Смекни!
smekni.com

Банківське право України (Качан) (стр. 47 из 54)

— захист комерційної таємниці.

Такі положення, зафіксовані в статуті, дають банку юри­дичне право організовувати захист таємниць банку; включа­ти вимоги щодо захисту комерційної таємниці в усі договори і угоди комерційного характеру; домагатися відшкодування збитків, понесених від злочинного посягання на інформацію; видавати нормативні та інші документи з питань захисту банківської і комерційної таємниці; створювати відповідні підрозділи захисту таємниць банку.

При визначенні складу комерційної таємниці необхідно виходити з економічної вигоди і безпеки банку. Занадто таємна діяльність банку може призвести до втрати прибут­ку, бо умови ринку вимагають широкої реклами. Зневажли­ве ставлення до комерційної таємниці також може призвести до негативних результатів. Американські фахівці доводять, що втрата 20 відсотків інформації призводить до банкрутства фірм та банків у шістдесяти випадках із ста.

До комерційної таємниці доцільно віднести інформацію, яка характеризує нові банківські технології, роботу в галузі створення умов для надання нових послуг, плани відкриття філій, проникнення на нові ринки чи в нові сфери.

Особливу увагу слід приділити охороні інформації, яку містять договори та угоди, що їх укладає банк. Зміст або ок­ремі положення деяких з них безумовно можуть становити комерційну таємницю банку.

В окремих випадках охороні підлягає не тільки зміст до­говору, але й сам факт його укладання.

Комерційну таємницю може також становити інформація про перспективні методи управління персоналом, політика банку щодо надання послуг, фінансові, ділові й комерційні стосунки з партнерами, дані про керівний склад банку, спо­соби захисту інтересів банку та організацію його безпеки то­що. Склад інформації, яка є комерційною таємницею, визна­чається керівництвом банку в кожному окремому випадку.

Одним із важливих нормативних документів банку з без­пеки є Положення про комерційну таємницю і конфіденцій­ну інформацію, яке оголошується наказом по банку. Поло­ження передбачає перелік відомостей, що становлять комер­ційну таємницю і конфіденційну інформацію банку. В ньому


зазначають, яким посадовим особам така інформація може доводитись у повному обсязі, порядок її захисту в установах банку, хто відповідає за організацію заходів захисту, відпові­дальність за розголошення відомостей, що становлять комер­ційну таємницю. В наказі може визначатись склад комісії, яка буде розглядати і визначати цінність банківської інфор­мації, подавати пропозиції керівникові банку про прийняття рішення відносно надання відповідній інформації статусу ко­мерційної таємниці чи конфіденційної інформації.

Наказом також можуть передбачатися заходи щодо робо­ти персоналу стосовно збереження ним у таємниці службо­вої інформації.

Визначення порядку захисту інформації, організації робо­ти з нею здійснюється відповідно до Положення про органі­зацію роботи з інформацією, що становить банківську і ко­мерційну таємницю та є конфіденційною. Положення перед­бачає: права співробітників банку та інших осіб стосовно от­римання закритої інформації, обов'язки посадових осіб і службовців банку по роботі з грифованими документами, ви­робами та засобами, правила ведення переговорів за допомо­гою засобів зв'язку, спілкування з клієнтами та відвідувача­ми; правила оформлення доступу до закритої інформації; по­рядок розробки, зберігання, пересилання та циркуляції гри-фованих документів в установах банку; загальні обов'язки персоналу банку по зберіганню його таємниць; порядок до­ступу на засідання і наради з обговорення комерційних таєм­ниць та організація їх проведення; інші питання, що регу­люють правила доступу до закритої інформації.

Основним документом для організації роботи щодо за­хисту інформації є Концепція безпеки банку. Як правило, Концепція містить:

1) загальні положення (основні поняття і терміни, харак­
теристика умов діяльності банку та загроз йому, мета, зав­
дання і принципи безпеки);

2) організацію безпеки (планування та організацію захо­
дів безпеки, функції підрозділів банку по виконанню заходів
безпеки, їх взаємовідносини між собою та з суб'єктами під­
приємницької діяльності і держави у ході захисту інтересів
банку, структуру підрозділу безпеки банку, його функції,
права і відповідальність, роль і завдання охоронних і детек­
тивних фірм, якщо планується співробітництво банку з ни-


206


Тема


Тема 10


207



ми, керівництво забезпеченням безпеки банку, комплекту­вання та підготовка співробітників підрозділу банківської безпеки);

3) проведення заходів безпеки (перелік основних заходів
безпеки, що проводяться у банку, та форми їх виконання,
порядок дій банку в різних умовах реалізації загроз);

4) забезпечення заходів безпеки (фінансово-матеріальне,
науково-методичне, інформаційне).

Концепція є основним документом, відповідно до якого проводяться заходи захисту банківської і комерційної таєм­ниці та конфіденційної інформації. На її основі розробляєть­ся Положення про службу безпеки банку. До Положення до­цільно включити:

— загальні положення,

— завдання служби,

— об'єкти діяльності служби;

— структуру служби та функції її підрозділів;

— сили і засоби забезпечення діяльності служби;

— обов'язки, права і відповідальність керівника і поса­
дових осіб служби;

— методи організації роботи служби;

— кадри служби;

— систему координації діяльності служби у банку і зов­
ні його.

Окремим наказом по банку може оголошуватись список осіб, яким у повному обсязі може доводитись інформація, що становить банківську і комерційну таємницю та є конфіден­ційною.

Нормативну базу банку з безпеки також складають: зобов'язання службовців банку про зберігання комерційної таємниці, погодження про конфіденційність з клієнтами, партнерами та іншими суб'єктами, з якими банк вступає у правовідносини, різного характеру пам'ятки, інструкції, зая­ви тощо.

До цього типу документів належить внутрішній розпоря­док роботи та розпорядження щодо організації доступу в установу банку.

Таким чином, нормативна база безпеки не вимагає яки­хось великих зусиль та витрат для її створення, але вона є основою для правового захисту як таємниць банку, так і всієї його діяльності.


§ 3. Доступ суб'єктів держави

до інформації комерційних банків

Доступ суб'єктів держави до інформації комерційних банків регулюється відповідними законодавчими та нормативними актами.

Згідно зі ст. 25 («Права Служби безпеки України») Зако­ну України «Про Службу безпеки України» Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладе­них на них обов'язків надається право: одержувати на пись­мовий запит керівника, відповідного органу Служби безпеки України від міністерств, державних комітетів, інших ві­домств, підприємств, установ, організацій, військових час­тин, громадян та їх об'єднань дані та відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користу­ватись з цією метою службовою документацією і звітністю.

Крім того, відповідно до ст. 8 («Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність») Закону Ук­раїни «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативним підрозділам СБУ і міліції для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності надається право:

— брати участь у перевірці фінансово-господарської
діяльності підприємств, установ, організацій та окре­
мих осіб;

— витребувати, збирати і вивчати документи та дані,
що характеризують діяльність підприємств, установ,
організацій, а також спосіб життя окремих осіб, пі­
дозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, дже­
рело та розміри їх доходів;

— знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати
інші технічні засоби отримання інформації.

Одержання інформації арбітражними судами регулюєть­ся Арбітражним процесуальним кодексом України, в одному з положень якого зазначається, що у разі якщо подані сторо­нами докази є недостатніми, арбітражний суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирі­шення спору. Арбітражний суд має право знайомитись з до­казами безпосередньо в місці їх знаходження. Крім того, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору арбітр в необхідних випадках витребо-


208


Те


ма


Тема 10


209



вує документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, або знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Стаття 10 («Права органів державної статистики») Зако­ну України «Про державну статистику» передбачає, що орга­ни державної статистики мають право одержувати у вста­новленому порядку безплатно від всіх, на кого розповсю­джується цей Закон, включаючи фінансові, банківські, митні та інші відомства і служби, та використовувати державну статистичну звітність й інші необхідні для проведення дер­жавних статистичних спостережень дані, а також пояснен­ня, що доповнюють звітність; отримувати від банківських закладів у десятиденний строк інформацію про відкриття ра­хунків суб'єктами підприємницької, некомерційної діяльності і громадськими організаціями; вивчати стан первинного облі­ку і статистичної звітності, перевіряти достовірність ста­тистичних даних на об'єктах, які входять в сферу дій цього закону.