Міністерство освіти України
Івано-Франківський інститут права, економіки та будівництва
Курсова робота
з цивільного права України
«Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування колективного і державного майна»
Виконав: ст. гр. Юз-97-1
______________________
Науковий керівник:
доц. Васькович Й.В.
Івано-Франківськ
1999р.
Зміст
Вступ
1. Поняття та елементи зобов'язань, що виникають внаслідок рятування колективного і державного майна
2. Підстави виникнення зобов’язань, пов’язаних з рятуванням колективного і державного майна
3. Обсяг шкоди і порядок її відшкодування
Додаток
Висновки
Список використаних першоджерел
Вступ
Тема даної курсової роботи є досить актуальною, оскільки значну частину предмета цивільного права становлять майнові відносини в галузі товарообороту та майнові відносини, що виникають внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю особи і майну громадянина чи організації.
Майнові вщносини, врегульовані нормами цивільного права, набувають характеру цивільно-правових зобов'язальних відносин або цивільно-правових зобов'язань. Разом з тим термін «зобов'язання» вживають і в іншому значенні, розуміючи під зобов'язанням обов'язок, борг якоїсь особи. Зобов'язанням також називають документ (боргову розписку), в якому зафіксовано чийсь обов'язок, наприклад, повернути позикову суму грошей.
Майнові відносини в галузі товарообороту регулюються нормами цивільного права, а також майнові відносини по відшкодуванню заподіяної шкоди? В їх регламентації виявляються ознаки методу цивільно-правового регулювання:
1) юридична рівність учасників цивільно-правових відносин;
2) договірний та планово-договірний, якщо видання актів планування за законодавством тягне настання цивільно-правових наслідків, характер цивільно-правових відносин;
3) певна свобода розсуду при встановленні цивільних прав і обов'язків;
4) майновий характер цивільно-правових санкцій і позовний спосіб захисту цивільних прав.
Нижче охарактеризовано наведені ознаки зобов'язань.
По-перше, в зобов'язаннях суб'єкти мають юридична рівне положення. Відомо, що юридична рівність сторін — це правовий вираз вартісної рівності їх у товарно-грошових відносинах, які мають еквівалентно-платний характер. У товарно-грошових відносинах повинен відбуватись обмін рівних вартостей. Відхилення від вартісної рівності в товарно-грошових відносинах обумовлені політикою цін Зміст юридичної рівності полягає в тому, що кожний із суб'єктів у зобов'язанні має права та обов'язки і не підпорядкований іншому суб'єкту.
По-друге, переважна більшість зобов'язань за участю громадян виникає з договорів; зобов'язання між організаціями також виникають з договорів, а у випадках, передбачених нормативними актами, — з актів планування і договорів.
По-третє, зміст прав і обов'язків суб'єктів зобов'язань визначається не тільки згідно з вимогами імперативних (обов'язкових) норм цивільного законодавства, а й за розсудом суб'єктів зобов'язання. Тому поряд з імперативними є диспозитивні норми, які надають суб'єктам зобов'язань можливість визначити зміст прав і обов'язків за власним розсудом. Разом з тим диспозитивні норми містять певні правила поведінки. Останні застосовуються у тих випадках, коли суб'єкти своєю волею не визначили зміст відповідних прав і обов'язків.
По-четверте, зобов'язання мають санкції. Для реалізації санкції суб'єкт зобов'язання, чиє право порушено, вправі звернутися з позовом у суд або арбітражний суд.
Після того як з'ясовано коло майнових відносин, що є зобов'язаннями, і виявлено та розкрито ознаки цивільно-правового регулювання їх, визначимо поняття зобов'язального права.
Зобов'язальне право — це система цивільно-правових норм, які на засадах юридичної рівності регулюють майнові відносини в галузі товарообороту(обігу), а також майнові відносини по відшкодуванню заподіяної шкоди за участю організацій і громадян.
Норми зобов'язального права є важливою і найбільш значною частиною цивільного законодавства. Так, у Цивільному кодексі України з 572 статей 321 стаття присвячена зобов'язанням. Зобов'язальне право має загальну і особливу частини. Загальна частина містить норми, які передбачають правила, що поширюються на всі зобов'язання. Маються на увазі норми про поняття і підстави виникнення зобов'язань, виконання зобов'язань, про відповідальність суб'єктів за порушення зобов'язань та припинення зобов'язань. Особлива частина зобов'язального права містить норми, які регулюють окремі види зобов'язань.
Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування колективного або державного майна належать до позадоговірних зобов'язань. Самей цей вид цивільно-правового зобов’язання ми розглянемо в даній курсовій роботі.
1. Поняття та елементи зобов'язань, що виникають внаслідок рятування колективного і державного майна
Шкода, якої зазнав громадянин при рятуванні колективного і державного майна від небезпеки, яка йому загрожувала, повинна бути відшкодована тією організацією, майно якої рятував потерпілий[1]. Безпосереднім приводом виникнення даного інституту послужили дві справи, що з’явились у судовій практиці України.
У справі за позовом громадянина М. було встановлено, що позивач, проїжджаючи по залізниці як пасажир, під час стоянки побачив пожежу у поїзді, який стояв на сусідній колії. Він почав гасити пожежу, внаслідок чого дістав каліцтво, водночас згорів його одяг. Потерпілий звернувся до суду про відшкодування заподіяної шкоди, що спричинила втрату працездатності. Народний суд відмовив у позові, справа розглядалась у різних судових інстанціях. Нарешті, одна із вищих судових інстанцій зайняла іншу позицію і висловила ряд принципових положень. Вона зазначила, що громадянин М. діяв не в особистих інтересах, а в інтересах охорони народного добра, виконуючи свій конституційний обов’язок, і зобов’язала залізницю відшкодувати громадянинові М. заподіяну шкоду в повному обсязі. Аналогічною була справа за позовом громадянки Б. до товариства «Динамо», чоловік якої загинув під час гасіння пожежі, яка охопила склади названого товариства. На утриманні загиблого знаходилося двоє дітей, від імені яких їх мати громадянка Б. вимагала відшкодування заподіяної шкоди. Верховний Суд при вирішенні даної справи зайняв аналогічну позицію, яку висловив щодо справи громадянина М.
Постанови судових інстанцій щодо наведених справ стали предметом глибокого наукового дослідження. Результати дослідження знайшли своє відображення у новому інституті, який закріплений в статтях 467, 468 ЦК України.
Як уже зазначалося, в силу такого зобов’язання шкода, якої зазнав громадянин при рятуванні колективного і державного майна від небезпеки, що йому загрожувала, повинна бути відшкодована тією організацією, майно якої рятував потерпілий (ст.467 ЦК України).
Суб’єктами даного зобов’язання є: громадянин, який має право на відшкодування понесеної шкоди і він виступає в особі кредитора (потерпілого) та організація, що зобов’язана цю шкоду відшкодувати, виступає в особі боржника[2].
Право вимагати відшкодування шкоди, понесеної при рятуванні майна організації, належить будь-якому громадянинові, який, виконуючи свій громадський обов’язок, зазнав цієї шкоди. До того, немає значення, чи ці дії вчинені під час виконання трудових обов’язків, чи ні, важливо, щоб вони являли собою здійснення, громадського обов’язку.
Слід підтримати висловлений у літературі погляд, за яким право на відшкодування за статтею 467 ЦК України мають так звані професійні рятувальники, оскільки вихідна позиція є хибною — такі працівники зобов’язані ризикувати своїм життям і здоров’ям у силу трудових (службових) обов’язків і ризик шкідливих наслідків повинен падати на них[3]. У разі смерті громадянина-рятувальника право вимоги належить особам, які мають право на відшкодування шкоди в зв'язку зі смертю годувальника[4].
Обов’язок відшкодування шкоди покладено на організацію, майно якої рятував потерпілий. Для визначення організації-боржника вирішальним є приналежність даного майна організації. Йдеться про державні підприємства і установи, громадські об’єднання, кооперативи (колгоспи), колективні підприємства, господарські товариства тощо, яким майно належить відповідно на праві колективної власності, повного господарського відання або на праві оперативного управління. Якщо майно в момент рятування знаходилось в іншій організації (оренда, перевезення, збереження тощо) або навіть у громадянина (прокат), то зобов’язаним суб’єктом буде організація, якій належить майно. Коли майно належало кільком організаціям, тоді шкода, якої громадянин зазнав у зв’язку з його рятуванням, відшкодовується організаціями солідарно.
Зміст зобов’язання, що виникає внаслідок рятування колективного і державного майна, складає право потерпілого одержати відшкодування шкоди, якої він зазнав, і обов’язок організації-боржника відшкодувати цю шкоду.
Об’єктом зобов’язання є відшкодування шкоди потерпілому, якої він зазнав, рятуючи майно організації[5].
2. Підстави виникнення зобов’язань, пов’язаних з рятуванням колективного і державного майна
Обов’язок відшкодування організацією шкоди громадянинові при рятуванні її майна виникає за таких підстав:
а) наявність шкоди;
б) спрямованість дій громадянина на рятування колективного і державного майна;