2.НІЯКІ інші положення цієї Конституції не можуть суперечити основам конституційного ладу Російської Федерації "Вчені юристи вважають, що приблизно такого ж механізму потребують і принципи Конституції України.
За своєю сутністю Конституція України виходить із загальнолюдських, загальнонародних інтересів і потреб. Це акт, котрий на найвищому правовому рівні закріплює певний баланс інтересів усіх соціальних верств суспільства, націй, етнічних груп. Усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Конституція не допускає жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження.
Отже, наша Конституція побудована на засадах, що найвищою цінністю в державі є людина. Але норми записані в ній, не завжди відповідають дійсності тому Конституція має постійно удосконалюватись, щоб справді бути Конституцією для народу.
11. Поняття та класифікація функцій держави
Регулятивне призначення держави в суспільстві визначає необхідність виконання державою певних завдань що стосуються певної сфери суспільних відносин та реалізуються завдяки функціям держави.
Функції держави - основні напрямки діяльності держави, що розкривають її призначення в суспільстві.
Для функцій держави характерні наступні ознаки:
1. Це стійкі характеристикидіяльності держави, які дають можливість визначити зміст призначення держави в суспільстві.
2. Це предметна діяльність держави, що торкається найважливіших сфер суспільного життя, яке склалося протягом тривалого періоду розвитку держави.
3. Функції мають безпосередній зв'язок з формальними ознаками держави (вони визначають зміст та рівень суверенітету, здійснюються в рамках певної території, в діяльності спеціальностворених органів та мають правову форму закріплення).
4. Функції є засобом реалізації завдань, що є характерними для певного етапу розвитку державності.
5. Функції здійснюються в чітко визначених формах та нормативно закріпленими методами, що включають і примусові.
Отже, функції держави - це основні напрямки її діяльності по здійсненю завдань держави, що відображають соціальну природу держави та її призначення як основного засобу здійснення політичної влади.
Різноманітність напрямків державно-владної діяльності дає можливість класифікувати функції держави за різними критеріями:
I. За територією здійснення:
- зовнішні;
- внутрішні.
II. За періодом здійснення:
- постійні;
- тимчасові.
III. За соціальним призначенням:
- загальносоціальні, що пов'язані з виконанням завдань, які відповідають природі суспільства;
- специфічні функції, що забезпечують ліквідацію протилежностей між чиновництвом та населенням.
IV. За характером:
- відкриті, що визнаються публічно і виконуються офіційно;
- латентні, що здійснюються з метою приховування реальної сутності держави.
V. За сферами:
- політичні;
- економічні;
- гуманітарні.
VI. За основним змістом:
- загальносуспільні, основним призначенням яких є забезпечення існування та благополуччя суспільства (надання соціальної допомоги, соціальні прграми та ін.);
- класові функції, що відображають інтереси тієї соціальної групи, яка здійснює владні повноваження (забезпечення інтересів еліти позаекономічними чи примусовими методами, конституційне изакріплення привілеїв та можливість забезпечити виконання інтересів за допомогою примусу);
- національні, що характеризуються як діяльність держави, що націлена на збереження і розвиток національної культури, традицій та мови певного етносу (захист інтересів нації, яка створила державу, тих, що знаходяться за межами держави і т.п.).
VII. відповідно до принципу розподілу влади:
- законодавчі;
- виконавчі;
- судові;
- інформаційні (мають на меті цілеспрямовану інформованість населення щодо форм суспільної свідомості, що є необхідною умовою для функціонування інших гілок влади).
12.Внутрішні функції держави: поняття і зміст.
Внутрішні функції – такі напрями діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика стосовно економічних, ідеологічних, екологічних, культурних та інших аспектів життя суспільства. До таких відносять функції: регулювання економіки, підтримання та розвиток культури, охорону та захист усіх форм власності, соціальний захист населення, забезпечення екологічної безпеки, охорону правопорядку та ін.
13.Зовнішні функції держави: поняття та зміст
Зовнішні функції – основні напрями діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим співтовариством у цілому. Функціями є: організація співробітництва з іншими суб’єктами міжнародних відносин, захист державного суверенітету, підтримка миру в регіоні, культурний та освітній обмін тощо. За часом здійснення – постійні та тимчасові.
14.Форми та методи здійснення функцій держави.
Функції держави здійснюються в чітко визначених формах та специфічними методами.
Форми здійснення функцій - це реальні можливості забезпечення умов для діяльності держави, що надають можливість визначити характер взаємодії держави та правових інститутів.
Розрізняють три форми здійснення функцій держави:
1. Правотворча, тобто діяльність держави по розробці та прийняттю правових приписів, що визначають зміст функцій держави;
2. Правореалізаційна - діяльність спеціальних державних органів по конкретизації та виконанню приписів, що прийняті державою, шляхом видання індивідуальних нормативних актів;
3. Правоохоронна. Змістом є державна діяльність, що виявляється в контролі за виконанням чи дотриманням норм і застосуванні примусових заходів до правопорушників.
Функції держави здійснюються певними способами, які визначаються як методи:
1. метод переконання - здійснення функцій шляхом правового виховання громадян та проведення превентивних заходів;
2. Метод заохочення, що здійснюється шляхом впровадження державою певного досвіду, що дав позитивні результати, а також передбачає певні пільги суб'єктам які не вчиняють правопорушень;
3. Примусові методи - застосування до осіб, які вчинили правопорушення, певного покарання, метою якого є попередження правопорушень, виховання правопорушників та відшкодування нанесених державним інтересам збитків.
15.Поняття та елементи форми держави.
Держава характеризується не лише наявністю певного змісту, який складають функції та структури, що складають механізм держави, а й наявністю зовнфшньої форми прояву своєї діяльності.
Форма держави - це такий устрій держави, в якому виявляються основні формальні характеристики держави і який забезпечує організацію державної влади, а також визначає способи та прийоми реалізації владних повноважень.
Форма держави дає можливість визначити структурну, територіальну та політичну організацію влади.
Форма держави складається з трьох основних елементів:
а) форма державного правління, що визначає порядок утворення та організації вищих органів влади та управління.
Цей елемент дає можливість:
- визначити структуру вищих органів влади держави;
- визначити порядок утворення цих органів;
- визначити порядок розподілу повноважень між вищими органами;
- дати характеристику взаємодії вищих органів влади в процесі здійснення владних повноважень.
б) форма державного устрою - спосіб територіальної організації влади держави, що характеризує порядок взаємодії центральних, регіональних та місцевих влад.
Цей елемент характеризують:
- принцип розподілу держави на складові частини;
- характер управлінської функції держави, тобто способи організації населення на певних територіях;
- можливості врахування інтересів національних меншин шляхом надання території, де вони проживають, певних пільг по територіальному самоврядуванню;
- можливості характеризувати взаємовідносини між різними рівнями владних органів.
в) політичний режим - сукупність способів та методів за допомогою яких здійснюється політична влада.
Цей елемент характеризує:
- способи взаємодії держави з населенням;
- політичний статус громадських об'єднань;
- роль державних органів в процесі управління населенням;
- співвідношення правових та позаправових методів в процесі здійснення влади;
- рівень ідеологічного тиску на населення в процесі реалізації державно-владних повноважень
16.Типи держав: формаційний та цивілізаційний підходи.
Тип держави – це сукупність загальних ознак, властивих визначеній, як правило, історично відособленій групі держав.
Загалом виділяють два підходи до типології держав: формаційний та цивілізаційний.
Формаційний підхід до типології держав був розроблений у межах марксистської теорії держави і права. Відповідно до цього підходу тип держави визначається економічним ладом суспільства, що відповідає його класовій структурі та сутності.
Марксизм розглядає історію як природничо-історичний процес зміни суспільно-економічних формацій. Кожна суспільно-економічна формація – це історичний тип суспільства, заснований на певному способі виробництва. Кожному типу суспільства властивий відповідний тип виробничих відносин (економічний базис) та специфічних політичних, правових та інших установ (надбудова). Скажімо, у рабовласницьких суспільствах основу економічного добробуту становили раби. Забезпечення належного управління рабською працею вимагало специфічного управлінського апарату та правил поведінки. З переходом до феодального суспільства основу економічного базису становить феод – земельна ділянка чи встановлений постійний прибуток від сюзерена. Відповідно, змінюється і система відносин, що обслуговували економіку. Виходячи з цього, марксисти стверджували, що держава і право – це найважливіші частини надбудови, хоча їхня сутність та зміст зрештою визначаються економічним базисом.