Банківське право України (Качан) (стр. 4 из 54)
10) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та
прогнозування;
11) представляє інтереси України в центральних банках
інших держав, міжнародних банках та інших кредитних
установах, де співробітництво здійснюється на рівні цен
тральних банків;
12) здійснює відповідно до визначених декретом Кабіне
ту Міністрів України «Про систему валютного регулювання
і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. повноважень
валютне регулювання, визначає порядок здійснення плате
жів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний
контроль за комерційними банками та іншими фінансово-
кредитними установами, які отримали ліцензію Національно
го банку на здійснення операцій з валютними цінностями;
13) забезпечує накопичення та зберігання золотовалют
них резервів та здійснення операцій з ними та банківськими
металами;
14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, ціно
вих та валютних відносин;
15) організовує інкасацію та перевезення банкнот і мо
нет та інших цінностей;
16) реалізує державну політику з питань захисту дер
жавних секретів у системі Національного банку;
17) бере участь у підготовці кадрів для банківської систе
ми України;
18) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в
межах своєї компетенції, визначеної законом.
Національний банк має виключне право щодо визначення та проведення державної грошово-кредитної політики.
Для забезпечення своєї мети Національний банк відповідно до Програми діяльності Уряду та бюджетної резолюції, затвердженої постановою Верховної^ ляє основні напрямки державної гроІПЩгьЖеди;Шйі._шдіти.-(""~
2-зшНАУКОВА БІБЛІОТЕКА
ім. О. Гмирьова
18
Тема 2
Національний банк України — центральний банк держави
19
ки, які спрямовані на стримання рівня інфляції, забезпечення стабільності національної валюти та ефективне функціонування банківської системи.До основних напрямків державної грошово-кредитної політики відносяться:
1) аналіз та прогноз економічної кон'юнктури, яка скла
лася у державі;
2) обгрунтування обсягу грошової маси, що знаходиться
в обігу на початок і кінець року;
3) методи грошово-кредитного регулювання;
4) шляхи регулювання рівня облікової та процентної ста
вок банківських та інших фінансово-кредитних установ;
5) засади валютної політики;
6)заходи щодо забезпечення стабільності купівельної
спроможності грошової одиниці та стійкості її курсу стосов
но іноземних валют.
Основні засади грошово-кредитної політики, яку визначає та проводить Національний банк, грунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту Державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через такі чинники:
1) визначення та регулювання норм обов'язкових резер
вів для комерційних банків та інших фінансово-кредитних
установ;
2) процентна політика;
3) фінансування комерційних банків;
4) управління золотовалютними резервами;
5) операції з цінними паперами;
6) регулювання імпорту та експорту капіталу.
Національний банк встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів, при цьому:
а) для банків та інших фінансово-кредитних установ
встановлюється єдиний розмір обов'язкових резервів в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валюті;
б)для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися
різні норми обов'язкових резервів;
в)рішення про підвищення норм резерву набирає чин
ності не раніше ніж через десять днів після його опубліку
вання.
Національний банк може застосовувати систему рефінансування, якою визначаються форми, порядок, умови та ліміти кредитування банків та інших фінансово-кредитних установ.
Національний банк має право здійснювати систему рефінансування, надавати банкам та іншим фінансово-кредитним установам кредити, як правило, через кредитні аукціони, на строк не більше одного року під заставу. Перелік цінних паперів, придатних для забезпечення кредитів, а також випадки використання з цією метою інших цінностей визначаються Правлінням Національного банку.
Національний банк може встановлювати прямі кількісні обмеження на рефінансування банків та інших кредитних установ, регулювання конкретних видів кредиту для банків та інших фінансово-кредитних установ та проведення окремих банківських операцій. Прямими кількісними обмеженнями є встановлення лімітів на рефінансування банків та інших фінансово-кредитних установ.
Кредитні ресурси Національного банку складаються з коштів статутного та інших фондів, залишків коштів Державного бюджету, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках.
Національний банк має право у разі неповернення в строк наданих ним кредитів стягувати суму заборгованості та плату за користування кредитом у судовому порядку.
Слід зазначити, що Національному банку забороняється надавати кредити Уряду для фінансування дефіциту Державного бюджету, купувати державні цінні папери при їх первинному розміщенні, крім випадків, коли це передбачається законодавчими актами, які стосуються Державного бюджету України.
Як один із механізмів регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк використовує облікову ставку за
20
Тема 2
Національний банк України — центральний банк держави
21
кредити, розмір якої визначається залежно від рівня інфляції, попиту і пропозиції на кредит на кредитних аукціонах та міжбанківському ринку. Розмір облікової ставки розглядається Правлінням Національного банку щомісячно.Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні.
Операціями Національного банку є купівля-продаж казначейських зобов'язань, власних зобов'язань Національного банку (депозитних сертифікатів), а також визначених Правлінням Національного банку комерційних векселів, інших цінних паперів та боргових зобов'язань.
Відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність та систему валютного регулювання і валютного контролю НБУ регулює імпорт та експорт капіталу.
Національний банк здійснює обслуговування коштів Державного бюджету України, умови і порядок якого визначаються договором між Національним банком та Державним казначейством України.
В сфері управління готівковим грошовим обігом Національний банк має широкі повноваження щодо його організації, для забезпечення якої він здійснює такі заходи:
1) виготовлення та зберігання банкнот і монет;
2) створення резервних фондів банкнот і монет;
3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних
ознак та дизайну грошових знаків;
4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і
монет;
5) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, пере
везення, вилучення та інкасації готівки;
6) визначення порядку ведення касових операцій для
банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств і
організацій;
7) визначення вимог стосовно технічного стану і органі
зації охорони приміщень банківських установ.
Національному банку належить виключне право введення в обіг (емісія) гривні та розмінної монети, організація їх обігу, а також вилучення з обігу.
Враховуючи важливість цього питання, зупинимося на ньому більш детально.
Емісійні операції Національного банку є формою реалізації його монопольного права на випуск грошей в обіг. Вони є складовим елементом системи регулювання готівково-грошового обороту, який має два основних рівня організації:
1) регламентація касових операцій банків;
2) регламентація касових операцій господарюючих
суб'єктів.
З метою забезпечення оперативного вирішення питань, пов'язаних зі здійсненням емісії готівкових грошей, у всіх регіональних управліннях НБУ організовані резервні фонди Національного банку, де зберігаються залишки національних грошових знаків, які знаходяться поза обігом. Резервні фонди утворюються також і при деяких філіях комерційних банків — в минулому відділень спеціалізованих державних банків (таких як банк «Україна», Укрсоцбанк). Коштами, які знаходяться в резервних фондах, розпоряджаються Правління, Кримське республіканське та обласні управління НБУ. Тільки з їх дозволу грошові знаки можуть бути переміщені з резервних фондів в оборотну касу (або операційну касу філій банків, при яких не відкриті резервні фонди). Саме ця операція — випуск готівкових грошей в обіг — і є емісією. Переміщення грошових знаків з оборотної каси в резервні фонди обумовлює вилучення грошей з обігу. Ця операція, у відповідності з правилами касового регулювання, здійснюється автоматично при перевищенні лімітів оборотних (або операційних) кас.