9. Публічне розміщення цінних паперів, що здійснюється в строк, який зазначений в рішенні про розміщення облігацій та проспекті емісії;
10. Затвердження результатів розміщення уповноваженим органом емітента;
11. Подання звіту про результати публічного розміщення цінних паперів;
12. Реєстрація ДКЦПФР звіту про результати публічного розміщення облігацій;
13. Отримання свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій;
14. Опублікування звіту про результати публічного розміщення облігацій у офіційному друкованому виданні ДКЦПФР;
15. Надання емітентом до депозитарію або реєстратору копії свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.
Етап № 4 є обов’язковим тоді, коли для випуску корпоративних облігацій залучається андерайтер і з ним не укладено попереднього договору; етапи № 6, 15 обов’язково здійснюються тільки у випадку розміщення іменних облігацій та коли облік прав за облігаціями веде зберігач або депозитарій.
Процедура приватного розміщення містить 12 етапів. На відміну від публічного розміщення, під час приватного розміщення не залучається андерайтер, не подається та не опубліковується в офіційному виданні проспект емісії та не опубліковується звіт про результати розміщення облігацій. Якщо облік прав за цінними паперами веде емітент, тоді етапи № 5, 12 приватного розміщення теж не здійснюються (додаток 2).
Пунктом 5 Розділу 1 Положення передбачено, що емітента може розміщувати іменні облігації та облігації на пред’явника; відсоткові, цільові та дисконтні облігації; звичайні (незабезпечені) та забезпечені. Вважаємо недосконалим пункт 5.3. Розділу 1 Положення, яким передбачено, що облігації можуть уважатися додатково забезпеченими, якщо емітентом укладаються відповідні договори поруки чи страхування ризиків непогашення основної суми боргу та/або невиплати доходу за облігаціями або якщо емітенту видається гарантія щодо погашення основної суми боргу та/або невиплати доходу за облігаціями, адже цією нормою не передбачені інші види забезпечення виконання зобов’язань, такі як застава, при тримання, неустойка. Рішення про те, що облігації випускатимуть забезпеченими, приймається емітентом в рішенні про розміщення облігацій; разом із тим (до, під час чи після прийняття рішення) емітент має укласти договір із гарантом, поручителем, страховиком.
У випадку, якщо емітент прийняв рішення про випуск облігацій у документарній формі, він, відповідно до пункту 3 Розділу 1 Глави 2 Положення, укладає договір про ведення реєстру із реєстратором; якщо ж емітент планує випустити цінні папери в бездокументарній формі – договір про обслуговування випуску.
Пунктом 6 Розділу 1 Положення передбачено, що номінальна вартість облігації встановлюється в національній валюті або, якщо це передбачено умовами розміщення, в іноземній валюті. Пунктом 7 Розділу 1 Положення передбачається, що продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та умовами їх розміщення – в іноземній валюті. Таким чином, емітент має право встановлювати номінальну вартість облігації або в національній, або в іноземній валюті, однак продавати ці облігації в іноземній валюті може тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Положенням встановлено, що номінальна вартість однієї облігації не може бути меншою ніж одна копійка, якщо вартість облігації визначена в національній валюті. Таким чином, мінімального розміру номінальної вартості облігації, яка виражена в іноземній валюті, Положенням не визначено.
Дострокове погашення облігації здійснюється за ініціативою емітента або за вимогою власників облігацій тільки у випадках, якщо можливість і процедура такого погашення визначені в умовах розміщення облігацій.
Першим етапом розміщення корпоративних облігацій є рішення емітента про розміщення облігацій, який має повноваження, які закріплені в установчих документах товариства. Рішенням емітента може бути передбачене розміщення більше ніж одного випуску облігацій або різних серій облігацій. У зв’язку з цим необхідно розмежувати поняття «розміщення», «серія» і «випуск». Відповідно до статті 1 ЗЦПФР розміщення цінних паперів – це відчуження цінних паперів емітентом або андерайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником. Цією ж статтею визначається поняття «випуск цінних паперів»: це сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку. Поняття «серія облігацій» визначене в пункті 1 «Основні терміни та поняття, що вживаються в цьому Положенні» Розділу 1 Положення, за яким серія облігацій – це сукупність облігацій одного емітента в межах одного випуску облігацій, що мають один реєстраційний номер, однакові умови та строки розміщення, обігу, виплати доходу та погашення і надають їх власникам окремі права. Таким чином, у межах одного випуску облігацій можуть розміщуватися кілька серій. Різниця між ними полягає в тому, що серії можуть мати різні реєстраційні номери, умови та строки розміщення, порядок виплати доходу та погашення. Відомості, що мають бути відображені в рішенні про розміщення облігацій, відрізняються в разі приватного і публічного розміщення. Емітент має право вносити зміни до рішення про розміщення облігацій будь-коли до початку розміщення облігацій, відповідно до пункту 10 Розділу 1 Положення. У деяких випадках емітент зобов’язаний внести зміни до рішення про розміщення облігацій. Наприклад, якщо емітент на момент прийняття цього рішення не обрав депозитарій або реєстратора, він зобов’язаний внести зміни до рішення про розміщення облігацій, доповнивши його відомостями про обраний ним депозитарій або реєстратора. Відповідно до пункту 7 Розділу 1 Положення, емітент не має права змінювати прийняте рішення про розміщення облігацій в частині зменшення обсягу прав, які надаються власникам облігацій, умов розміщення та кількості облігацій одного випуску, щодо яких прийнято рішення про розміщення.
Після прийняття рішення про випуск облігацій емітент подає до ДКЦПР заяву та усі необхідні для реєстрації документи та проспект емісії. Проспект емісії подається тільки у випадку, якщо здійснюється публічне розміщення облігацій. Проспект емісії – це документ, який містить інформацію про випуск цінних паперів з метою надання відомостей, які необхідні інвесторам для прийняття зваженого рішення про їх придбання чи не придбання[17]. Проспект емісії має на меті повне розкриття інформації, яка може знадобитися інвестору для оцінки можливих ризиків купівлі облігацій підприємств, а також використання цього проспекту з рекламною метою через фондову біржу чи засоби масової інформації[18]. Проспект емісії підписується головою виконавчого органу емітента, аудитором та засвідчується печаткою емітента. Якщо емітент користується послугами андерайтера, проспект емісії погоджується також із андерайтером шляхом підписання керівником та засвідченням його печаткою.
Після реєстрації випуску облігацій уповноважена особа ДКЦПФР надає депозитарію або реєстратору розпорядження, у якому зазначаються відомості щодо переліку осіб, які відповідно до рішення про закрите розміщення є учасниками такого розміщення, і про обмеження обігу облігацій до осіб, що не визначені в рішення про закрите розміщення. Також, якщо емітент уклав договір про обслуговування випуску чи про ведення реєстру, уповноважена особа ДКЦПР надає депозитарію або реєстратору, із якими емітент уклав договір про обслуговування емісії облігацій або договір на ведення реєстру, копію рішення про закрите розміщення облігацій, яким визначено коло осіб, що є учасниками закритого розміщення облігацій.
Відповідно до пункту 9 Глави 1 Розділу 3 Положення, ДКЦПФР здійснює реєстрацію випуску облігацій, реєстрацію випуску та проспекту емісії облігацій упродовж 30 календарних днів з дати подання заяви та всіх необхідних документів для реєстрації випуску та проспекту емісії облігацій або відмовляє в реєстрації. ДКЦПФР у випадку необхідності може витребувати інші документи у емітента, які вважає за необхідне, при цьому строк розгляду документів, поданих для реєстрації випуску облігацій або реєстрації випуску та проспекту емісії облігацій, відраховується з дати надходження останнього документа. Також, за заявою емітента, ДКЦПР може повернути всі документи, подані для реєстрації, на доопрацювання. При цьому, відповідно до пункту 10 Глави 1 Розділу 3 Положення зміни до документів можуть бути подані не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати закінчення строку розгляду документів. Абзацом 2 пункту 14 Глави 1 Розділу 3 Положення передбачено, що у випадку, якщо емітент прийняв рішення про залучення андерайтера до публічного розміщення облігацій після реєстрації випуску та проспекту емісії облігацій, він зобов’язаний внести до проспекту емісії облігації відомості про обраного ним андерайтера. Таким чином, андерайтера можна залучити і після прийняття рішення емітентом про розміщення облігацій.
Абзацом 6 пункту 14 Глави 1 Розділу 3 Положення передбачено, що внесення змін до проспекту емісії облігацій після початку розміщення облігацій забороняється. У випадку внесення змін до проспекту емісії емітент реєструє їх та опубліковує впродовж 30 днів після опублікування проспекту емісії, але не менш як за 10 днів до початку відкритого розміщення облігацій. Реєструє зміни до проспекту емісії облігацій ДКЦПФР упродовж 5 робочих днів від дати подання відповідних документів.
Пунктом 12 Глави 1 Розділу 3 Положення передбачено, що після реєстрації випуску облігацій або реєстрації випуску та проспекту емісії облігацій видається тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій. Значення цього свідоцтва полягає в тому, що воно є підставою для формування реєстру власників іменних облігацій та друкування бланків сертифікатів облігацій, якщо корпоративні облігації випускаються у документарній формі існування, або, якщо облігації випускаються у бездокументарній формі існування, для оформлення глобального сертифіката. Свідоцтво про реєстрації випуску облігацій видається емітенту після реєстрації ДКЦПФР звіту про результати розміщення облігацій.