Залежно від змісту виділяють:
- відносини у сфері загального управління (управлінська сфера Кабінету Міністрів, обласної державної адміністрації);
- у сфері галузевого управління (управлінська сфера галузевих органів державного управління);
- у сфері міжгалузевого управління (управлінська сфера міжгалузевих органів державного управління).
За галузями діяльності адміністративно-правові відносини поділяються на такі, що виникають в:
- галузі економіки;
- соціально-культурній сфері;
- адміністративно-політичній сфері.
Адміністративно-правові відносини поділяють на функціональні й територіальні; внутрішні й зовнішні; майнові й немайнові; такі, що захищаються в адміністративному порядку, і такі, що захищаються у судовому порядку; субординації і координації; внутрішньоапаратні і позаапаратні тощо.
Іноді виділяють субординаційні і координаційні адміністративно-правові відносини. Субординаційні називають ті відносини, що побудовані на авторитарності (владності) юридичних волевиявлень суб'єкта керування. Координаційними зв'язками називають ті, у яких названа авторитарність відсутня.
Координація входить в перелік основних проявів державно-управлінської діяльності, тобто фактично збігається з її юридично владними проявами. Приміром, Міністерство охорони навколишньої природного середовища координує діяльність міністерств і відомств із питань охорони навколишньої природного середовища, причому прийняті цим органом рішення обов'язкові для інших виконавчих органів
Захист адміністративно-правових відносин здійснюють у адміністративному та судовому порядку. Спори розглядають і вирішують у більшості випадків у адміністративному порядку, тобто безпосередньо розпорядженням уповноваженого на те органу виконавчої влади в позасудовому порядку, в межах адміністративної юрисдикції.
Судовий захист адміністративно-правових (як і інших) відносин гарантується Конституцією та законодавством України, а права і свободи людини й громадянина захищаються судом шляхом оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Висновки
Адміністративно-правові відносини є різновидом правових відносин, а тому характеризуються їх загальними ознаками. Складовими частинами адміністративно-правових відносин є: суб'єкти, об'єкти та юридичні факти.
Адміністративно-правові відносини— це суспільні відносини в сфері державного управління, учасники яких виступають носіями прав і обов'язків, урегульованих нормами адміністративного права. Адміністративно-правові відносини – це результат впливу адміністративно-правових норм на поведінку суб’єктів сфери державного управління, внаслідок якого між ними виникають сталі правові зв’язки державно-владного характеру.
Таким чином, відносини, що становлять предмет адміністративного права, характеризуються такими особливостями:
• виникають тільки в результаті державно-управлінської (владної) діяльності;
• в них обов'язково бере участь виконавчо-розпорядчий орган держави;
• завжди є наслідком свідомої, цілеспрямованої, вольової діяльності від імені держави.
Відносини, що регулюються адміністративним правом, мають місце у різних сферах державного управління: це економіка, культура, комунальне господарство, охорона здоров'я, освіта, внутрішні справи, оборона тощо. Сфери соціально-господарського комплексу за ознаками своєї діяльності здебільшого автономні, тому спільне між ними, наприклад, комунальним господарством і морським транспортом, відшукати важко. Однак адміністративно-правові відносини у зазначених сферах близькі за своєю суттю. Ріднить їх те, що вони виникають з питань організації їх діяльності і для цього застосовуються ідентичні методи та форми.
Перелічені у роботі особливості адміністративних правовідносин дають змогу зробити висновок про те, що не будь-які суспільні відносини у сфері державного управління входять до кола адміністративно-правових. Такими відносинами перш за все є такі, що виникають "у зв'язку" і "з приводу" практичної реалізації завдань і функцій державного управління і виконавчої влади зокрема.
Існує достатньо багато критеріїв класифікації адміністративних правовідносин. Особливо важливим критерієм з усіх висвітлених у роботі ми вважаємо їх поділ на вертикальні та горизонтальні.
Л І Т Е Р А Т У Р А
І. Законодавство.
1. Конституція України. – К., 1996. – 91 с.
2. Коментар до Конституції України. – К., 1996. – 376 с.
3. Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.// ВВР. – 1996. - № 47. – С. 256
ІІ. Наукова література.
4. Авер”янов В. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України, 1999. - № 8. – С. 8.
5. Авер”янов В.Б., Крупчак О.Д. Виконавча влада: конституційні засади та шляхи реформування. – Х., 1998. – 218 с.
6. Адміністративне право України /Ю.П.Битяк, В.М.Гаращук, О.В.Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П.Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
7. Гончарук С.Т. Суб’єкти адміністративного права. – К., 1998. – 174 с.
8. Кикоть П. Міністерство – центральний орган виконавчої влади України // Право України, 2000. - № 1. – С. 35.
9. Коваль Л.В. Адміністративне право України. – К.:Освіта, 1998. – 450 с.
10. Коваль Л.В. Адміністративне право України. – К.:Вентурі, 1998. – 208 с.
11. Колпаков В.К. Адміністративне право України. – К.:Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
12. Приходько С. Адміністративна реформа: стан та перспективи розвитку органів виконавчої влади //Право України, 1999. – № 11. – С. 87.
13. Скомороха В. Адміністративна реформа в Україні: правові аспекти поділу і розмежування влади //Право України, 1999. - № 7. – С. 21.
14. Юридичний словник-довідник. За ред. Ю.С.Шемшученка. – К.:Феміна, 1996. – 696 с.
[1]Адміністративне право України /Ю.П.Битяк, В.М.Гаращук, О.В.Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П.Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 50
[2]Колпаков В.К. Адміністративне право України. – К.:Юрінком Інтер, 1999. – С. 80
[3]Коваль Л.В. Адміністративне право України. – К.:Освіта, 1998. – С. 47-48
[4]Адміністративне право України /Ю.П.Битяк, В.М.Гаращук, О.В.Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П.Битяка. – С. 51
[5]Гончарук С.Т. Суб’єкти адміністративного права. – К., 1998. – С. 16
[6]Колпаков В.К. Адміністративне право України. – С. 83
[7]Конституція України. – К., 1996. – С. 49
[8]Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.// ВВР. – 1996. - № 47. – С. 256
[9]Адміністративне право України /Ю.П.Битяк, В.М.Гаращук, О.В.Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П.Битяка. – С. 55-56