Мир Знаний

Основні шляхи підвищення прибутковості комерційного банку (стр. 3 из 7)

У загальному вигляді звіт про прибутки та збитки комерційного банку можна подати як відображено у таблиці 1.


Таблиця 1. Структура звіту про прибутки та збитки комерційного банку

Д о х о д и В и т р а т и
Відсоткові доходи Відсоткові витрати
Комісійні доходи Комісійні витрати
Результат від торговельних операцій
Інші банківські операційні доходи Інші банківські операційні витрати
Інші небанківські операційні доходи Інші небанківські операційні витрати
Зменшення резервів за заборгованістю Відрахування в резерви
Непередбачені доходи Непередбачені витрати
Прибуток (збиток) до сплати податку
Податок на прибуток
Чистий прибуток (збиток)

Різниця між вхідними фінансовими потоками та вихідними фінансовими потоками дає прибуток до сплати податку. Від останнього віднімають податок на прибуток і отримують чистий прибуток банку.

Доходи та витрати обліковуються наростаючим підсумком з початку року на рахунках 6 і 7 класу, а прибуток – на рахунках 5 класу. В останній робочий день року рахунки доходів і витрат закриваються. Залишки за цими рахунками відносять на рахунок результатів поточного року і, таким чином, досягається відображення фінансового результату в балансі банку.

На проміжні звітні дати (місяць, квартал) фінансовий результат визначається шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами, при цьому закриття рахунків доходів і витрат не проводиться.

1.3 Розподіл прибутку комерційними банками

Розподіл прибутку банку здійснюється за результатами діяльності за рік згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку. Прибуток, що підлягає розподілу, розраховується таким чином: чистий прибуток після оподаткування за звітний рік збільшується на розмір нерозподіленого і невикористаного прибутку за результатами попереднього фінансового року і зменшується на розмір відрахувань у офіційні резерви, які формуються згідно з чинним законодавством (резервний фонд та загальний резерв). Решта суми розподіляється на виплату дивідендів власникам і на капіталізацію банку. Сума чистого прибутку, що залишається для розвитку банківського бізнесу, називається нерозподіленим прибутком.

Протягом року прибуток, як правило, розподіляється у вигляді авансу на основі встановлених зборами акціонерів (пайовиків) пропорцій. Комерційні банки та їх установи працюють на принципах комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток.

Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.

Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників. Прибуток банку складають:

· прибуток від основної діяльності;

· валовий прибуток, до якого, крім прибутку від основної діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, непередбачені доходи і витрати;

· чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток.

Прибуток розподіляється таким чином (рис. 2):

· сплата податку на прибуток (в нашій країні ставка податку дорівнює 25%);

· відрахування до резервного фонду банку;

· відрахування до фонду матеріального заохочення;

· відрахування у фонд виробничого та соціального розвитку;

· відрахування в інші фонди банку;

· сплата дивідендів акціонерам.

Рис. 2. Схема розподілу прибутку комерційного банку

Прибутковість банку залежить від ефективності використання його власних і залучених коштів. Рівень доходності банк може підняти шляхом зміни структури активних операцій і співвідношення між позичковими та інвестиційними операціями на користь більш вигідних, а також через регулювання своєї короткострокової заборгованості й депозитних рахунків.

Потрібно раціонально й ефективно розміщувати кошти банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю, надійністю із прибутковістю комерційного банку.

2. Аналіз прибуткових операцій комерційних банків в Україні

2.1 Аналіз ситуації на банківському ринку України

З розвитком інтеграційних процесів, вступом України до СОТ відбувається поступове збільшення присутності на вітчизняному ринку іноземних банків. Цейпроцес зумовлюється цілою низкою чинників, серед яких слід виділити збільшення присутності іноземних компаній у реальному секторі економіки. Приплив іноземного капіталу з належною репутацією має розглядатися як важливий чинник розвитку банківського сектору країни. В найближчому майбутньому головним стимулюючим фактором капіталізації банків шляхом злиття та поглинання, буде перехід на нові принципи достатності капіталу «Базель II». Передумовою та концептуальною основою діяльності банківських установ за умов фінансової глобалізації має бути інтегральна стратегія, яку слід вважати альтернативою злиття і поглинання нежиттєздатних банківських установ з боку великих і значно потужних представників фінансово-кредитного сектору економіки, адже забезпечувати зниження витрат і збільшуючи прибутки за рахунок масштабу, вона надає учасникам інтеграції певну самостійність, зберігає ринкову ініціативність і відповідальність при прийнятті управлінських рішень. В Україні немає суттєвих законодавчих бар'єрів входження іноземного капіталу в національну банківську сферу Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність», який було прийнято 16 листопада 2006 р., значно розширює можливості проникнення філій іноземних банків.

Таблиця 2. Кількість діючих банків в Україні

Показники Дата
з/п 01.01.2007 01.01.2008 01.01.2009
1. Кількість зареєстрованих банків 193 198 198
2. Виключено з Державного реєстру банків 6 1 7
3. Кількість банків, що знаходиться у стадії ліквідації 19 19 13
4. Кількість діючих банків 170 175 184
з них: з іноземним капіталом 35 47 53
у т.ч. зі 100% іноземним капіталом 13 17 17
5. Частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків, % 27.0 35.0 36.7

Як бачимо, з вищенаведених даних (табл. 2), зростає активність іноземних банків, що може бути залежне від істотного поліпшення вітчизняного законодавчого середовища. Основними причинами консолідації банків є прагнення отримати: зниження витрат за рахунок економії на масштабах; отримання великих кредитів за рахунок комбінування взаємодоповнюючих фінансових ресурсів; збільшення прибутку шляхом диверсифікації кредитних ризиків. В Україні на ринку злиття і поглинання було укладено близько 110 угод загальною вартістю майже 5 млрд.дол. США. Усього за роки активної купівлі вітчизняних банків іноземцями (останні 3 роки) було укладено угод на загальну суму близько 10 млрд.дол.США. Іноземний капітал займає дедалі більше місце в банківській системі України. Іноземні банки та їхні філії, використовуючи дешевші ресурси, а саме кредити витісняє українські банки з найприбутковіших ніш банківського ринку і, як наслідок, отримують контроль над українською банківською системою другого рівня.

Слід зазначити, що іноземні інвестори приходять на український банківський ринок не з метою підвищити його капіталізацію, а з метою збільшення активних операцій та отримання прибутку.

Інтеграційні процеси національного та іноземного банківського капіталу мають враховувати, насамперед, інтереси вітчизняних банків, оскільки входження філій іноземних банків структурно змінить модель кредитування економіки. По-перше, банки перерозподілять активи у секторі обслуговування на користь великих корпоративних клієнтів за рахунок фінансування малого і середнього бізнесу. По-друге, іноземні банки, пов'язані нерозривно з національною економікою, можуть зменшити кредитування непривабливих, але стратегічно важливихсекторів економіки, для яких буде обмежений доступ до фінансових ресурсів.

Зростання кількості банків з іноземним капіталом має більше позитивних наслідків, сприяючи поглибленню економічної інтеграції України з розвинутими країнами. Але слід враховувати, що головною проблемою у діяльності філій іноземних банків є недосконалість законодавства у частині визначення інструментів впливу, за необхідності на діяльність філії, яке не є юридичною особою. Викладене вище дає підстави для узагальнення, що питання консолідації банків шляхом злиття та поглинання є ефективними способом випадку, коли інтеграційний процес максимально враховуватиме особливості банків, які прагнуть цього. Стратегічною метою банківської діяльності на сучасному етапі має стати забезпечення системної стабільності банків на ринку банківських послуг. Для України це означає: необхідність відмови від практики створення захисних бар'єрів для збереження слабких банків; необхідність зосередитися на показниках ефективності банківської діяльності з метою створення банків, здатних до стабільного розвитку, до розвитку в міжнародному масштабі.