Банківське право України (Качан) (стр. 1 из 54)

ББК 67.9(4УКР)304.2я73 КЗО

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист № 2/575 від 18 квітня 2000 р.)

Рекомендовано вченою радою

Національної академії внутрішніх справ України

(протокол № 7 від 26 квітня 2000 р.)

Передмова

Рецензенти

І. П. ГОЛОСНІЧЕНКО, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України;

В. П. ПАСТУХОВ, кандидат юридичних наук, професор, заслужений юрист України;

Качан О.О.

КЗО Банківське право: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2000. - 288 с. - Бібліогр.: с. 260-262.

I5ВN 966-7784-30-4

У посібнику розглядаються питання становлення банківської системи України, розкривається зміст найважливіших понять та категорій банківського права, особливості правового регулювання відносин, що виникають між його суб'єктами, правовий статус НБУ, комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ. Призначений для студентів юридичних вузів та економічних вищих навчальних закладів, спеціалістів з банківського права.

ББК 67.9(4УКР)304.2я73+67.304.2я73

966-7784-30-4

О.О. Качан, 2000 Юрінком Інтер, 2000

Банківська система України, незважаючи на досить тривалий строк, який пройшов з моменту прийняття у березні 1991 р. Закону України «Про банки і банківську діяльність», перебуває в процесі становлення та розбудови. Перший рівень цієї системи займає Національний банк України, другий — комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи.

В результаті банківської реформи змінився характер взаємовідносин комерційних банків з клієнтами — ці правовідносини стали будуватися на традиційних принципах ринкової економіки.

Необхідність вивчення юристами банківського права пояснюється тією новою важливою роллю, яку відіграють комерційні банки у сучасному економічному та фінансовому житті країни. Практичне значення банківського права підвищується у зв'язку з тим, що в підприємницькій діяльності сьогодні бере участь значна кількість людей, а її здійснення пов'язане з відкриттям банківських рахунків, проведенням розрахунків через комерційні банки. Внаслідок цього діяльність державного та приватного секторів економіки залежить від стану банківської системи держави та законності банківської діяльності. А тому основи банківського права тепер потрібно знати не тільки юристу, де б він не працював, а й керівнику підприємства чи установи, головним спеціалістам, працівникам контролюючих органів. Кожен громадянин, який активно діє в сфері економіки, повинен мати хоча б загальне уявлення про банківське право.

Слід звернути увагу на те, що ознайомлення з банківським правом, його ґрунтовне вивчення пов'язані з багатьма труднощами, серед яких одна з найголовніших — наявність великої кількості нормативно-правових актів, які постійно змінюються, доповнюються та уточнюються і не завжди узгоджуються один з одним. Тобто банківське право, у зв'язку із частим коригуванням нормативної бази, є досить мобільним. Більшість норм банківського права потребує досить серйозного осмислення, оскільки вони використовують, скажімо так, «далекі» від юриста терміни банківської справи.

Правовідносини у сфері банківської діяльності базуються на нормах цивільного, фінансового, адміністративного та в деяких випадках кримінального права, що повинно враховуватись в процесі вивчення банківського права.

Запропонований посібник з урахуванням новітнього банківського законодавства розкриває зміст найважливіших понять та категорій банківського права, особливості правового регулювання відносин, що виникають між його суб'єктами.

Тема 1

Предмет і метод банківського права

§ 1. Поняття банків. Передумови зародження та становлення банківської справи

Слово «банк» походить від італійського «Ьапсо», що означає «лавка міняли», «стіл».

Беручи до уваги історичний аспект, слід зазначити, що історія давніх віків не залишила достатньо повних відомостей стосовно того, коли виникли банки, які операції вони виконували, що стало рушійною силою їх розвитку.

Згідно з історичними даними, ще за 2300 років до н. є. у народності халлеїв були торгові компанії, які поряд з виконанням своїх безпосередніх функцій видавали також позики. Згадки про перші відокремлені кредитні операції відносяться до VIст. до н. є. У Стародавньому Вавілоні практикувалася така операція як прийом вкладів та виплата по них процентів.

Виконавцями цих перших банківських операцій, за свідченнями істориків, були як окремі особи, так і деякі церковні установи, де нагромаджувались значні грошові кошти. В старовинних святилищах нагромаджувались величезні багатства. Храми були надійним місцем для зберігання цінностей. Навіть злодії в той час ставилися з пошаною до вівтарів, не грабували їх. Вклади, недоторканність яких гарантувалася шанобливим ставленням до релігії, зробили знамениті грецькі храми Делоський, Дельфійський, Самоський одночасно і своєрідними банківськими установами.

З роками повага до недоторканності церковного майна була втрачена. Почастішали випадки пограбування храмів, що має місце і в теперішній час.

Зародження банківської справи почалося з діяльності середньовічних мінял Північної Італії. Поняття банку, яке за-

Тема 1

Предмет і метод банківського права

кріпилось в нашій свідомості, ототожнювалось з мінялами та їх особливими столами — «банко-столами». У Стародавній Греції банкіри називались трапезитами (від грецького «ігаре-га», що означає стіл). У Стародавньому Римі існували мен-сарії (від латинського слова «тепза» — стіл), які займалися обміном валют, а також іншими грошовими операціями.

Перші банки почали виникати в умовах мануфактурної стадії капіталізму в формі банківських домів, які, на відміну від ростовщиків, надавали кредит промисловим та торговим капіталістам з помірного проценту, а пізніше — у вигляді акціонерних банків. Перші банкіри з'явились в окремих італійських містах, таких як Венеція та Генуя в XIV—XVст.

Необхідно підкреслити, що перші банкіри вже тоді зрозуміли, що накопичувані величезні грошові багатства знаходяться без руху, є непродуктивними, хоча від них можна отримувати суттєву користь та вигоду. Банкіри віддавали грошові кошти в тимчасове користування або відкривали самостійні торгові підприємства. Заставою при цьому, як правило, виступали кораблі, товари, що дорого коштували, будинки, коштовні речі і навіть люди (раби).

Підсумовуючи вищевикладене, можна визначити, що банк — це такий ступінь розвитку кредитних відносин, при якому кредитні, грошові та розрахункові операції в їх сукупності зосереджуються в єдиному центрі. До ознак банку можна віднести також те, що кредит по суті стає платним. Процент за користування кредитом покриває при цьому не тільки витрати банківського дому, але й обумовлює продуктивне використання позичальником грошових ресурсів, отриманих ним в тимчасове користування на умовах, які пропонує кредитор.

§ 2. Поняття банківського права, його предмет та метод

Донедавна основи банківського права викладалися, головним чином, в рамках двох навчальних правових дисциплін: «Цивільне право» та «Фінансове право». Але на сьогодні виникла потреба в більш детальному вивченні проблем правового регулювання діяльності комерційних банків, їх взаємо-

відносин з центральним, головним банком держави, що в результаті й призвело до необхідності створення нового, самостійного курсу «Банківське право».

Серед вітчизняних та зарубіжних дослідників існує багато думок щодо визначення терміну «банківське право». Розглянемо деякі з них, які варті найбільшої уваги.

Так, наприклад, І. С. Гуревич вважає, що банківське право є особливою підгалуззю фінансового права. Іншої точки зору дотримується М. Л. Коган, який наголошує на тому, що правовідносини з участю банку є господарсько-правовими і відносить їх до предмету регулювання господарського права.

Ряд зарубіжних дослідників банківського права розглядають останнє як самостійну галузь права. Так, К. Гавалда і Ж. Стуффле вважають, що об'єктом банківського права є визначення правового положення банків, тобто організацій, які професійно, на постійній основі здійснюють банківські операції та правове регулювання самих банківських операцій, які, по суті, є комерційними угодами. Пізніше цими ж авторами було сформульоване поняття кредитного права, до предмету якого вони віднесли не тільки згадані вище відносини за участю банків, а й інших кредитних установ, які виконують окремі банківські операції. Таким чином, в даному випадку банківське право вони розглядають як частину кредитного права.

Такі американські юристи, як А. М. Поллард, Ж. Г. Пас-сейк та інші, вважають, що банківське право — це досить багатогранний термін, який охоплює не тільки загальні принципи організації та діяльності банків, але й сукупність норм, що регулюють порядок надання фінансових та пов'язаних з ними послуг.

З точки зору Л. Г. Єфімової, банківське право не є ні самостійною галуззю права, ні підгалуззю права за такими ознаками. Як відомо, в правовій науці під галуззю права розуміється сукупність норм, що регулюють особливі види суспільних відносин, які по своєму економічному та соціальному змісту вимагають відокремленого, самостійного правового регулювання. Тобто, інакше кажучи, будь-яка галузь права характеризується тільки їй притаманним предметом і методом правового регулювання суспільних відносин.