Проблемним є положення про відмову в реєстрації випуску облігацій, визначеному в пункті 13. Глави 1 Розділу 3 Положення. ДКЦПФР може відмовити у реєстрації емісії у випадку визнання емісії облігацій недобросовісно, відсутності будь-якого з документів, визначених у пунктах 2, 4, 7 Глави 1 Розділу 3 Положення. Однією із підстав визнання емісії недобросовісною є порушення емітентом вимог ЗЦПФР, невідповідність поданих емітентом документів або відомостей, що в них містяться, вимогам законодавства та (або) переліку, визначеному ДКЦПФР. Вважаємо, що таке формулювання підстави для відмови в реєстрації облігації є занадто розмитим і може бути підставою для надмірної дискреції і зловживань із боку ДКЦПФР. Адже ЗЦПФР містить дуже багато положень і норм, і суперечність, наприклад, на рівні визначення термінів чи тлумачення тієї чи іншої норми уже може бути підставою для визнання рішення ДКЦПФР недійсним. Наступною підставою Положення визначає «порушення порядку прийняття рішення про відкрите (публічне) або закрите (приватне) розміщення облігацій. Таким чином, відповідно до цієї норми, ДКЦПР може не надавати емітентові можливості виправити помилки в рішенні про розміщення облігацій і одразу відмовити в реєстрації випуску.
2. 2. Особливості погашення корпоративних облігацій за українським законодавством
Відповідно до статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» розміщення цінних паперів – це відчуження цінних паперів емітентом або андерайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником. Цим визначенням передбачено, що емітент може розміщувати свої облігації як самостійно, укладаючи цивільно-правові договори відчуження цінних паперів або через посередника – професійного учасника цінних паперів – андерайтера. Якщо впродовж розміщення цінних паперів розміщено хоча б одну облігацію, емітент для реєстрації звіту про результати розміщення облігацій подає до ДКЦПФР заяву про реєстрацію звіту про результати розміщення облігацій та необхідні документи, перелік яких визначений у пункті 1 Глави 3 Розділу 3 Положення. Для реєстрації звіту про результати розміщення облігацій необхідно, щоб першими власниками було оплачено 100% вартості розміщених облігацій. Якщо ж упродовж строку розміщення облігацій не було розміщено жодної облігації, ДКЦПФР одночасно з реєстрацією звіту про результати розміщення облігацій здійснює скасування реєстрації випуску облігацій. Строки для реєстрації звіту про публічне та приватне розміщення облігацій Положенням встановлені відповідно у 15 та 14 календарних днів. Якщо публічне розміщення здійснювалося на організаторі торгівлі, ДКЦПР реєструє цей звіт упродовж 5 календарних днів після отримання від емітента необхідних документів. У випадку, якщо до ДКЦПФР надійшов будь-який додатковий документ, поданий для реєстрації звіту, строк відраховується з дати надходження останнього документа. На підставі розпорядження про скасування реєстрації випуску ДКЦПФР вносить відповідні зміни до Державного реєстру випусків цінних паперів.
Пунктом 6 Глави 4 Розділу 3 Положення встановлено, що підставами для відмови в реєстрації звіту про результати розміщення облігацій є порушення вимог законодавства, пов’язане з розміщенням цінних паперів, а також відсутність будь-якого із документів, визначених пунктами 1, 2 Глави 3 Розділу 3 Положення. На нашу думку, ця норма в Положенні теж є занадто розмитою, і доцільно було б прописати, які конкретно порушення вимог законодавства, пов’язані з розміщенням цінних паперів, можуть бути підставою для відмови в реєстрації звіту про результати розміщення облігацій. ДКЦПФР у двотижневий строк із дня реєстрації звіту про результати розміщення облігацій видає емітенту свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів на суму, що відповідає загальній номінальній вартості розміщених облігацій, та анулює тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій.
Завершальним етапом погашення облігацій є затвердження звіту про наслідки погашення облігацій, який, відповідно до пункту 1 Глави 4 Розділу 3 Положення передбачає, що емітент подає до ДКЦПР звіт про наслідки погашення облігацій не пізніше 15 календарних днів після закінчення строку погашення випуску облігацій. Який вказаний у рішенні про розміщення облігацій та у проспекті емісії облігацій або у рішенні про розміщення облігацій, а у випадку дострокового погашення облігацій – не пізніше 15 календарних днів після закінчення дострокового погашення випуску облігацій. Упродовж 15 робочих днів із дня надходження відповідних документів уповноважена особа ДКЦПФР видає розпорядження про скасування реєстрації випуску облігацій. Розпорядження про скасування реєстрації випуску облігації надсилається емітентові та реєстратору або депозитарію, який обслуговує облігації емітента. ДКЦПФР опубліковує інформацію про скасування реєстрації випуску облігацій в одному зі своїх офіційних друкованих видань упродовж 15 календарних днів від дати видачі розпорядження про скасування реєстрації випуску облігацій. На підставі розпорядження про скасування реєстрації випуску облігацій ДКЦПФР вносить зміни до Державного реєстру випусків цінних паперів, а також анулює свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.
2. 3. Зупинення обігу облігацій та скасування реєстрації випуску облігацій емітента у випадку його припинення
Розділ 4 Положення передбачає 4 процедури зупинення обігу облігацій у випадку припинення емітента:
· зупинення обігу облігацій, якщо прийняте рішення про припинення емітента;
· скасування реєстрації випуску облігацій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску облігацій, якщо емітент ліквідується шляхом реорганізації і усі його облігації погашені;
· заміна свідоцтв про реєстрацію випуску облігацій, якщо емітент ліквідується шляхом реорганізації і облігації не погашені;
· скасування реєстрації випуску облігацій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, якщо прийнято рішення про ліквідацію емітента.
Перша процедура передбачає, що з моменту прийняття рішення про зупинення обігу облігацій забороняється передача прав за облігаціями іншим особам, однак реєстрація випуску облігацій не скасовується. Її метою є задоволення вимог позикодавців емітента, які є власниками облігацій, у порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ. Якщо ж ця процедура не досягла свого результату, здійснюється одна з трьох наступних процедур. Якщо припинення емітента відбувається у формі реорганізації і його облігації не були погашені, у порядку правонаступництва зобов’язання емітента переходять до інших осіб пропорційно відповідно до розподільчого балансу. У випадку, якщо припинення емітента відбувається у формі реорганізації і його облігації були погашені, а також якщо припинення відбувається у формі ліквідації, здійснюється скасування реєстрації випуску облігації.
2. 5. Обігвітчизняних та іноземних корпоративних облігацій на вторинному ринку цінних паперів
Правовий режим цінних паперів визначає особливий порядок передачі прав на цінні папери і, як наслідок, зміни суб’єктів емісійно-посвідчувальних відносин, які наділені певними правами, і забезпечення оборотоздатності посвідчених ними майнових прав[19]. У цьому аспекті цінні папери постають як певний «фондовий інструмент», за допомогою якого можна одержати доступ до реальних цінностей чи забезпечити перехід цих цінностей від одного суб’єкта до іншого[20].
Відповідно до статті 1 ЗЦПФР обіг цінних паперів – це вчинення правочинів, пов’язаних із переходом права власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів. Вторинний ринок цінних паперів визначається як сукупність відносин із приводу відчуження цінних паперів між учасниками ринку, що виникають після процесу їхнього випуску (розміщення).
В Україні домінує неорганізований ринок облігацій, адже більшість угод за корпоративними облігаціями укладається в так званому «телефонному ринку», тобто без участі професійних організаторів торгівлі цінними паперами. Однак переважна більшість корпоративних облігацій в обігу становлять бездокументарні цінні папери, тому система розрахунків та переходу прав власності за угодами щодо купівлі-продажу облігацій приходить через таких професійних учасників ринку цінних паперів як депозитарії та зберігачі. Як зазначає О. Вальчишен, сьогодні в Україні ринок корпоративних облігацій - це насамперед первинний ринок, де виходять нові емітенти і пропонують широкому загалу інвесторів свої облігації. Через те, що такі випуски є короткостроковими – термін обігу облігацій без можливості здійснення довгострокового погашення не перевищує один рік, а облігації з терміном обігу більше 1 року мають обов’язковий елемент у вигляді можливості дострокового погашення через кожні 6 місяців із дати початку обігу – більшість облігацій осідає в портфелях інвесторів до дати погашення або до дати найближчої можливості дострокового погашення облігацій емітентом[21]. Тому говорити про повноцінний вторинний ринок облігації підприємств в Україні поки що зарано.
Західні науковці визначають 3 основних джерел правового регулювання на вторинному ринку облігацій: