Оцінка вартості прав на обєкти права інтелектуальної власності (стр. 3 из 7)
Метод надлишкового прибутку є різновидом методу дисконтування грошових потоків. Відмінність полягає в тому, що за грошовий потік приймається чистий надлишковий прибуток, генерований у періоді t. Тут під надлишковим прибутком розуміють отримано за рахунок використання ОПІВ понад той прибуток, що його отримували в цьому виробництві до використання ОПІВ. Слово «чистий» означає, що цей прибуток «очищений» від податків, тобто взятий після оподатковування.
Визначена вартість ОПІВ за цією методикою, так само, як і для попереднього варіанта, є розрахунковою вартістю ОПІВ для випадку використання його власником у своєму виробництві.
Цей метод може застосовуватися для ОПІВ-пристроїв та ОПІВ-способів у тих випадках, коли в результаті застосування їх на ринок надходить продукція, виготовлена з використанням ОПІВ.
Розрахунок ринкової вартості інтелектуальної власності методом роялті заснований на практиці міжнародного обміну технологіями і є процедурою оцінки, на основі міжнародного досвіду продажу ліцензій.
Оцінка вартості методом роялті полягає в дисконтуванні щорічних грошових потоків роялті за гіпотетичною або дійсною ліцензійною угодою.
Формула для визначення ціни ліцензії на базі роялті має такий вигляд:
де: PV — дійсна ціна ліцензії, грн.; Ct — грошовий потік у періоді t; Rt — ставка роялті в t-му році, о/0.
Найчастіше як грошовий потік приймають обсяг продажів у періоді t
де: Vl — обсяг випуску продукції за ліцензією в періоді t, одиниць; — продажна ціна одиниці продукції в періоді t, грн. На розмір ставок роялті впливає низка обставин, які на практиці враховуються при виборі їх конкретного значення, зокрема звичайно враховуються:
- технічна цінність об'єкта ліцензії;
- економічна ефективність;
- стадія розробки та готовність до промислового використаний;
- наявність і обсяг патентної охорони;
- обсяг переданих прав за ліцензією;
- обсяг переданої документації та ноу-хау;
- інжиніринговий супровід;
- кон'юнктура ринку;
- конкурентні пропозиції;
- інші ціноутворювальні чинники.
Метод звільнення від роялті використовується за наявності інформації про угоди з подібними активами або щонайменше даних про ставки роялті, що використовувались в аналогічних справах. Суть цього методу ґрунтується на припущенні, що інтелектуальна власність, яку використовують на підприємстві, йому не належить. У такому разі частина прибутку, що підприємство мало б виплачувати у вигляді винагороди власникам цієї інтелектуальної власності, воно насправді залишає в себе, бо власність належить цьому підприємству й тому генерує для нього.додатковий прибуток, створений цим активом.
Формула для визначення ціни ліцензії за методом звільнення від роялті така ж, як і в методі роялті, крім того, що права частина множиться на RF — коефіцієнт дисконтування:
4. Оцінка вартості прав на результати науково-технічної діяльності
Оцінка вартості прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші результати науково-технічної діяльності здійснюється за схемою.
Перш ніж почати, оцінювач повинен чітко визначити, що саме є предметом оцінки. У загальному випадку об'єктом оцінки може бути об'єкт права інтелектуальної власності, що не має охоронного документа, результат інтелектуальної діяльності, група об'єктів права інтелектуальної власності.
Оскільки об'єктом оцінки є не сам результат інтелектуальної діяльності, а право на нього, то необхідно встановити, чи існує таке право й кому воно належить. Наприклад, замовник може представити для оцінки 20-річний патент, юридичний термін служби якого спливає за 15 років. Але під час перевірки з'ясовується, що право-власник патенту забув зробити платежі за підтримку в силі патенту й відповідно до закону патент визнано недійсним, тобто зник об'єкт оцінки — право на винахід.
де: к, - коефіцієнт морального старіння, обумовлений на дату оцінки:
У рамках витратного підходу як приклад використаймо метод вихідних витрат. За цим методом вартість прав на винахід або корисну модель, які були створені на власному підприємстві, можна визначити за формулою:
де: t - реальний юридичний термін дії охоронного документа на дату оцінки;
tu - номінальний термін дії охоронного документа;
З, - витрати річні, сумарні в t-м періоді, грн.
к, - коефіцієнт індексації, що враховує зміни індексу цін в t-му періоді у відповідних галузях промисловості;
Де: і - банківський відсоток за використання капіталу в і-му періоді,%.
к.й - коефіцієнт дисконтування в і-му періоді:
Ділення на коефіцієнт дисконту в основній формулі символізує той факт, якби гроші не були вкладені в цей ОШВ, а працювали на ринку капіталу, то вони принесли б прибуток, пропорційний розміру банківського відсотка за використання капіталу. При цьому відлік періодів починається від дати оцінки в минулі періоди, тобто чим раніш були ці витрати, тим більше грошей на момент оцінки міг би принести депозит.
При визначенні витрат виявляються всі фактичні витрати, пов'язані зі створенням, правовою охороною та введенням ОПІВ у дію:
де: З - витрати на розроблення ОПІВ, грн.; Зл - витрати на правову охорону ОПІВ, грн.
Своєю чергою:
де: Зи0р - витрати на проведення НДР, грн.;
Зкта - витрати на розроблення конструкторсько-технічної, технологічної і/або проектної документації, пов'язані зі створенням ОПІВ, грн.
де: Зп - витрати на розшукові роботи, грн.;
Зтд - витрати на проведення теоретичних досліджень, грн.;
Зг - витрати на проведення експериментів, грн.;
Зі - витрати на проведення іспитів, грн.;
Зг - витрати на складання, розгляд і твердження звітів, грн.
Зін - інші витрати.
де: Зж - витрати на виконання ескізного проекту, грн.;
Зтп - витрати на виконання технічного проекту, грн.;
З - витрати на виконання робочого проекту, грн.;
З — витрати на виконання розрахунків, грн.;
3t — витрати на проведення іспитів, грн.;
<?,„ — витрати на проведення авторського нагляду, грн.;
За — витрати на дизайн, грн.
Чим повніше будуть враховані витрати, тим більш обґрунтованим буде результат оцінки. По суті, за цим методом розраховується максимальна вартість права, тому що весь прибуток приписується ОПІВ, тобто під час переговорів вона може бути використана як «оцінка зверху».
У рамках дохідного підходу оцінку вартості прав на винахід і корисну модель найчастіше роблять за методом надлишкового прибутку.
Під «надлишковим прибутком» розуміють різницю між прибутком, отриманим при використанні винаходу або корисної моделі, і тим, що його виробник одержує від реалізації продукції без використання винаходу або корисної моделі. Цю щорічну перевагу в прибутку дисконтують з урахуванням передбачуваного періоду його одержання.
Вартість прав на винахід або корисну модель за цим методом можна визначити за формулою:
де: Pt - чистий надлишковий прибуток, одержуваний за рахунок використання винаходу або корисної моделі в періоді t, грн.;
it - ставка дисконту,%;
п - число періодів t, у яких передбачається одержання надлишкового прибутку.
Де: Риі - чистий надлишковий прибуток, одержуваний від використання винаходу або корисної моделі в періоді t, віднесений до одиниці продукції, грн.; Vl - число одиниць продукції, вироблених у періоді t.
Під терміном «чистий» мається на увазі прибуток, звільнений від податку.
Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок на прибуток становить 25%.
Зрештою, вартість прав на ці та інші результати науково-технічної діяльності можуть бути розраховані з використанням усіх розглянутих раніше методів оцінки.
5. Оцінка вартості прав на об'єкти авторського права
Основними законодавчо-нормативними актами, що регулюють оціночну діяльність стосовно об'єктів авторського права та суміжних прав, є:
- Книга четверта Цивільного кодексу України;
- Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні»;
- Закон України «Про авторське право і суміжні права»;
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження розміру винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм і порядок її виплати»;
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди за використання об'єктів авторського права і суміжних прав».
Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, передбачає, що «автор має невідчужуване право на одержання грошової суми в розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору».