Банківське право України (Качан) (стр. 38 из 54)
Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної.
Дозвіл на здійснення депозитарної діяльності комерційним банкам надається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України. Облік цінних паперів у Національній депозитарній системі здійснюється відповідно до норм та правил обліку цінних паперів, затверджених ДКЦПФР за погодженням з НБУ, а для комерційних банків — Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України.
§ 3. Операції комерційних банків на первинному та вторинному ринках цінних паперів
Ринок цінних паперів — це частка ринку позичкових
лів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних папер'8-
Він являє собою сукупність відносин цивільно-правового Xа'
рактеру, що опосередковують рух капіталів у формі цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює у структурі фінансового ринку ринок банківських кредитів і тісно взаємодіє з ним.
Розрізняють первинний та вторинний ринок цінних паперів.
Первинний ринок цінних паперів — це ринок, де здійснюється емісія і первинне розміщення цінних паперів. Комерційні банки здійснюють посередницькі операції між емітентами цінних паперів та інвесторами. Договори комерційних банків з емітентами щодо розміщення їх цінних паперів можуть передбачати різноманітні варіанти участі банку в розповсюдженні таких паперів.
Комерційний банк може взяти на себе зобов'язання викупити весь випуск цінних паперів (або його частину) в емітента з правом продажу куплених акцій та облігацій від свого імені з надбавкою. Зазначені відносини можуть бути оформлені договором купівлі-продажу цінних паперів.
Банк також може взяти на себе зобов'язання продати весь випуск цінних паперів конкретного емітента, а якщо частина випуску не знайде збуту, викупити її на умовах, вказаних у договорі. Це так зване розповсюдження з гарантією викупу. У цьому випадку оформляються договір або доручення з включенням до них умов про обов'язкову купівлю банком нерозміщеної частини випуску цінних паперів.
І, нарешті, банк може взяти на себе зобов'язання розповсюджувати цінні папери емітента без гарантії викупу нерозміщеної частини випуску, для чого також укладається договір комісії або доручення.
Вторинний ринок цінних паперів — це ринок, де проводиться купівля-продаж (обіг) цінних паперів, які випущені Раніше.
На вторинному ринку цінних паперів комерційні банки можуть здійснювати широке коло різноманітних операцій.
У разі якщо операції виконуються на підставі доручення клієнта щодо купівлі або продажу цінних паперів, банк викупає повіреним або комісіонером свого клієнта. Однак це Не єдина роль банку: він може бути просто звичайним посе-Редником, який знаходить потенційних продавців та покуп-1116 цінних паперів, а сам договір купівлі-продажу клієнт підписує самостійно.
| Т, |
168
ема
Тема 8
169
Комерційний банк може купувати та продавати цінні папери від свого імені та за свій рахунок, через фондову біржу та на позабіржовому ринку цінних паперів. Ці угоди здійснюються банками з метою регулювання (управління) свого «портфелю» цінних паперів, які можуть грати роль вторинних резервів.Комерційні банки також здійснюють зберігання цінних паперів своїх клієнтів, тобто депозитарну діяльність.
Комерційний банк може здійснювати за дорученням свого клієнта управління його цінними паперами. Укладається відповідний договір, згідно з яким банк зобов'язується зберігати цінні папери свого клієнта, забезпечити їх облік, здійснювати інкасацію процентів та дивідендів, а також сум по погашеним цінним паперам, проводити обмін акцій, облігацій та інших цінних паперів (у випадку їх заміни емітентом), інформувати клієнта про чергові збори акціонерів, випуск нових акцій, в яких клієнт має переважне право на купівлю. Як правило, в результаті укладання таких договорів банк набуває право представляти інтереси клієнта на зборах акціонерів, голосувати від імені клієнта тощо.
Слід зазначити, що управління «портфелями» цінних паперів — досить складне правовідношення, оскільки воно містить ознаки декількох цивільно-правових договорів. Окрім комісії, зберігання та доручення, вони включають у себе ведення бухгалтерського обліку та звітності по цінним паперам, аналітичне, інформаційне або правове обслуговування.
§ 4. Відповідальність за правопорушення на ринку цінних паперів
Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 2 від 9 січня 1997 р. «Про затвердження Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій» визначає, що підставою для порушення справи про правопорушення можуть бути:
— заяви, скарги або повідомлення підприємств, установ,
організацій, посадових осіб, представників органів
державної влади або звернення окремих громадян;
— повідомлення, що опубліковані в пресі;
— безпосередньо виявлені працівниками Комісії та її територіальних відділень правопорушення при виконанні ними своїх службових обов'язків.
Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак порушення.
Уповноважена особа ДКЦПФР складає акт про вчинення правопорушення юридичною особою, копія якого надається представнику юридичної особи.
Рішення про застосування санкцій за правопорушення оформляється постановою, яка протягом доби надсилається юридичній особі, щодо якої застосовано санкцію.
Постанова про накладення штрафу надсилається юридичній особі, на яку накладено штраф, та банківській установі, в якій відкрито поточний рахунок цієї особи.
У разі накладення штрафу згідно з пп. 10.1, 10.2 вищеназваних Правил, одночасно з постановою до банківської установи надсилається розпорядження про зупинення всіх операцій по банківських рахунках відповідної юридичної особи до виконання або скасування в судовому порядку рішення про накладення штрафу за винятком сплати державного мита при оскарженні цього рішення до арбітражного суду. Постанова про застосування санкцій може бути оскаржена до арбітражного суду. При цьому оскарження постанови про накладення штрафу протягом десяти днів після отримання постанови банком зупиняє стягнення штрафу до вирішення справи арбітражним судом.
Про накладення штрафів на комерційні банки Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у триденний термін інформує Національний банк України.
Законами України «Про державне регулювання ринку Цінних паперів в Україні», «Про цінні папери і фондову біржу», іншими законодавчими актами передбачено застосування таких санкцій до юридичних осіб — учасників ринку цінних паперів за порушення законодавства:
1) штраф у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до 150 відсотків одержаного прибутку (надходжень), одержаних в результаті Цих дій — за випуск в обіг та розміщення юридичними особами незареєстрованих цінних паперів відповідно до чинного законодавства;
| | |  | |
| 171 |
170________________________________________________ Теммі
2)штраф у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мі
німумів доходів громадян — за діяльність юридичних осіб на
ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії)
одержання якого передбачено чинним законодавством;
3)штраф у розмірі до тисячі неоподатковуваних мініму
мів доходів громадян — за неподання, несвоєчасне подання
або подання юридичними особами свідомо недостовірної ін
формації;
4)штраф у розмірі до п'ятисот неоподатковуваних міні
мумів доходів громадян — за ухилення юридичних осіб від
виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рі
шень про усунення порушень чинного законодавства щодо
цінних паперів;
5)винесення письмового попередження — за порушення
учасником ринку цінних паперів вимог законодавства про
цінні папери та нормативних актів Комісії;
6)зупинення на термін до одного року розміщення (пе
редплати, продажу) та обігу цінних паперів того чи іншого
емітента — за порушення вимог законодавства про цінні па
пери та нормативних актів Комісії;