Інші податки і збори (обов'язкові платежі), передбачені ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», сплачуються суб'єктами, які перейшли на спрощену систему оподатковування, обліку і звітності у загальному порядку[238] .
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в наступних розмірах: у місцевий бюджет - 43 відсотка; у Пенсійний фонд України - 42 відсотка; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі в Державний фонд сприяння зайнятості населення – 4 відсотки) для відшкодування витрат, здійснюваних відповідно до законодавства в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, обумовлених народженням і похованням.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника й осіб, які знаходяться з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, що знаходяться з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Спрощена система оподаткування, обліку і звітності для юридичних і фізичних осіб має істотні розходження, тому їх необхідно розглянути окремо.
38.2. Юридичні особи як платники єдиного податку
Для переходу на спрощену систему оподатковування, обліку і звітності юридичні особи – суб'єкти малого підприємництва будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, повинні відповідати наступним критеріям:
а) за рік середньооблікова чисельність працюючих у такого суб'єкта не повинна перевищувати 50 чоловік;
б) розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не повинний перевищувати 1 млн. гривень.
Відзначимо, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2000 р. під словом «рік» розуміється календарний рік[239] .
Середньооблікова чисельність працюючих визначається відповідно до Указу за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх працівників, у тому числі і тих, які працюють за договорами і за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень і інших відособлених підрозділів. Врахувати всі ці категорії працівників дозволяє Інструкція Міністерства статистики[240] .
Під виторгом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) , відповідно до Указу, розуміється сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок і (чи) у касу за здійснення операцій продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Якщо підприємство має відособлені підрозділи, воно також має право перейти на спрощену систему оподаткування, однак при цьому, для підрахунку розміру виручки і чисельності працівників необхідно також враховувати показники усіх філій і підрозділів. У той же час, відособлений підрозділ підприємства, навіть якщо воно зареєстровано самостійним платником податків, перейти на єдиний податок не може, тому що не є юридичною особою.
Конкретні ставки єдиного податку встановлені Указом тільки для юридичних осіб. Так, передбачено два варіанти ставок:
6% — у випадку сплати податку на додану вартість відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»;
10% — у випадку включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Сплата єдиного податку юридичними особами здійснюється щомісяця не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця.
Порядок переходу на єдиний податок для юридичних осіб, що відповідають переліченим вище умовам, детально визначений у Наказі податкової адміністрації від 12.10.1999р. Так, підприємство може перейти на єдиний податок з будь-якого звітного періоду (кварталу). Для переходу необхідно не пізніше, ніж за 15 днів до початку звітного кварталу, подати письмову заяву до податкового органу за місцем державної реєстрації такого суб'єкта. При цьому повинне бути дотримане істотна умова: сплачені усі встановлені податки й обов'язкові платежі за попередній звітний (податковий) період (ст. 4 Указу), строк сплати яких наступив на момент подачі заяви (п. 3 вищевказаного Наказу ДПАУ), тобто не повинно бути ніякого податкового боргу. Роз'яснення центрального податкового органа з цього приводу містяться в листах від 30.12.1999 р. і від 17.04.2000 р.[241] , згідно з якими, для цілей даного Указу заборгованістю по податках і зборам (обов'язковим платежам), що виникає в зв'язку з невиплатою заробітної плати, вважається вся сума такої заборгованості, що розраховується на кінець останнього звітного періоду в бухгалтерському обліку суб'єктів підприємницької діяльності, крім суми, нарахованої за останній звітний місяць.
Податковий орган зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати посвідчення про право сплати єдиного податку, або надати письмове мотивоване відмовлення про це.
Посвідчення видається юридичним особам строком на один рік. Якщо підприємство до закінчення цього строку прийме рішення про повернення до загальної системи оподаткування, воно має право це зробити з початку наступного звітного кварталу, шляхом подачі заяви про таке до податкового органу не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення поточного кварталу. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, незалежно від обраної ставки – 6 чи 10 %, можна прийняти не більш одного разу протягом календарного року. Відзначимо, що на сьогодні законодавчо не урегульований процес зміни ставки єдиного податку, тому перехід зі ставки 6 % на 10 % або навпаки, за аналогією здійснюється на загальних підставах, тобто з подачею відповідного заяви і не раніше, ніж мине календарний рік з моменту переходу на єдиний податок узагалі.
При одержанні Посвідчення про право сплати єдиного податку за ставкою єдиного податку 10 %, необхідно здати до органу податкової служби оригінал і всі нотаріально завірені копії Посвідчення платника ПДВ.
Необхідно також указати що, згідно з п. 1 Указу, юридичні особи, що перейшли на спрощену систему оподатковування, не мають права застосовувати інші способи розрахунків за відпущену продукцію, крім готівкового і безготівкового розрахунку грошима. Виходячи з цього, при здійсненні підприємницької діяльності юридичними особами, які оподатковуються єдиним податком, не можна робити операції, що податковими органами можуть бути кваліфіковані як бартерні[242] . (Фізичних осіб-підприємців, які працюють на умовах єдиного податку, це обмеження не стосується.)
Платник єдиного податку – юридична особа зобов'язана вести Книгу обліку доходів і витрат. Ця Книга в обов'язковому порядку реєструється в податкових органах.
У випадку порушення умов Указу юридичні особи зобов'язані повернутися до загальної системи оподатковування з кварталу, наступного за тим, у якому було допущено таке порушення.
38.3. Фізичні особи як платники єдиного податку
Перейти на спрощену систему оподаткування можуть фізичні особи – підприємці, що відповідають наступним вимогам:
а) у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх родини, протягом року перебуває не більш десяти чоловік;
б) розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.
При визначенні чисельності працівників, що перебувають у трудових відносинах з фізичними особами необхідно звернутися до роз'яснень податкового органу, викладенимиу листі від 31.03.2000 «Про порядок визначення чисельності найманих робітників, що можуть протягом року перебувати в трудових відносинах із платниками єдиного податку»[243] , відповідно до якого на будь-який момент здійснення підприємницької діяльності їхня кількість повинна бути не більш 10 чоловік.
Визначення розміру виручки приватних підприємців ідентично визначенню виторгу для юридичних осіб.
Ставки єдиного податку для приватного підприємця встановлюються місцевими радами залежно від виду діяльності і складають від двадцяти до двохсот гривень на місяць. Розмір ставки залежить не від отриманого доходу, як у юридичних осіб, а винятково від виду діяльності. Причому, у різних регіонах України ставки єдиного податку для фізичних осіб, а також перелік видів діяльності, що підлягають оподатковуванню, можуть бути різні[244] . Періодичність зміни таких ставок законодавчо не встановлена.
Якщо підприємець використовує працю найманих робітників, то ставка податку збільшується на 50 % за кожного працівника (включаючи членів його родини).
У випадку, якщо підприємець здійснює декілька видів діяльності, що оподатковуються за різними ставками, то йому видається одне посвідчення, а єдиний податок установлюється зо більшою ставкою по цих видах діяльності, установленою місцевою радою за місцм державної реєстрації такого суб'єкта, причому незалежно від того, здійснює він підприємницьку діяльність на всій території України чи тільки за місцем державної реєстрації. Відзначимо, що Указ не встановлює територіального обмеження здійснення оподатковування підприємницької діяльності за спрощеною системою. Виходячи з цього, якщо фізична особа як підприємець зареєстрований за місцем проживання, а здійснює підприємницьку діяльність в іншому місці; то їй не потрібно повторно реєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності за місцем її вчинення.
Строки сплати єдиного податку для фізичних і юридичних осіб відповідно до Указу збігаються. Так, ст. 2 Указу встановлено, що фізичними особами єдиний податок сплачується щомісяця не пізніше 20-го числа наступного місяця. Однак, податкова адміністрація Наказом закріпила обов'язкову умову для переходу на єдиний податок приватному підприємцю – надання, крім заяви, платіжного документа про сплату єдиного податку за період не менш ніж календарний місяць. Виходячи з цього, фізичні особи сплачують єдиний податок авансом.