спрямовуються виключно до Державного бюджету України.
Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.
Казначейські зобов'язання випускаються таких видів:
— довгострокові — від п'яти до десяти років;
— середньострокові — від одного до п'яти років;
— короткострокові — до одного року.
Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та процентів по ньому.
Ощадні сертифікати можуть бути строковими (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменними та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.
Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає його власникові право на отримання доходу у вигляді дивідендів.
Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника. Вони випускаються з метою залучення коштів інвесторів для здійснення спільного інвестування і не дають їх власникові права участі в управлінні юридичною особою, що випустила їх.
Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей векселя (векселедержателю).
Розрізняють два види векселів: простий і переказний.
Простим є вексель, за яким зобов'язання безумовної сплати вказаної в ньому суми грошей бере на себе особа, яка видала вексель (векселедавець).
Переказним визнається вексель, за яким зобов'язання сплати вказаної в ньому суми перекладається на третю особу, якій векселедавець дає просту і нічим не обумовлену пропозицію сплати цієї суми кредитору (векселедержателю).
Приватизаційні папери — це особливий вид державних Цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду та земельного фонду.
Приватизаційні папери випускаються трьох видів — майнові сертифікати, житлові чеки та земельні бони.
Приватизаційні папери можуть бути тільки іменними.
164
Те
іа 8
Тема
165
§ 2. Організація діяльності комерційних банків на ринку цінних паперівКомерційні банки, як і будь-які інші юридичні особи, мають право випускати різноманітні цінні папери, тобто можуть займатися професійною діяльністю на ринку цінних паперів.
Професійна діяльність на ринку цінних паперів — це підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресур. сів за допомогою цінних паперів та організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності.
Положення «Щодо організації діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів», затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) та постановою Правління НБУ від 18 травня 1999 р. визначає, що до професійної діяльності на ринку цінних паперів, яку можуть здійснювати банки, належить:
— торгівля цінними паперами;
— депозитарна діяльність зберігана цінних паперів;
— ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;
— управління цінними паперами.
Комерційний банк повинен організувати свою діяльність на ринку цінних паперів у складі організаційно відокремлених внутрішніх підрозділів або дочірніх структур.
Спеціалізований структурний підрозділ здійснює окремі види професійної діяльності на ринку цінних паперів на підставі внутрішнього Положення за умови дотримання ним установлених чинним законодавством вимог, що обмежують ризики за операціями з цінними паперами. Банк зобов'язаний виконувати ці умови при досягненні суми угод за цінними паперами більше ніж 0,5 млн. грнивень у квартал.
Положення про підрозділ банку для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів затверджується в порядку, визначеному статутними документами банку.
Це Положення повинно містити вимоги щодо:
1) наявності достатньої кількості фахівців;
2) наявності комп'ютерної техніки та відповідного про
грамного забезпечення;
3) наявності окремого приміщення;
4) обмеження на обмін інформацією з іншими підрозділа
ми банку, які виконують операції з цінними паперами;
5) переліку інформації, яка не підлягає передачі до інших
підрозділів банку;
6) окремого технічного та технологічного забезпечення
підрозділу;
7) системи захисту від несанкціонованого доступу до ін
формації цього підрозділу;
8) системи обмеження доступу спеціалістів та працівни
ків банку, які безпосередньо не займаються здійсненням
певних видів професійної діяльності на ринку цінних папе
рів, до спеціалізованих підрозділів банку;
9) визначення окремого механізму управління ризиками
за операціями з цінними паперами (стосовно розміру статут
ного фонду).
Загальні та додаткові вимоги щодо організації роботи підрозділу для здійснення певного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів, визначаються чинним законодавством України та відповідними нормативними актами банку. Керівник та спеціалісти підрозділу, які безпосередньо залучені до здійснення певного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів, повинні мати відповідну кваліфікацію спеціалістів та пройти сертифікацію у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.
У разі якщо банк має декілька структурних підрозділів, що спеціалізуються на здійсненні різних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, забороняється суміщення роботи спеціалістів з проведення операцій з купівлі-про-дажу цінних паперів та управління цінними паперами з проведенням інших видів операцій — веденням реєстрів, депозитарних операцій.
Депозитарна діяльність — це надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску,, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.
Депозитарій цінних паперів — юридична особа, яка проводить виключно депозитарну діяльність і може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.
166
Тема 8
Тема 8
167
Зберігай — комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах. Зберігач не має права вести реєстр власників цінних паперів, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах.Реєстратор — це юридична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка одержала у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Розрахунковий банк — це банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів.
Стаття 2 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» визначає, що обслуговування обігу державних цінних паперів, в тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Правила здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком.