- проживають тривалий час за договором найму в будинках, що належать громадянам на правах приватної власності;
Право на першочергове отримання житлових приміщень мають:
Житлом забезпечуються згідно з загальною чергою, позачергово і першочергово. Право на заселення квартири дає тільки ордер.
Ордер на жиле приміщення-це письмове розпорядження на його заселення, що видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації. Він є єдиною підставою для заселення в надане жиле приміщення, має чітко встановлену форму.
Ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію і є підставою не лише для заселення в житло, а й для укладення з відповідальним квартиронаймачем договору житлового найму.
Договір житлового найму:
поняття, значення та відповідальність
за його невиконання.
Стаття 61 ЖК України передбачає укладення договору житлового найму приміщення. Право користуватися житлом реалізується на підставі договору житлового найму.
Договір укладається письмово на підставі ордера між наймодавцем і наймачем(громадянином, на чиє ім’я видано ордер).
Типовий ордер найму приміщення передбачає правила користування житлом, утримання жилого будинку і при будинкової території.
Умови, що обмежують права наймача і членів його сім’ї врозріз із законом, уважаються недійсними.
Житловим кодексом України передбачено, що особи несуть кримінальну, адміністративну чи іншу юридичну відповідальність згідно з законом, якщо воно винні:
- в порушенні порядку прийняття на облік і зняття з обліку тих, що потребують житла, порядку надання житла;
- у недотриманні встановленого терміну заселення жилих приміщень;
- у порушенні правил користування жилими приміщеннями, санітарних правил утримання місць загального користування, використання їх не за призначенням;
- у порушенні правил експлуатації житла, безгосподарності в його утримання;
- у пошкодженні житла, устаткування та об’єктів благоустрою, а також у скоєнні інших правопорушень, передбачених чинним законодавством.
Приватизація державного житлового фонду.
- це відчуження, тобто безоплатна передача або продаж із державного житлового фонду у власність громадянам України жилих квартир чи приміщень, що їх вони займають, а також господарських споруд, що до них належать.
Метою приватизації є формування ринкової системи житлового забезпечення громадян України, створення умов для реалізації права громадян на вільний вибір місця проживання та способу задоволення своєї потреби в житлі.
Законодавство про приватизацію житла визначає право громадян України приватизувати займане ними житло один раз.
Передбачається також, що кожен громадянин України в разі, коли частка житла, що приватизується, менша за встановлену норму, одержить компенсацію у вигляді житлових чеків. Названі чеки громадянин України може використати для приватизації як житла, так і частки майна державних підприємств чи земельного фонду.
Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" було прийнято Верховною Радою України 19 червня 1992 р. і введено в дію від дня опублікування. Він містить преамбулу і 13 статей:
Стаття 1. Поняття приватизації.
Стаття 2. Об'єкти приватизації.
До об'єктів приватизації належать:
а) квартири в багатоквартирних будинках, що використовуються громадянами на умовах найму;
б) незаселені квартири, частини будинків, одноквартирні будинки після закінчення їх будівництва, реконструкції, ремонту й поточного звільнення.
Не підлягають приватизації;
а) квартири-музеї;
б) квартири в будинках закритих військових поселень;
в) кімнати в гуртожитках;
г) квартири, віднесені в установленому порядку до непридатних для мешкання;
д) службові квартири чи кімнати;
е) квартири, в яких мешкають два чи більше наймачів, за відсутності згоди всіх на приватизацію займаної квартири.
Стаття 3. Способи приватизації.
Приватизація здійснюється через:
безоплатну передачу громадянам квартир (будинків) із розрахунку санітарної норми 21 м2 загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 м2 на сім'ю;
продаж надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають у них або знаходяться в черзі на поліпшення житлових умов.
Стаття 4. Житлові чеки.
Закон визначає житлові чеки як приватизаційні папери, що їх мають одержати всі громадяни України, у випадках, коли площа квартири, що приватизується, менша за площу, яку сім'я наймача має право одержати безкоштовно.
Житлові чеки можуть використовуватись у приватизації державного житлового фонду, землі чи державного майна підприємств.
Стаття 5. Порядок розрахунків.
За приватизації квартир чи будинків наймачеві, та членам його сім'ї в разі, коли площа житла, що приватизується, менша від площі, яку може одержати сім'я безкоштовно, наймачеві та членам сім'ї видаються житлові чеки на суму, визначувану з розміру жилої площі, якої не вистачає, та поновлювальної вартості.
Стаття 6. Безкоштовна передача квартир (будинків) незалежно від розміру їх загальної площі.
Йдеться про однокімнатні квартири, одержані за знесення чи відселення всіх членів сім'ї з індивідуального житла, що належало їм на праві власності, якщо вони не одержали грошової компенсації, та згідно з іншими, передбаченими законом, пільгами.
Стаття 7. Права наймодавців, які не бажають приватизувати житло.
За громадянами, які не бажають приватизувати житло, зберігається чинний порядок одержання й користування житлом на умовах найму.
Стаття 8. Організація проведення приватизації та оформлення права власності.
Стаття 9. Використання коштів, одержаних від приватизації.
Стаття 10. Утримання приватизаційних квартир.
Стаття 11. Податок на житло.
Стаття 12. Права власника.
Стаття 13. Соціальний захист населення при приватизації.
Користування жилими приміщеннями
в будинках державного і громадського
житлового фонду.
Як уже зазначилося, право користуватися житлом реалізується на підставі договору житлового найму.
Предметом договору найму житлового приміщення може бути окрема квартира чи інше ізольоване жиле приміщення, що складається з одної чи декількох кімнат, або одноквартирний жилий будинок. Не може бути самостійним предметом договору житлового найму приміщення, яке хоч і являє собою окрему кімнату, але її розмір менший від установленого для однієї особи. Або є частиною кімнати чи кімнатою, що зв’язана з іншою кімнатою загальним входом, а також підсобне приміщення(кухня, коридор, комірка та ін.).
Законодавство передбачає такі права та обов’язки наймача і членів його сім’ї :користуватися жилим і підсобним приміщеннями, санітарно-технічним та іншим обладнанням; залишати за собою житло на визначений законодавством термін у разі тимчасового виїзду4 здавати частину житла в піднайом іншим особам; обмінювати жиле приміщення на інше; вимагати розподілу чи об’єднання житла, надання додаткового неізольованого житла (або ізольованого в межах передбаченої законом норми); вселення інших осіб чи виселення їх на законних підставах тощо.
Поряд із широкими правами від наймача вимагається і здійснення певних обов’язків: бережливе ставлення до найманого житла; додержання правил користування житлом; економне використання води, електроенергії, газу, теплової енергії; недопущення порушень житлових прав інших суб’єктів та інших необхідних правил поведінки, що передбачені Типовим договором найму житлового приміщення.
У характеристиці оплати приміщення слід зважати на оплату: жилого приміщення(площі); надлишкової жилої площі; пільг для певних осіб; тимчасово відсутніх наймачів; обчислення оплати; строки внесення плати і порядок стягнення заборгованості та ін.
Законодавство встановлює (ст.. 66-69,70,95,101,144,162) плату за користування житлом і комунальними послугами. Плата за житло в будинках державного і громадського фонду обчислюється виходячи з загальної площі квартири. Норма загальної площі на одного мешканця встановлюється в розмірі 21 м/кв. Розмір плати встановлює Кабінет Міністрів України.
Наймач оплачує в одинарному розмірі ту площу, яка не перевищує встановленої норми (ст..66ЖК України-1,5 норми) з розрахунку на наймача і членів його сім’ї. Плата за користування площею понад установлену норму стягується в підвищеному розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Якщо згідно з законом загальна площа зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім’ї , така площа не вважається надлишковою.
Крім плати за житлову площу, стягується ще й плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електро - і теплову енергію) та інші послуги за затвердженням в установленому порядку тарифами.
Для певної категорії наймачів і членів їхніх сімей законодавство передбачає пільги в оплаті жилої площі та комунальних послуг. До таких законів відносять:
1. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р.
2. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 19 грудня 1991р.
3. Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993р.
4. Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16 грудня 1993р. та ін.