Банківське право України (Качан) (стр. 45 из 54)
Перелік відомостей, які становлять комерційну таємницю, визначається керівником підприємства (банку). Визначаючи склад комерційної таємниці, необхідно пам'ятати, що законодавством України передбачено перелік відомостей, які не можуть становити комерційної таємниці. Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611, не можуть становити комерційної таємниці:
— установчі документи, документи, що дозволяють зай
матися підприємницькою діяльністю та її окремими
видами;
— інформація за всіма встановленими формами держав
ної звітності;
— дані, необхідні для перевірки, обчислення і сплати по
датків та інших обов'язкових платежів;
— відомості про чисельність і склад працюючих. їх заро
бітну плату в цілому та за професіями і посадами, а
також наявність вільних робочих місць;
— документи на сплату податків і обов'язкових платежів;
— інформація про участь посадових осіб підприємства в
кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єд
наннях та інших організаціях, що є суб'єктами під
приємництва;
— документи про платоспроможність;
— інформація про забруднення навколишнього природ
ного середовища, невиконання умов безпеки праці,
реалізацію продукції, яка завдала шкоди здоров'ю, а
також інші порушення законодавства України і розмі
ри понесених при цьому збитків;
— відомості, які відповідно до діючого законодавства
підлягають оголошенню (масова інформація та інфор
мація, що публічно розповсюджується через друкова
ні та аудіовізуальні канали, закони, нормативні акти,
що стосуються свобод і законних інтересів громадян
тощо).
Враховуючи відкритий доступ до вищезазначеної інформації, необхідно пояснити деякі моменти.
До форм державної звітності відносяться лише форми, встановлені (затверджені) Міністерством статистики України.
До документів про платоспроможність і даних, що необхідні для перевірки обчислення податків, не можна відносити документи і відомості по операціях, рахунках і вкладах клієнтів та кореспондентів банку, оскільки вони згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» належать до банківської таємниці. Як відомо, у разі розходження у правових нормах повинен спрацьовувати принцип верховенства закону над підзаконним актом.
Відомості про чисельність і склад працюючих, їх заробітну плату не треба плутати з поіменним складом персоналу банку і матеріальним забезпеченням конкретних працівників. Відкритий доступ до такої інформації, особливо про осіб, що займають ключові посади у банку, може бути використано злочинцями для тиску на цих працівників з метою примушення їх до виконання протиправних дій або скоєння
злочину.
Доступ до інформації, що становить комерційну таємницю, регулюється Законом України «Про підприємства в Україні», у ст. ЗО якого зазначено, що склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються керівником підприємства, банку.
Постає питання, як бути з інформацією, яка згідно із вищезазначеними актами не може бути визначена як банківська або комерційна таємниця, але доступ до якої необхідно обмежити? Це питання може бути вирішене шляхом надання такій інформації режиму конфіденційної. Відповідно до ст. ЗО («Інформація з обмеженим доступом») Закону України «Про інформацію», конфіденційна інформація за своїм правовим режимом належить до інформації з обмеженим доступом, її складають відомості, що знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і розповсюджуються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Згідно із вищеназваним законом власник має право самостійно відносити інформацію до категорії конфіденційної, визначати режим доступу до неї та встановлювати систему її
захисту.
Тут слід зазначити, що деякі матеріали містять коментарі (Науково-практичний коментар Кримінального кодексу Ук-
198
Те*
Тема 10
199
раїни. — К.: Юрінком, 1997), згідно з якими комерційна таємниця є конфіденційною інформацією. Зауважимо, що згідно із Законом України «Про інформацію» (ст. ЗО) інформація з обмеженим доступом (а саме про неї йде мова) поділяється на конфіденційну і таємну, тобто таємна інформація не може бути конфіденційною і навпаки. Тому конфіденційна інформація є самостійним видом інформації з обмеженим доступом.Окремо регулюється доступ до інформації, що знаходиться в автоматизованих системах. Згідно зі ст. 6 («Доступ до інформації») Закону України «Про захист інформації в автоматизованих системах», доступ до інформації, яка зберігається, обробляється і передається в автоматизованих системах, здійснюється лише згідно із правилами розмежування доступу, встановленими власником інформації чи уповноваженою ним особою.
Відповідальність за порушення встановлених правил роботи з банківською і комерційною таємницями грунтується на положеннях відповідних законодавчих актів, перш за все Закону України «Про підприємства в Україні» (ст. 32, п. 3), Кримінального та Цивільного кодексів України. Відповідно до цих актів за порушення правил роботи з комерційною або банківською таємницею може наступати кримінальна чи цивільна відповідальність.
Кримінальна відповідальність може наступати за дії, передбачені статтями 1486 («Незаконний збір з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю») і 1487 («Розголошення комерційної таємниці») Кримінального кодексу України.
Незаконний збір з метою використання або використання відомостей, які становлять комерційну таємницю (підприємницьке шпигунство) (ст. 148Ь), якщо це спричинило велику матеріальну шкоду суб'єктові підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на строк до трьох років або штрафом від трьохсот до п'ятисот мінімальних розмірів заробітної плати.
Згаданою статтею передбачена відповідальність за два склади злочинів:
1) за незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю;
2) за незаконне використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, якщо це завдало великої матеріальної шкоди суб'єкту підприємницької діяльності.
Під незаконним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, слід розуміти активні дії, спрямовані на добування (одержання) таких відомостей будь-яким способом: вилучення (викрадення), незаконне ознайомлення, прослуховування телефонних розмов, опитування співробітників, одержання відомостей за плату або через погрози, насильство тощо.
Незаконне використання відомостей, що становлять комерційну таємницю — це впровадження чужих «технічних» таємниць у власне виробництво, врахування здобутих відомостей при плануванні власної діяльності, продаж, розголошення відомостей тощо.
Критерій оцінки матеріальної шкоди, спричиненої незаконним використанням відомостей, що становлять комерційну таємницю, містить примітка до ст. 1484 Кримінального кодексу, де зазначається, що матеріальна шкода вважається великою, якщо вона в п'ятдесят і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян на місяць.
Оскільки кримінальне покарання наступає за незаконний збір і незаконне використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, то слід визначити критерії законності чи незаконності такого збору. Такими критеріями можуть
бути:
по-перше, наявність засад для збору і використання відомостей, якщо це передбачено законом чи договором;
по-друге, наявність необхідних повноважень;
по-третє, наявність згоди власника таємниці на ознайомлення з нею відповідних осіб.
Умисне розголошення комерційної таємниці (ст. 1487 Кримінального кодексу України) без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих або інших мотивів і завдало великої матеріальної шкоди суб'єкту підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на строк до двох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням права займати певні посади чи
200
Тема Ю
Тема 10
201
 | |  |
займатись певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати