Вчинення діяння у великому розмірі є однією із кваліфікуючих ознак розглядуваного злочину. Недоречність такого формулювання обґрунтовувалася вище.
Заслуговує уваги визначення суспільно-небезпечних наслідків у ст. 245 вказаного проекту "Ухилення громадянина від сплати податку". Обов'язковою ознакою даного матеріального складу злочину є "несплата податку у великому розмірі".
В новому КК України суспільно-небезпечні наслідки повинні виражатись терміном "несплачені суми обов'язкових внесків державі..." Таке формулювання найбільш точно відображає зміст і характер суспільно-небезпечних наслідків. Воно є лаконічним, водночас простим і зрозумілим та не потребує багатоетапного тлумачення.
Для характеристики суспільно-небезпечних наслідків ухилення від сплати обов'язкових внесків державі істотне значення має не тільки їх зміст, характер заподіяної шкоди, але і її розмір. Питання про розмір шкоди, заподіяної ухиленням від сплати податків, має два аспекти. Один із них полягає в тому, що враховувати в якості наслідків, розмір чого приймати до уваги. Другий аспект - при якому найменшому розмірі заподіяної шкоди повинна наставати кримінальна відповідальність. Причому, питання про мінімальний розмір заподіяної ухиленням від сплати обов'язкових внесків державі шкоди стосовно нині діючого законодавства актуальне лише для кваліфікації посягань, передбачених ст. 87 КК України. Адже зміст відповідних ознак в складах злочинів, передбачених в ст. 1482 КК ч.2 ст.1486 КК, ст. 165 КК витлумачено в самому КК. Однак, кодифікація кримінального законодавства України заставляє критично оцінити зміст і цих правових норм, вияснити, наскільки обгрунтовано визначений в них розмір, при настанні якої настає кримінальна відповідальність, чи можуть закріплені там положення бути перенесені в новий КК України.
З попереднього аналізу випливає, що розмір наслідків ухилення від сплати обов'язкових внесків державі - це розмір несплаченої суми. Будь-які інші розміри, які характеризують заподіяну шкоду (сума сплачених штрафів, пені, банківського проценту та інші непрямі наслідки) не повинні враховуватись при кваліфікації ухилення від сплати обов'язкових внесків державі.
Питання про вартісний критерій аналізованих наслідків по-різому вирішується в законодавстві, теорії і практиці стосовно різних складів злочинів. Наявні теоретичні розробки, де мова йде про такі вартісні критерії стосовно статтей 87, 165 КК проводилися в доінфляційний період, запропоновані висновки і пропозиції в певній мірі застаріли[72].
Не можна погодитися з тим, що запропоновані у літературі мінімальні розміри заподіяної шкоди, достатні для настання кримінальної відповідальності за ухилення від сплати обов'язкових внесків державі суб'єктів складів злочинів, передбачених ст.ст. 87 і 165 КК України, не однакові. Так, запропонована М.І.Пановим мінімальна шкода державі, за заподіяння якої настає відповідальність за ст. 87 КК України - ЗО крб[73], в 10 разів менша за розмір шкоди при заподіянні якої пропонує притягати винних осіб до кримінальної відповідальності за ст. 165 КК О.Я.Светлов - 300крб[74]. Звичайно, зловживання владою чи посадовим становищем є більш небезпечним злочином, ніж заподіяння шкоди державі шляхом обману. Тому вказане співвідношення в принципі не прийнятне. Але воно не може бути змінене і в іншу сторону, бо за діяння, що становить більшу суспільну небезпеку порівняно з іншим, встановлюється порівняно вища санкція. Такі розміри, як уже говорилося, повинні бути однаковими.
Цього, однак, не враховує і законодавець, визначаючи розміри шкоди, стосовно відповідних однорідних посягань. Для притягнення до відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів за ст. 1482 КК потрібно, щоб розмір несплаченої суми в сто і більше разів перевищував неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Аналогічні діяння, що охоплюються ст. 165 КК, визнаються злочинами, якщо шкода в п'ять чи більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Таким чином, на сьогодні, не запропоновано обгрунтованих, придатних до застосування в сучасних умовах критеріїв визначення розмірів наслідків - заподіяної злочином шкоди, при наявності якої настає кримінальна відповідальність за ухилення від сплати обов'язкових внесків державі.
Тривалий час розмір наслідків був "прив'язаний" до мінімальної заробітної плати. Однак з середини 1993р. мінімальний розмір заробітної плати перетворився в чисто умовну розрахункову одиницю. При зростанні масштабу цін і реальної зарплати мінімальний розмір залишався незмінним. Така "прив'язка", можливо, була доцільною у свій час[75], коли мінімальна зарплата дорівнювала неоподатковуваному мінімуму і прожитковому мінімуму. Пізніше їх розміри стали суттєво відрізнятися. Мінімальна зарплата могла б бути використана в якості критерію для визначення розміру суспільно-небезпечних наслідків, якби була наповнена реальним змістом. Крім того, як уже відзначалося, заподіяння майнової шкоди в 100 мінімальних зарплат навряд чи можна вважати таким, що становить суспільну небезпеку. Тим більше, що 100 мінімальних зарплат - це сума, яка донедавна була наближена до середньої заробітної плати в Україні. А в кінці 1995р. виникла ситуація, коли сума в 100 мінімальних заробітних плат становила мізер - половину середньої заробітної плати в Україні[76].
Наявне в законодавстві в примітці до ст. 1482 КК тлумачення розміру суспільно-небезпечних наслідків також далеко не бездоганне. Його недоліки вбачаються в наступному:
Визначення розміру шкоди через неоподатковуваний мінімум заробітної плати, як цього вимагає діюча ст. 1482 КК, мають ті самі недоліки, що й поставлення його в залежність від розміру мінімальної заробітної плати. І неоподатковуваний мінімум заробітної плати, і неоподатковуваний мінімум доходів громадян є соціально-економічними нормативами, які залежать від злободенних економічних, соціальних, політичних проблем, гри зацікавлених сил[77]. На наших очах через не пов'язані з кримінальним правом причини відбувалась девальвація мінімуму заробітної плати[78] і немає жодної гарантії, що таким же чином не впаде значимість неоподатковуваного мінімуму доходів громадян[79]. Навряд чи правильно орієнтуватися на такий критерій ще й з огляду на те, що він стосується індивідуальних доходів громадян. А найбільш поширеними і небезпечними є випадки ухилення від сплати обов'язкових внесків державі юридичними особами, діяльності яких такий критерій як неоподатковуваний мінімум доходів громадян аж ніяк не характеризує.
Тим більше, в умовах інфляції не може бути запропонований критерій у вигляді твердої грошової суми. В деяких умовах необхідним є застосування оціночних понять. Як доречно вказав Є.Л. Стрельцов, "вони виступають в ролі своєрідного "буфера" між законодавчими положеннями і динамікою суспільного життя"[80].
Серед можливих варіантів розглядуваних критеріїв найбільше заслуговують на увагу такі:
1. Питома вага несплаченої суми податків до всієї суми, що підлягає сплаті.
2. Визначення розміру шкоди через мінімальний розмір штрафу[81].
Перший із названих критеріїв має свої як переваги, так і недоліки. Переваги вбачаються в тому, що розмір оподатковуваного обороту, масштаби підприємств не впливають на вирішення питань кримінальної відповідальності. При нині існуючому формулюванні закону відповідні працівники підприємств з великим оборотом опиняються в гіршому становищі перед лицем кримінальної відповідальності, ніж малих підприємств, інші платники податків. Ухилення останніх від сплати податків, навіть у повному розмірі, може не охоплюватись складом злочину, передбаченого ст. 1482 КК, в зв'язку з порівняно невеликими масштабами господарської діяльності, і, відповідно, сумами податків, що підлягають до сплати. Користуючись даною обставиною, як засобом ухилення від відповідальності за несплату податків, зборів, інших обов'язкових платежів юридичні особи реєструють масу дочірніх малих підприємств (благо, така процедура є максимально спрощеною), несплата податків кожним з яких, не тягнучи кримінальної відповідальності, разом може становити значну суму.
Один із можливих виходів із цієї ситуації вбачається в тому, щоб ухилення від сплати обов'язкових внесків державі на суму не менше половини належних до сплати обов'язкових внесків вважати суспільно-небезпечним. Запропонований розмір несплачених сум може вважатися великим розміром.
Недолік розглядуваного критерію, головним чином, полягає в тому, що кримінальна відповідальність може наставати і при відносно невеликому абсолютному розмірі несплачених податків. При тому, що ухилення на більші суми може залишитися безкарним, якщо сплаті підлягає податок великого розміру. В даному випадку, на противагу попередньо розкритикованій ситуації, в гіршому становищі опиняються платники з низькими доходами. Несплата податків такими платниками, навіть у порівняно невеликому розмірі, при застосуванні тільки розглянутого вище критерію буде вважатись суспільно-небезпечною і кримінально-караною.
Тому видається, при визначенні розміру несплачених податкових сум, достатнього для притягнення особи до кримінальної відповідальності необхідно враховувати не один, а кілька критеріїв.
Оскільки, як уже говорилося, неоподатковуваний мінімум як і мінімальний розмір заробітної плати втратив своє колишнє значення, то пропонується другим критерієм встановлення розміру несплачених сум обов'язкових внесків державі, як обов'язкової ознаки складу злочину про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів вважати співвідношення несплачених податкових платежів і мінімального розміру штрафу.