Орган дізнання, слідчий зобовґязані попередити одного з його родичів про затримання підозрюваного.
Затримання підозрюваного не може тривати більше 72 годин. Протягом цього терміну слідчий зобовґязаний провести наступні дії:
1 Допит підозрюваного;
2 Обшук його оселі або інших місць його перебування;
3 Проведення експертизи;
4 Впізнання;
5 Відтворення (у разі його зізнання у вчиненні вбивства).
Після закінчення цього строку слідчий обирає одне з двох рішень:
1) Звільняє підозрюваного – якщо не підтвердилася підозра у вчиненні вбивства, вичерпався встановлений строк затримання або затримання було здійснене з порушенням вимог, які передбачені чч.1,2 ст.106 КПК;
2) Доставляє підозрюваного до судді з поданням про обрання до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Наступним і одним із найважливіших етапів розслідування є допит підозрюваного. Допит підозрюваних по справам цієї категорії – це дуже складне завдання, оскільки особи, які підозрюються у вчиненні вбивства на замовлення спочатку не визнають свою участь у ньому. Це пояснюється тим, що такі злочини являють собою підвищену суспільну небезпечність тому покарання за їх вчинення передбачається дуже суворе.
Особи, які причетні до вчинення вбивства на замовлення, у більшості випадків мають значний кримінальний досвід. Тому деякі тактичні прийоми[20], такі як:
- Розґяснення того, що чистосердечне зізнання та допомога в розслідуванні помґякшує покарання;
- Вказування на те, що приховування фактів вчинення злочину можуть лише затягнути розслідування і обтяжити покарання,
не дають бажаних результатів.
У всіх випадках розслідування найкращим було б спочатку допитати тих осіб, чия роль при вчиненні вбивств була не основною, а другорядною, наприклад, посередники у вчиненні вбивства. Відповідно до них буде обране меньш суворе покарання. Якщо з матеріалів справи випливає, що існує декілька посередників, то доцільно спочатку допитати першого, тобто, який безпосередньо не контактував з виконавцем. При цьому йому слід розґяснити, що його вина помґякшується тією обставиною, що він найбільш віддалений від вчинення злочину, чим інший посередник і тим більше його виконавець.
Слідчому слід навести приклад, якщо є така можливість, з іншої кримінальної справи по факту вчинення вбивства на замовлення, в якій посереднику була призначено більш мґяку міру покарання.
Іншим тактичним прийомом може бути повідомлення допитуємому таких відомостей про замовника, які здатні викликати у нього відчуття неприязні до замовника. Наприклад, розґяснення посереднику яку замовник отримав вигоду із цього вбивства у порівнянні з мізерним гонораром, який йому виплатили.
При версії про участь у виконанні зочину двох виконавців замовлення – першим краще допитати того, чиї фізичні дані не в повній мірі відповідають уявленню про злочинця, який вчиним вбивство на замовлення, наприклад, жінка, неповнолітній.
Предметом допиту може бути відносини між припускаємим замовником і потерпілим, посередником і виконавцем. При допиті виконавця необхідно зґясувати місце його знаходження під час вчинення злочину, зґясувати всі обставини вчинення злочину (про місце, час, обстановку, засоби, дії інших осіб, потерпілого). При такому допиті доцільно використовувати такі прийоми:
- Проведення допиту у підвищеному темпі, з максимальною деталізацією зґясовуваних обставин;
- Проведення повторного допиту в такому ж темпі, але зі зміною порядку запитань, що задаються;
- Виявлення суперечностей у свідченнях з метою зґясування правдивості свідчень підозрюваного;
Іноді, коли відчувається, що підозрюваний сумнівається яку лінію поведінки йому обрати правдиву чи неправдиву, результативним може бути метод, коли допит ведеться двома слідчими, один з яких намагається загострити ведення допиту, а інший – помґякшити. Таке ведення допиту допомагає розхитуванню позиції підозрюваного із установкою на приховування чи перекручення фактів.
Одним із найбільш ефективних прийомів під час допиту підозрюваного є предґявлення йому викриваючих його доказів. Однак, не слід перейматися тим, що окремі докази, які предґявлялись не дали бажаних результатів, оскільки їх предґявлення залишається у підсвідомості підозрюваного і в подальшому здійсненні допиту із застосуванням різних методів становить досить високу ймовірність отримання бажаних результатів.
При достатньо високій освідченності слідчого про обстановку вчинення злочину, слідчий може описати її підозрюваному, що примусить його вважати, що слідству відомі всі обставини вчинення злочину, а тому він своїм зізнанням не ускладнить свій стан, а лише помґякшить його.
У випадку зізнання підозрюваним, він детальним чином допитується про всі обставини вчинення злочину та його злочинну діяльність вцілому.
У замовника зґясовується:
1. Коли, по якій причині у нього виник умисел організувати вбивство;
2. Яким чином він підшукав виконавця злочину (безпосередньо або через посередника);
3. Де, коли, яким чином була досягнута домовленість з посередником, виконавцем злочину;
4. Яка винагорода була обіцяна посереднику та виконавцю;
5. Чи був їм виданий аванс, якщо так, то в якому розмірі, коли, хто при цьому був присутній;
6. В якому розмірі, коли і де було проведено остаточне розрахування.
Всі співучасники допитуються про взаємовідносини між ними, про виконані кожним з них дій по підготовці, організації та вчиненні вбивства.
Посередник детально допитується про те, яким чином він підшукав виконавця. Чи схиляв він його до вчиненні злочину, де, коли та при яких обставинах вступив з ними в контакт для отримання згоди на виконання замовлення на вбивство. Чи зустрічався з ним після вбивства, якщо так, то у звґязк з чим, де. Чи повідомив його виконавець про виконання замовлення.
Після проведення допиту підозрюваного складається протокол відповідно до ст 106 КПК.
Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства та суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.[21]
Для осіб, які вчинили такий злочин, як вбивство на замовлення може бути застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, оскільки санкція ст.115 ч.2 перевищує три роки позбавлення волі.
Місцями досудового увґязнення для тримання осіб, щодо яких обрано такий запобіжний захід є слідчі ізолятори. В окремих випадках вони можуть перебувати в тюрмі або в місцях тримання затриманих.
Для обрання запобіжного заходу орган дізнання, слідства вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке подання має бути розглянуто судом протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання підозрюваного.
Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи, яка перебуває на волі, суддя вправі своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного і доставку його в суд під вартою. В такому випадку затримання не може перевищувати 72 годин, а у разі коли особа перебуває за межами міста, в якому знаходиться суд, - не більше 48 годин з моменту доставки затриманного в цей населенний пункт.
Після одержання подання суддя вивчає матеріали кримінальної справи, предґявлені органами дізнання, слідчим, прокурором, допитує підозрюваного, а при необхідності бере пояснення у особи, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він зґявився і виносить постанову:
1. Про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання немає підстав;
2. Про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
На постанову судді може бути подана апеляція до суду вищої інстанції протягом трьох діб з дня винесення постанови. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.
Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи зґясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення рішення з цього питання, та суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за клопотанням підозрюваного – до пґятнадцяти діб, про що виноситься постанова.
Тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно перевищувати двох місяців. У випадку, коли розслідування справи закінчити в цей строк неможливо, а підстав для його заміни на більш мґякий немає, він може бути продовжений:
1. до чотирьох місяців – за поданням, погодженим з прокурором, зкий здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання, слідства, або самим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;
2. до девґяти місяців – за поданням, погодженим з заступником Генеральго прокурора України, прокурором АРК, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів;
3. до вісімнадцяти місяців – за поданням, погодженим з Генеральним прокураром України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України.[22]
У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі у вище зазначені строки неможливо і за відсутності підстав для заміни запобіжного заходу на більш мґякий, прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування у данній справі, має право дати згоду на направлення справи до суду в частині доведенного обвинувачення. Наприклад, якщо доведено, що особа для виконання замовлення на вбивство незаконно придбала вогнепальну зброю, то прокурор має право направити справу до суду з обвинуваченням за відповідною статтею Кримінального кодексу України. В такому випадку справа в частині нерозслідуваних епізодів злочинної діяльності виділяється в окреме провадження і закінчується у загальному порядку.