Банківське право України (Качан) (стр. 46 из 54)
Під розголошенням комерційної таємниці слід розуміти незаконне ознайомлення інших осіб з такою інформацією, умисне створення умов, які сприяли ознайомленню з відомостями, що становлять комерційну таємницю, сторонніх осіб. Крім того, розголошенням є розкриття інформації особою, якій вона стала відома у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю і яка повинна зберігати таку інформацію в таємниці.
Способи розголошення можуть бути різні: повідомлення іншим особам, надання їм для ознайомлення документів, повідомлення закритих відомостей у засобах масової інформації. Суб'єктом злочину можуть бути працівники банку, яким комерційна (банківська) таємниця відома у зв'язку із професійною або службовою діяльністю. Останнє положення « обов'язковим для кваліфікації злочину по ст. 1487. Працівни ки банку, які не мають санкціонованого доступу до таємниці банку і не зв'язані з ними у своїй професійній і службові діяльності, не можуть бути суб'єктами злочину, передбаченого ст. 1487. При наявності відповідних фактів вони можут нести відповідальність тільки по ст. 1486.
У той же час посадові особи і співробітники правоохоронних органів, податкової інспекції, контрольно-ревізійної служби, аудитори, які у зв'язку зі своїм службовим становищем чи особливостями професійної діяльності чможуть бути ознайомлені з відомостями, що становлять комерційну (банківську) таємницю, можуть бути притягнуті до відповідальності за дії, передбачені ст. 1487.
При отриманні відомостей про дії, зазначені у ст. 1486, 1487, з метою притягнення конкретних осіб до кримінальної відповідальності адміністрація банку має звертатися до правоохоронних органів.
Відповідальність за посягання на інформацію, що знаходиться в автоматизованих системах, базується на положеннях ст. 198і («Порушення роботи автоматизованих систем») Кримінального кодексу України. Так, згідно з цією статтею навмисне втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до перекручення чи знищення інформації або носіїв інформації, або розповсюдження програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в авто-
матизовані системи і здатних спричинити перекручення або знищення інформації чи то носіїв інформації, карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від ста до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Ті ж дії, якщо ними спричинено шкоду у великих розмірах, або вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти
років.
Незалежно від вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності і покарання злочинця вищезазначені санкції не відшкодовують суб'єкту підприємницької діяльності завданих злочином збитків. їх відшкодування може бути здійснене шляхом використання норм цивільного законодавства.
Цивільна відповідальність грунтується на основі цивільно-правових відносин, в силу яких одна сторона зобов'язана відшкодовувати іншій стороні збитки, завдані протиправними (і не завжди кримінально караними) діями у зв'язку з посяганням на комерційну (банківську) таємницю.
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, збитки — це всі витрати, зроблені кредитором; втрата або пошкодження його майна; не одержані кредитором доходи, які б він отримав у разі виконання боржником своїх зобов'язань.
Цивільне законодавство передбачає, крім стягнення збитків при порушенні договорів, також стягнення збитків при виникненні зобов'язань із заподіяння шкоди.
Шкода як збитки, заподіяні протиправним посяганням на комерційну (банківську) таємницю, має місце в обох випадках, але правова природа їх відшкодування залежатиме від виду зобов'язань.
У першому випадку збитки, заподіяні протиправним посяганням на комерційну (банківську) таємницю, відшкодовуються винною стороною згідно із передбаченими угодою, Договором зобов'язаннями.
У другому випадку відшкодування збитків здійснюється Не за угодою чи договором, а на загальних підставах і принципах відповідальності за заподіяння шкоди, передбачених ст. 40 Цивільного кодексу України. В основі таких зобов'язань знаходиться не порушення умов угоди, договору, а факт заподіяння шкоди. При цьому відшкодування збитків здій-
202
Тема ЮТема 10
203
снюється через подання цивільного позову до суду. Так, відповідно до ст. 28 Кримінально-процесуального кодексу Ук. раїни, «особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину вправі... пред'явити до обвинуваченого... цивільний позов' який розглядається судом...». Згідно з чинним законодавством, позов до суду на відшкодування збитків подається і тоді, коли кримінальна справа не розглядається зовсім.Окреме місце займає захист банківської і комерційної таємниці з використанням норм трудового законодавства, при цьому йдеться про правові норми, які регулюють договірні трудові відносини. Такі норми визначаються трудовими угодами, договорами або контрактами. Так, при складанні трудового договору згідно зі ст. 21 Кодексу законів про працю України працівник зобов'язується виконувати умови внутрішнього трудового розпорядку, однією з вимог якого може бути зберігання в таємниці службової інформації. Крім того, при укладанні договору окремо може передбачатись укладання окремої угоди про конфіденційність. За • таких умов підставою для дострокового розірвання трудового договору (як міра впливу на працівника) може бути передбачене ст. 40 Кодексу законів про працю України систематичне невиконання обов'язків, покладених правилами внутрішнього розпорядку.
Особливою формою трудових договірних відносин є контракт, строк дії якого, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівників, умови його розірвання можуть встановлюватись згодою сторін. Порядок укладання і розірвання контракту регламентують статті 24, 36 Кодексу законів про працю України і постанови Кабінету Міністрів України № 203 від 19 березня 1993 р. та № 170 від 19 березня 1994 р. Розірвання трудового договору може здійснюватись не за умов, передбачених чинним законодавством, а за умов, передбачених контрактом.
Однією з умов розірвання трудового договору, заснованого на контракті, може бути заподіяння службовцями банку матеріальної, моральної шкоди банку, у тому числі шляхом протиправних посягань на банківську і комерційну таємницю.
Для практичного застосування положень, зазначених У контракті щодо його розриву, необхідні такі умови:
1) укладання контрактної форми договору;
2) включення до нього як причин для розірвання фактич
них дій службовця банку, пов'язаних з протиправним пося
ганням (у будь-якій формі) на банківську таємницю;
3) причетність співробітника до дій, що розцінюються як
протиправне посягання на банківську таємницю;
4) винність службовця у скоєнні подібних дій.
У практичній діяльності доцільно чітко визначити зобов'язання службовців банку по охороні банківських таємниць. Як правило, це закріплюється спеціально обумовленими у контракті положеннями або додатковим зобов'язанням, що додається до контракту. Допуск службовців банку до відомостей, що становлять банківську або комерційну таємницю, у повному обсязі здійснюється відповідним наказом по банку.
§ 2. Нормативна база банку з безпеки
Слід зазначити, що у питаннях захисту банківської інформації не варто покладатись тільки на державну законодавчу базу, тим більше що остання має багато протиріч і дозволяє по-різному трактувати положення законодавчих актів. Крім того, застосовувати деякі положення законів можна лише спираючись на нормативну базу самого банку. Наприклад, відповідальність за розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, згідно зі ст. 1487 Кримінального кодексу, наступає стосовно осіб, яким ця таємниця відома у зв'язку із професійною або службовою діяльністю. Доказом того, що особа мала доступ до відповідних відомостей, які становлять комерційну таємницю, є наказ по банку. В ньому зазначається перелік посадових осіб, яким доводиться зміст банківської і комерційної таємниці. Тобто банку необхідно юридично закріпити право на банківську і особливо комерційну таємницю, яке оформлюється шляхом визначення і внесення відповідних положень до документів, що регламентують діяльність банку.
Розглянемо деякі рекомендації щодо організації нормативної бази з безпеки у банку. Перш за все, положення про захист комерційної таємниці повинні міститися у статуті банку. Статут має передбачати права банку на:
— комерційну таємницю;
204
Тема ЮТема 10
205
—
визначення складу й обсягу відомостей, що становлять комерційну таємницю і конфіденційну інформацію;