по-друге, суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгову діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торгової мережі), - зо місцезнаходженням пункту продажу товарів чи пункту по наданню побутових послуг;
по-третє, суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснює торгівлю через пересувну торгову мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.
Торговий патент містить наступні реквізити:
номер торгового патенту;
найменування власника торгового патенту;
вид підприємницької діяльності;
назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу;
місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності чи місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (місцезнаходження структурного (відособленого) підрозділу цього суб'єкта);
для транспортних засобів позначення "виїзна торгівля";
строк дії торгового патенту;
місцезнаходження податкового органу, який видав торговий патент;
відмітка державного податкового органа про надходження плати за виданий їм торговий патент.
Форма торгового патенту і порядок його заповнення встановлюються центральним податковим органом України[220] .
Оплата провадиться щомісяця, до 15 числа місяця, що передує звітному. У момент придбання патенту вноситься одноразова плата у розмірі вартості торгового патенту за один місяць (останній місяць дії патенту). У разі, якщо торговий патент придбається не з початку місяця, розмір плати за перший місяць визначається пропорційно кількості календарних днів із дня придбання торгового патенту до кінця місяця. При придбанні патенту після 15 числа місяця одночасно сплачується вартість торгового патенту за наступний звітний місяць.
Торговий патент видається суб'єкту в триденний строк із дня подачі заявки під розписку. Датою придбання патенту є зазначена в ньому дата.
У випадку втрати суб'єктом торгового патенту, податковий орган на підставі письмової заяви суб'єкта і довідки органів МВС видає безкоштовно дублікат такого патенту.
При припиненні здійснення підприємницької діяльності, що підлягає патентуванню, суб'єкт до 15 числа місяця, що передує звітному, повинний письмово повідомити про припинення такої діяльності відповідний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню в податковий орган, що його видав, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається зайво сплачена сума вартості торгового патенту. Однак, при поновленні такої діяльності суб'єкту необхідно придбати новий торговий патент.
Якщо суб'єкт підприємництва, що тимчасово не здійснює діяльність, що підлягає патентуванню, не повідомить про це податковий орган і не поверне торговий патент, то такий суб'єкт повинний сплатити вартість патенту за увесь час, включаючи і той період, коли така діяльність фактично не здійснювалася. Причому при поверненні патенту в такому випадку «зайво» сплачена сума вартості не повертається.
Як було відзначено вище, об'єктом патентування є чотири види підприємницької діяльності, які необхідно розглянути більш детально.
1. Патентуванню підлягає торгова діяльність за готівкові кошти і кредитні картки на території України, здійснювана в пунктах продажу товарів. Необхідно звернути увагу, що, відповідно до Порядку заняття торговою діяльністю і правилами торгового обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року[221], поняття «торгова діяльність»містить у собі як роздрібну торгівлю, так і оптову торгівлю, а також діяльність у торгово-виробничій сфері (суспільне харчування).
Пунктами продажу товарів відповідно до Закону про патентування є:
1) магазини й інші торгові точки, що знаходяться в окремих торгових приміщеннях, чи будівлях або їх частинах, і мають торговий зал для покупців чи використовують для торгівлі його частина;
2) кіоски й інші малі архітектурні форми, що займають окремі приміщення, але не мають убудованого торгового залу для покупців;
3) автомагазини, розвозки й інші види пересувної торгової мережі;
4) лотки, прилавки й інші види торгових точок у відведених для торгівлі місцях;
5) стаціонарні, малогабаритні, і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, що здійснюють торгівлю нафтопродуктами і зрідженим газом;
6) фабрики-кухні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні площадки, кіоски й інші пункти суспільного харчування;
7) оптові бази, склади-магазини, і інші приміщення, використовувані для здійснення оптової торгівлі за готівку і кредитні картки.
Торговий патент придбається на кожен пункт продажу товарів, у яких провадяться розрахунки за готівку чи кредитні картки. Причому, у випадках, якщо суб'єкт має структурні підрозділи (торгові крапки), торговий патент необхідно придбати для кожного такого структурного підрозділу.
У разі здійснення в одному пункті продажу декількох видів торгової діяльності: оптової, роздрібний і суспільного харчування, суб'єкт підприємництва придбає торговий патент не на кожен такий вид діяльності, а один за максимальною ставкою (вартості).Однак, звернемо увагу, якщо підприємець здійснює в одному пункті продажу в окремому приміщенні, будівлі чи їх частинах дві чи більше види діяльності, що підлягає патентуванню, наприклад, роздрібну й оптову торгівлю і який-небудь вид побутових послуг, то необхідно придбати два чи більш патенти окремо для кожного виду такої діяльності.
Необхідно також указати види торгової діяльності, що здійснюються без придбання торгового патенту. Так, згідно з п. 6 ст. 3 Закону про патентування без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності чи їх структурні (відособлені) підрозділу здійснюють торгову діяльність виключно з використанням наступних видів товарів вітчизняного виробництва: 1) хліб і хлібобулочні вироби; 2) борошно пшенична і житня; 3) сіль, цукор, олія соняшникове і кукурудзяне; 4) молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них; 5) продукти дитячого харчування; 6) безалкогольні напої; 7) морозиво; 8) яловичина і свинина; 9) домашній птах; 10) яйця; 11) риба; 12) ягоди і фрукти; 13) мед і інші продукти бджільництва, пчелоинвентарь і засоби захисту бджіл; 14) картопля і плодоовочева продукція; 15) комбікорм для продажу населенню.
Вартість торгового патенту на здійснення торгової діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментного переліку товарів. Так, Законом про патентування встановлені наступні максимальні і мінімальні межі вартості торгового патенту за календарний місяць:
- на території міста Києва, обласних центрів - від 60 до 320 гривень;
- на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160 гривень;
- на території інших населених пунктів - до 80 гривень.
У випадку якщо пункти продажу товарів розташовані у курортних місцевостях чи на територіях, які прилягають до митниць, іншим пунктах переміщень через митний кордон, органи місцевого самоврядування, у бюджети яких спрямовується плата за торговий патент, можуть прийняти рішення про збільшення плати за торговий патент, але не більше 320 гривень за календарний місяць. Додаткові доходи, одержувані в результаті прийняття таких рішень, цілком спрямовуються у відповідні місцеві бюджети.
Термін дії торгового патенту на здійснення торгової діяльності складає 12 календарних місяців.
2. Патентуванню підлягає також діяльність щодо надання побутових послуг, під якою розуміється діяльність, пов'язана з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки. Однак при визначенні побутових послуг, що підлягають патентуванню, необхідно мати на увазі наступне[222] :
1) такі послуги повинні здійснюватися виключно на платній основі;
2) вони повинні задовольняти тільки особисті потреби замовника, а не виробничі;
3) не приймається до уваги форма здійснення розрахунків за такі послуги (готівкові і безготівкові розрахунки, бартерні операції, тощо )
Патентування діяльності по представленню побутових послуг має наступні особливості. По-перше, відповідно до Закону про патентування заборонене визначення видів підприємницької діяльності (і по наданню побутових послуг у тому числі), підметів патентуванню іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. По-друге, визначення видів побутових послуг, що підлягають патентуванню, віднесено виключно до повноважень Кабінету Міністрів України.
По-третє, перелік побутових послуг, що підлягають патентуванню є вичерпним і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р.[223] . Таким чином, крім 14 груп побутових послуг (з відповідними кодами відповідно до Класифікатора «Платні послуги населенню») ніякі інші послуги патентуванню не підлягають. Причому, такий перелік не може змінюватися протягом бюджетного року.
Вартість торгового патенту на здійснення діяльності по наданню побутових послуг, як було зазначено раніше, встановлюється органами місцевого самоврядування в залежності від місцезнаходження об'єкту по наданню побутових послуг і виду побутових послуг, а Законом про патентування встановлені граничні рівні вартості таких патентів за календарний місяць:
на території міста Києва, обласних центрів - від 60 до 320 гривень;
на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160 гривень;
на території інших населених пунктів - до 80 гривень.(см. таблиця 2: Вартість торгового патенту на здійснення в м. Харкові надання побутових послуг)